реклама партнерів:
Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS



  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Б
ЖурналістДата: П'ятниця, 05-Жов-07, 19:50 | Повідомлення # 1
Група: Видалені





Складемо енциклопедію видатних людей нашого краю!
Учасники форуму запрошуються доповнити цей розділ: діячі культури і науки, військові діячі і революційні, князі і гетьмани з полковниками, комуністи і антикомуністи - всі заслуговують бути в цьому розділі, якщо вони дійсно залишили помітний слід в історії Чернігово-Сіверщини.

Для цього:
1. Вам необхідно зареєструватись на сайті (якщо не зареєстровані)
2. Оберіть в цій категорії відповідний розділ з літерою, на яку починається прізвище видатного діяча та використовуючи "ВІДПОВІДЬ", відправте своє повідомлення.

Пишіть wink

 
ВасильДата: Неділя, 11-Лис-07, 16:00 | Повідомлення # 2
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Бодянський Осип -- народився 1808 року у Варві в сім"ї священика. Закінчив Полтавську духовну семінарію, після чого подав прохання про звільнення від духовного звання і вступив у Москвоський університет. Жив у домі М.Максимовича, де познайомився з М.Гоголем. 1834 року закінчив університет і надрукуав першу помітну рецензію на "Малоросійські повісті" Григорія Квітки-Основ"яненка, в якій висловив упевненість у великому майбутті української мови і літератури. 1835 року вийшла збірка вірші Бодянського "Наські українські казки", яку автор присвятив "матері моїй рідненькій, неньці старенькій, коханій, любій Україні".
1838 року став першим у Росії магістром слов"янської філології. Викладав у Московському університеті наукову славістику, вважав своїм учителем чеха Шафарика, якому пересилав твори Т.Шевченка. З 1845 року -- секретар Імператорського Товариства історії і старожитностей російських, а згодом і редактором "Чтений...". Вийшло під його орудою більше 100 томів "Чтений...", де опубліковано немало історичних досліджень з історії України. За публікацію критичних щодо Московії записко англійця Дж. Флетчера "О государстве Русском" був звільнений з усіх посад, проте згодом поновлений.

Джерело: Володимир Мельниченко. "Тарас Шевченко:" Моє перебування в Москві", М., "Олма", 2007.

 
ВасильДата: Субота, 09-Лют-08, 17:04 | Повідомлення # 3
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Безбородько Олександр -- випускник Києво-Могилянської Академії, член Російської Академії, почесний член Академії мистецтв, сенатор, граф Римської імперії, світлійший князь Російської імперії, канцлер царського уряду, член Ради імператриці, обергофмайстер, кавелер ордена св. Андрія з брильянтовою зіркою і хрестом.
Помер 1799 року.
Джерело: Михайло Демкович- Добрянський. "Україна і Росія". Луцьк. "Надстир"я".2007.
 
СпудейДата: Середа, 30-Квіт-08, 20:26 | Повідомлення # 4
Група: Читач
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
Бжеський: неспокійний ерудит
Роман Бжеський народився 5 квітня 1894 в Ніжині, що на Чернігівщині. Виростав у польсько-українській родині, мати Олена походила зі старшинської родини Грищенків, бабця Юлія Півінська - споріднена з Миколою Гоголем. Уже з юних літ визначився як українець і усе своє життя віддав боротьбі за самобутність, свободу і державність України. Натомість батько Романа - Степан Бжеський - після вибуху революції 1917 р. зі сестрою Лідою переселився до Польщі, там і помер, похований у Радомську біля Варшави, а по сестрі Ліді слід пропав після бомбардування Варшави.

У студентські роки Роман Бжеський був активним членом таємної молодіжної організації „Братство самостійників”, до якої належали ще такі відомі діячі, як Павло Тичина, Василь Елланський, Євген Онацький, Валентин Отаманівський та інші. З вибухом Національної революції 1917 р. Бжеський кинувся у вир політичної боротьби і державного будівництва. Допомагав у Чернігові організувати полк ім. П. Дорошенка, був уповноважений від Української Центральної Ради організувати державне життя у Кролевці, згодом - у Літині на Вінниччині. Після большевицького перевороту в Петербурзі працював у загальному департаменті Генерального секретаріату внутрішніх справ, тодішньому уряді України. Після окупації України червоними полками Муравйова Бжеський воював у лавах УСС під командуванням сотника Василя Кучабського та збройно захищав українську владу в Києві. Навесні 1918 р. їздив як спеціально уповноважений від уряду України до Москви на дипломатичні переговори з Г. Чічеріном, Левом Караханом та й з самим Леніним. За гетьманування Павла Скоропадського Бжеський працював у Міністерстві внутрішніх справ, був активним членом партії хліборобів-демократів, разом з Д. Донцовим та М. Міхновським. Тоді зустрічався на переговорах у Києві з Х. Раковським і Д. Мануїльським.

Після програних перших Визвольних змагань й арешту большевиками Бжеський у 1920 р. переходить совєтсько-польський кордон і поселяється на Волині в Крем’янці. Там працює директором української книгарні повітового товариства „Просвіта”, якого був активним членом. У таємних гуртках проводить зі студентами курси українознавства та політичної освіти – понад 50 осіб проходили в таких „семінарах” націоналістичний вишкіл, майже усі вони загинули в боротьбі за Україну. Галина Сварник, яка вивчала листування Романа Бжеського з Дмитром Донцовим, яке зберігається в архівах Варшави, характеризує політично-освітню діяльність Бжеського на Волині в 20-30-их роках минулого століття таким чином:

„Виходячи з досвіду, здобутого в революційні роки, він узявся вишколювати національно свідому молодь, організувавши конспіративний курс „українознавства”, де викладав не тільки історію України, але й „природничий” та „суспільствознавчий” курс, який складався з основ політекономії, критики марксистських теорій, теорії нації, держави та державних устроїв. „Українознавство” включало в себе географію, історію, етнографію та антропологію України і націоналізм”.

