Українська нація неконсолідована.

Об'єднати громадян України може як національна, так й інтернаціональна ідеї.

Національна ідея полягає у створенні народом держави, де б він почувався впевнено і забезпечено.

Інтернаціональна ідея полягає в гармонізації стосунків між провідною нацією (українцями) і національними меншинами.

Водночас для кожної нації актуальним питанням є інтеграція у зовнішній світ.

Для українців, як слов'ян, які живуть у найбільшій за територією та населенням слов'янській країні, є потреба взаємодіяти з рештою слов'янства.

Оскільки Україна перебуває в оточенні слов'янських народів, то їй випадає місія об'єднання слов'янських народів. Це об'єднання має бути перш за все в гуманітарній сфері, задля взаємозбагачення культур.

Очевидно, що для національних меншин аналогічною потребою є єднання зі своїми братами духовними. Дивно, чому росіяни, які мають велику частку українського походження, так ревно реагують на кроки самостійності та самодостатності українців? Чи не тому, що на росіян мають вплив неслов'янські чинники? Відомо, що російська імперія формувалася за допомогою неслов'ян, зокрема західноєвропейців.

За визначенням видатного російського філософа М.Я.Данилевського германо -романська цивілізація тотожна єврейській. У книзі “Россия и Европа” (1869 р.) він виступив за об'єднання слов'янства (створення слов'янської цивілізації), оскільки “Европа нас своими не признает”.

З того часу відбулися геополітичні зміни у долі слов'янства. Частина їх потрапила до орбіти Євросоюзу, інша — на роздоріжжі. Тим часом світова фінансово-економічна криза виявила крах західної цивілізаційної моделі, в основі якої лежить християнство. Демографічна криза у слов'ян, які за незначними винятками сповідують ортодоксальне християнство, наштовхує на думку щодо пошуку (чи повернення) життєдайної філософії, яка довела свої переваги і панує у країнах Сходу і насамперед у Китаї внаслідок впливу філософії даосизму та конфуціанства.

Цікаво, що ідеєю слов'янської єдності нині переймаються в Україні комуністи (при цьому маючи на увазі за центр слов'янства Москву). Це при тому , що в СРСР ім'я М.Я.Данилевського було заборонене, а його поховання у Криму — знищене. Будь-яка теорія варта тоді, коли знайшла практичне застосування. Очевидно, що розвиток слов'янської філософії лежить у пошуку першоджерел — зв'язках зі Сходом. А це значить, що треба відновити гармонійні стосунки людини з природою на основі “я -ти”, відмовившись від абсолютизації міфологізованого Бого-чоловіка, бачити божественне у всіх проявах Природи. Звідси, що є природнім, то і божественним.

Подібна філософія виявила життєдайність в інших густонаселених країнах Індокитаю, а також у мусульманському світі, де в основному перейняли засади цієї східної філософії.

2.Чи існує проблема української мови на Україні?..

А російської? Виявляється проблема полягає у надтолерантності україномовних до російської мови, яка виявляється у поступливості, тобто нестійкості володарів української.

Це видно яскраво під час спілкування у Криму серед відпочиваючих. Оскільки серед них незначна кількість прибулих з Росії та Білорусі, то російськомовне панування має наше походження. Коли твердо спілкуєшся з такими українцями українською, вони врешті решт переходять на неї — незалежно від віку. Примітив, що прибулі із західних областей, спілкуючись між собою українською, з російськомовними переходять на російську.

Отже, українська мова є прихованою у російськомовному оточенні (на Україні!).

Як зробити, щоб вона була тут принаймні на рівні з російською? Адже більшість на Україні є таки українці й володіють українською (мовою батьків — дідусів — бабусь).

Треба зміцнювати мовну стійкість. А це досягається тільки за рахунок кращого володіння українською мовою на основі її розвиненості (універсальності). Очевидно, що слід посилити мовну культуру в традиційних україномовних регіонах України, щоб там вона була беззаперечно домінуючою, легкою у спілкуванні. По-друге, слід попрацювати філологам над самою мовою, щоб була вона попереду російської у своїй функціональності.

