Посла Російської Федерації в Україні Міхаїла Зурабова таки варто назвати довгоочікуваним -- хоча, чесно кажучи, українцям без посла було ні холодно, ні жарко, але все-таки порушення демонстративне нормальних дипломатичних стосунків тривожило. Адже, якщо йти за світовою дипломатичною практикою, відкликання посла -- один із етапів холодної війни, яка передує гарячій. Тому кидати в повітря чепчики на радощах від приїзду російського посла ніхто не став, але нормальні люди зітхнули з полегшенням, що посол, призначений влітку, до кінця січня в Україну таки добрався.
Але мене особисто приємно вразило, що перше звернення до українських ЗМІ М.Зурабов виголосив пристойною українською мовою. Принаймні, кращою за мову "нашого" Пахло-Азарова. І не кажіть, що не так важлива мова -- у дипломатії дрібниць не буває. Тому українська мова в устах російського посла -- це не просто жест красивий в сторону України, це непряме визнання її окремішності. Особливо важливо це для росіян, яким важко розділити Україну і Росію на дві самостійні держави.
Зрештою, пам"ятаймо, що московський патріарх Кіріл так і не спромігся сказати пару ввічливих фраз українською навіть у Почаєві. Не спромігся вивчити нашу мову і посол-довгожитель Черномирдін. Так що українська мова нового російського посла багато вартує.
