Що побачив Петро Сорока ув очу старого ворона -- треба читати його денники про ліс. Письменник знайшов покинуту лісничівку і поселився там. Подалі від людей. Тільки зі псом. І що тоді може відбуватися -- який сюжет? які події? Безумовно, для людей, що зруйнували свої душі на протягах проблем та ще й з читанням мариніних-донцових, може, у Петра Сороки нічого й не відбувається. Хоча автор навідується на сусідні хутори, подає історію спокуси красуні Марти заїжджим художником. Але це чи не єдиний сюжет з людьми. Решта сюжетів більше для душі, яка непомітним, скрадливим кроком рухає кудись кожну людину, але хіба ми це бачимо в погоні за грошима, за насолодами, за пригодами невтоленними?! А Петро Сорока бачить, бо й ліс, і його денники розвивають у нього внутрішній зір, щодо якого більшість із нас -- сліпці.
"І кожного дня бодай годинку лягаю горілиць на березі чи на галявині під лісничівкою, щоб очі й душа напилися неба". А ви, читачу, давно дивилися у небо?!
Для Великої Зимової Тиші (саме так -- всі три слова для нього є з великої літери) Петро Сорока знаходить 12 епітетів:" Вона різна у різні дні й навіть години. Вранці -- тремка і пливка; коли береться до полудня -- набухла і тужава як брунька; коли купчиться темрява -- приземиста і дрімотна. У сонячний день -- дзвінка і святкова, як церквоний дзвін за мить до того, як хитнеться його язик, у прихмарену погоду -- напружена і тривожна, перед хурделицею --примгліла і ламка".
Автор пише пам"яттю душі й шкіри:" Може, я тому і зумів підгледіти, як заєць п"є березовий сік і рибалять дятли, як димлять весною осики і запамарочливо кадить верба, як білка сушить на зиму гриби і зозуля підкидає власне яйце в чуже гніздо..."
А події -- що ж, подій у Петра Сороки багато: то до нього прибивається дикий кіт, що дряпається на ялину і потім сердито дивиться на неї, поколовши лапи голками; то автор чистить лісове озеро і зариблює його; то в хату забивається куріпка, а молода білка привчається брати гарбузове насіння з руки. Для вас це, може, й не події. А для самоти-одиноти, якою натішує душу Петро Сорока -- в самий раз.
.. Нова книга Петра Сороки зветься "Натщесерце". Пам"ятається, у дитинстві бабуся завжди давала ліки натщесерце, тобто коли ще нічого не їв. Мандри Петра Сороки лісом своєї і читацької душі (якщо вона суголосна) для серця, яке втомилося. Тільки таке серце і може зазирнути у вічі ворону і побачити там так багато.