Це лексика, термінологія, фразеологія, навіть сучасний український сленг. Нарешті треба розібратися з правописом, знайшовши розумний компроміс між його двома варіантами.

Гадаю, для цього можна б об'єднати у спілку україномовні кафедри профільних вузів під егідою Інституту української мови НАН України. Останній слід би перенести з Києва (російськомовного оточення) до питомоукраїномовного обласного центру (наприклад, до Луцька), чи навіть університетського міста обласного підпорядкування. Як ніжинець, я б пропонував для цього своє місто.

Слід також, посилити вимоги і до самих україномовних кафедр щодо їх науково-практичної діяльності, підсилити їх фінансово і кадрово через більш прискіпливий конкурс. Не секрет, що на таких кафедрах “почивають на лаврах” посередності.

3.Боротьба цивілізацій і майбутнє україно-російських взаємин.

Теперішня світова фінансово-економічна криза засвідчила на прикладі України, що однобока орієнтація на Захід з її християнськими цінностями не відповідає реаліям сьогодення і безперспективна у майбутньому.

Філософія Сходу (країн південно-східної Азії та мусульманського світу) перемогла. Це значить, що великий рух людей і ресурсів (як фінансових, так й інтелектуальних) намітився у напрямку неосвоєних просторів півночі і заходу. Перш за все незаселеними є величезні простори Російської Федерації. Внаслідок демографічної кризи Україна також є на порозі цього напливу. Тут є свої виклики (випробування) і можливі переваги. Якщо ми самі пристосуємося і зможемо інтегрувати до себе прибуваючих. Тобто маю на увазі нашу міграційну політику. Те, що зараз міграційний баланс від'ємний, ганебно! Ми підживлюємо Захід під міфічним гаслом вступу до Євросоюзу. По-перше, нам таке членство нічого, крім занепаду, не дасть, по-друге, це вже не актуально.

Слов'янське населення Росії, яке значною мірою складається із вихідців з України, усвідомлює свої туманні перспективи у майбутній Російській Федерації. Стати меншиною, хай і провідною, і утримувати величезну територію — нереально. Багато хто захоче повернутися на історичну батьківщину. Україна ж свого слов'янського статусу не втрачала і ніколи не втратить, якщо не поставить заслін міграційним хвилям, перші з яких накотяться ... із Західної Європи (сумнозвісна реадмісія).

Ось чому так багато ревнителів російської мови на Україні в Росії. Хоча вивчити українську мову для нормального росіянина не проблема. Звичайно, хотілося б, як раніше, пристібнути Україну для вирішення своїх суто російських амбіцій. Тут їх інтереси збігаються із Заходом (НАТО), який би не проти розіграти китайську карту не на своїй території за рахунок дурних слов'ян. Дурних, тому що стали гарматним м'ясом у першій і другій світових війнах, розв'язаний англосаксами і романо-германами.

То чи треба братися нам, українцям, за рятування Росії (читай вирішення проблем Заходу)?Тим паче вступати до НАТО? Чи не краще розпочати діалог зі Сходом, стати посередником Заходу. Для цього відродити прадавнє коріння нашої культури, яка виявляється є спорідненою зі східною цивілізацією.

4.Про загальнонаціонального лідера.

Таким безперечно є В.Ющенко, але слабкий. Бо несамостійний. Агітував з чужої подачі за НАТО, ЄС, продаж с/г земель — і на тому програв.

Ю.Тимошенко є загальнонаціональним лідером, але міфічним, бо не має українського стрижня. Намагається до всіх підлеститися і на цьому тримається. Чи довго так буде? Гадаю до чергових виборів.

В.Янукович. Не є загальнонаціональним лідером, хоча хоче посісти найвищу у державі посаду. Вірогідно й посяде, за збігом обставин.

На підході до такого лідерства енергійна молодь:Тигіпко, Яценюк, Тягнибок.

От би їх скласти докупи — був би справжній загальнонаціональний лідер!

Микола Шкурко, Ніжин, ПВКФ "Сяйво".

У вересні в Криму.