Так не буває -- щоб потяг до слова не мав у роду жодного письменника. Подзвонила троюрідна сестра Оля Дорош, що тепер живе у Свердловці, а родом із Хлоп"яників:" Чула по радіо про поета Варфоломія Кириленка -- так це ж наш родич!". Ми довго виясняли ступінь родичання, але так і не зрозуміли всіх тонкощів. Головне ж, що почула Оля -- цей поет із Хлоп"яників, мовляв, пропав після 1942 року. А їй розповідала баба, що насправді наш родич приїздив після війни (певно, за часів хрущовської відлиги), а в сільраду родичів викликали і попереджували не спілкуватися з "антирадянщиком".
Вікіпедія дає коротко про Варфоломія Кириленка:" Варфоломі́й Гаври́лович Кириле́нко (25 серпня 1893, c. Хлоп’яники, тепер Сосницького району Чернігівської області — після 1942) — український поет, перекладач.Закінчив Криворізьку вчительську семінарію. Був редактором криворізької газети «Вісті» (1920).
Навчався 1921–1924 в Кам’янець-Подільському інституті народної освіти. У цей період у Кам'янці-Подільському був редактором літературного журналу «Буяння», працював літературним редактором у газеті «Червона правда». Разом з Іваном Дніпровським, Захаром Кицюком очолював кам'янецьку філію «Гарту».
1942 вивезено з Кривого Рога на примусові роботи в Німеччину. Подальша доля невідома".
Та ж Оліна баба згадувала, що був Варфоломій майстровитим -- у селі мало не крила зробив, щоб літати. А після війни приїздив з дружиною -- тож його сліди явно треба шукати ще в 60-х роках навіть.
Загалом же я про інше -- стільки часу пройшло після війни, після комуняцьких репресій -- а вони все озиваються. А пам"ять роду випростується!