Людмила Студьонова на своєму блозі показала не тільки захоплення Чеховим нашою Заньковецькою, але й намір письменника купити хутір біля Ніжина чи Бахмача. Та найбільшу увагу до Чехова спричинив, звісно, Віктор Янукович своєю уже крилатою фразою про "українського поета Чехова". Кажуть, Ганні Герман за це дуже влетіло. І не тільки морально... Зрештою, сама вона намагалася виправдатися -- прочитала уривок чеховського "Будиночку з мезоніном" і запевнила, що це -- поезія у прозі. Та ж сама Г.Герман пояснила журналістам, що цілком Чехова можна назвати українцем ще й через те, що мати його була українкою, а сам в дитинстві говорив виключно українською мовою. Російську ж вивчив тільки в дорослому віці.
І це -- правда. Дід Антона Чехова -- таки Чех. Звали Ягор. Навіть Малая Совєтская еницклопедія 1931 року подає таку довідку. Тобто -- таки Чех, а русифікаторська приставка -ов у прізвищі з"явилася згодом. Сам Антон Чехов листи з Сахаліна починав так "Дорогі мої Чехи!". Баба його була "українкою з роду коноводів. Чоловіка свого боялася, називала на "ви", а поза очима "вони", ходила в українській свитці і в очіпку, була простодуша, наївно вірила в нечисту силу" -- так пише С.Чехов у книзі "Вокруг Чехова", виданій у Москві 1960 року. Чим не традиційний потрет сільської українки?!
Зрештою, Таганрог -- батьківщина А.Чехова, був до 1924 року українським містом у складі УНР та УССР. За переписом 1926 року українці в Таганрозі складали більше 34 відсотків, а в усій Таганрозькій окрузі -- більше 70. У листі до Горького сам Антон Чехов писав:" Я хохол і тому дуже ледачий" (1898 рік), а в листі до видатного російського видавця Суворіна:" Як би я хотів мати пасіку! У мені все-таки говорить хохлацька кров" (1892 рік). До речі, навіть сучасний український стиліст, автор тлумачень правописних норм Олександр Пономарів ( і мій університетський викладач, до речі) також родом з Таганрога. Українського Таганрога, що зараз належить Росії.
Проте для мене важливіше інше: українство так поставило справу повернення пам"яті, що навіть Янукович -- людина далека від української культури, обмовився, як по Фройду. А його соратниця мусила говорити майже націоналістичні речі, такі тяжкі для регіонального вуха...
Та ще важливіше інше. Леонід Бородін і Віктор Астаф"єв -- знакові постаті саме як виразники дійсно російської етнічної натури, не любили Чехова. Так як і багато видатних росіян-москалів не люблять і нашого Гоголя. Чому? Бо й один і другий класики російської літератури висміяли російську, москальську, етнічність.
