Власне, мова про газ. Команда Януковича шляхом здачі українських інтересів добилася зменшення ціни на газ. Зайве говорити, що та ціна надута, як пиха кремлівських володарів. Зайве нагадувати й те, що ціну завелику заклала команда Юлії Тимошенко. Прагматики з Партії регіонів поступили просто – що за той флот переживати, стояв сотні років і ще постоїть. Зате ціну на газ виторгуємо. Думали так.

Але газ – для кого? Для металургійних та хімічних підприємств. Які належать кому? Правильно – олігархам. Населення та ціна ніяк не стосується хоча б через те, що свого, українського газу вистачає для потреб населення. Звісно, непрямо одна ціна на другу впливає, але ж попереду у торгівлі флотом – інтереси все-таки олігархів. Янукович віддячив їм за фінансування передвиборчої кампанії – «тому що послідовний»…

Але російські (не по національності, а по приналежності) олігархи-політики зробили «фінт вухами» і почали вихоплювати у Януковича (читай – Ахметова, Пінчука, Ярославського і т.д.) ті ж самі металургійні та хімічні підприємства. Найбільш яскравий приклад – «Запоріжсталь». Тобто «росіяни» здешевили ціну на газ для себе ж, родімих…

І Янукович, як адекватний і «канкрєтний» донбасівець, стерпіти такого не міг. Принаймні, перехоплення «Запоріжсталі», як і металургійного підприємства імені Ілліча, дав команду гальмувати. Дружба з росіянами урвалася.

Росіянин Ніколай Пахло, він же – український прем»єр Микола Азаров, також приборкав свої проросійські симпатії, коли посидів у приймальні російського прем»єра Владіміра Путіна в одній черзі з російським губернаторами. І вже не спішить віддавати атомну промисловість чи «Нафтогаз України» Кремлю.

«Нема у кремлівської влади імперських планів, -- переконаний письменник Юрій Сбітнєв, -- у них єдина і головна турбота – гроші!» Погодитися з першою половиною тези важко, але проста жадібність російських олігархів не прислухається і до здравих пропозицій міністра з України Юрія Бойка про розширення пропуску нафти українською територією замість дорогущого будівництва нафтопроводу «Південний потік». Надто багато вже намічено заробити «російськими» олігархами на російському бюджеті…

Не від симпатій до українства Янукович стане українським Президентом – він далекий від цього, чуже воно йому. І тут неприємно дивитися на Івана Драча, що з-за плеча Януковича виглядає та розказує, як той слухав Шевченка ( комусь, мо», й танці папуасів подобаються, що зовсім не означає про любов до цього народу). Але є закон: українська земля плюс російська ненасить будь-кого зроблять патріотом України. Янукович – не виняток.