Непомітного чоловічка, що дуже нагадує післявоєнного українського бухгалтера, призначили президентом Європи. Саме так -- призначили. За вечерею глав європейських держав. Нікому не секрет, що призначення сталося з волі лідерів Франції та Німеччини. Може тому малопомітного прем"єр-міністра Бельгії обрали на роль першого президента ЄС, щоб не закривав собою харизматичних Ніколя Саркозі та Ангелу Меркель?
Херман ван Ромпей -- політикам-європейцям доведеться звикати до цього прізвища. Як і до Кетрін Ештон -- доволі некрасивої англійської дами, що відатиме тепер європейською дипломатією.
Начебто за Ліссабонським договором їх посади і маловпливові, але -- не скажіть: перший пообіцяв дбати про робочі місця у Європі, а друга впевнена у створенні ефективної європейської дипломатичної служби. Тож Європа глобалізується, поступаючись суверенітетом своїх країн. Тепер скажіть -- чи могли в ТАКУ Європу прийняти Україну? Коли вони й Польщу ледве перетерпіти можуть, питаючи у європейських тижневиках:" Хто до кого приєднався -- Польща до Європи чи Європа до Польщі?!". А тут ще Україна, на яку нема управи ні зі сторони Росії, ні зі сторони всяких хав"єрів солан та вальднерів...
То неправда, що нас не приймають у європейське членство через внутрішньоукраїнські чвари. Ось у Чехії був скандал -- парламент зняв главу уряду під час головування країни в ЄС і -- нічого. А президент Польщі Лєх Качинський точно так сварився зі своїм главою уряду Дональдом Туском, які наші владці. І теж -- норма.
Так що причина неприйняття України в європейський салон -- не в Україні. А таки в Європі, яка боїться України, а ще більше -- Росії. З цьго нам і треба будувати політику України -- як світової потуги, а не п"ятися на цирлах до брюссельських бюрократів чи кремлівських імперців.
Будьмо самі собою. І тоді нас визнає світ.