Роман Бжеський по кілька разів нелегально відвідує в підсовєтській Україні Київ, Харків та інші міста, зустрічає колишніх однодумців, не раз потрапляє до тюрми, звідки його визволяє відомий поет В. Еллан-Блакитний, який допомагає йому з підробленими документами. За власним свідченням, Бжеський в роках 1917-1939 був 17 разів арештований, отримав кілька присудів смерті, був запроторений до польського концтабору в Березі Картузькій 1934 року.

В цей час він тісно співпрацював із Дмитром Донцовим, друкував вірші й статті на сторінках „Літературно-Наукового Вісника”. Неперехідну для дослідників цінність становлять спогади Романа Бжеського „Згадки з минулого. 1916-1921 роки”, надруковані в ЛНВ під псевдонімом „Характерник”. Вони знайшли продовження у „Нарисах з історії українських Визвольних змагань 1917-1918 років. Про що історія мовчить”, що їх 1970 р. автор видав під псевдонімом - „Р.Млиновецький”.

Після приєднання Західної України до УССР Р. Бжеський перебував у Кракові. Не будучи членом ОУН, на прохання культурної референтури ОУН, яку очолював поет Олег Ольжич, він готував політико-освітню літературу для похідних груп ОУН, серед іншого – „Історія України”, „Націоналізм” та інші. Після німецького нападу на СССР Бжеський у 1941-43 рр. працював заступником редактора газети „Волинь”, яка виходила в Рівному під редакцією Уласа Самчука.

У 1943 році Р. Бжеський на прохання Ольжича разом із родиною виїхав через Краків до Праги, де він до 1945 року працював на замовлення видавництва УНО. Бжеський збирав матеріали для нових публікацій у Празі в архівах „Музею визвольної боротьби” та в університетській бібліотеці, спілкувався з такими відомими діячами, як В. Орелецький, О. Лащенко, М. Антонович, О. Лятуринська, Ю. Клен, І. Тиктор. В тому часі були написані, зокрема, „Біла книга. Національна і соціяльна політика совєтів на службі московського імперіялізму”, „Історія українського народу” й велика праця, яка досі не віднайдена, „Історичні взаємини України-Московщини протягом тисячоліття”.

Зібрана неповна бібліографія праць Р. Бжеського, яку видала Надія Бжеська 1988 р., обіймає 128 позицій. Р. Бжеський у своїх публікаціях користувався 15 псевдонімами (Р. Млиновецький, Р. Паклен, Р. Задеснянський, Р. Орликівець, Дажбожич – найвідоміші з них), він автор кількох ґрунтовних досліджень про Т. Шевченка, Л. Українку, І. Мазепу, М. Куліша, М. Хвильового, Л. Мосендза та інших видатних постатей, у своїх, часто полемічних, писаннях порушував ключові теми з історії та культури України, в тому й Великого Голодомору. Проявила себе ця людина як державний діяч, вдумливий історик, блискучий публіцист, поет, критик і літературознавець, а за покликанням - обдарований художник (навчався в школі Г. Нарбута).

Бжеський був, за висловом М. Бойка, „замкнутим у собі академіком без академії”, крім того він - глибокий ерудит та глибокий знавець національної тематики в історії, політиці, культурі. Фундаментальна мета усіх його досліджень – довести й переконати, що Москва була і залишається ворогом самостійності й самобутності України №1, без уваги на зміни її уряду та політичних режимів.

Академік Ярослав Дашкевич - один із перших дослідників, який у 90-их роках нагадав нам про життя і діяльність Романа Бжеського, пише: „Ця людина, її творчість не заслуговують на забуття. Р. Бжеському належить відповідне місце також в українській історіографії консервативного націоналістичного напряму, і місце все ж таки не останнє”.

Помер Роман Бжеський у 1982 році в Детройті, похований на православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.

Сьогодні як ніколи час пильніше приглянутися до цієї непересічної постаті і, зокрема, до його творчості, адже важко не погодитись з твердженням Ярослава Дашкевича, що спадщина Бжеського як історика заслуговує на велику увагу, бо несподівано виявляється, що цей, трохи дивакуватий, дуже неспокійний і фанатичний ерудит мав рацію у багатьох, багатьох випадках.

Андронік Кармелюк
Джерело:http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1328


Спудей

Повідомлення відредагував Спудей - Середа, 30-Квіт-08, 20:28
 
СпудейДата: Четвер, 01-Трав-08, 16:43 | Повідомлення # 5
Група: Читач
Повідомлень: 144
Нагороди: 2
Статус: Відпочиває
БІЛОЗЕРСЬКИЙ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ (1825 - 20.2(43).1899) - український громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Н. на хуторі Мотронівці на Чернігівщині. Вищу освіту здобув в Київському унті св. Володимира (1843-46). В 1846-47 - учитель Петровського кадетського корпусу у Полтаві. Разом з М.Костомаровим і М.Гулаком виступив організатором Кирило-Мефодіївського братства. Брав участь у створенні "Статуту Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія". Був автором "Записки" - пояснень до статуту братства. Розвинув ідеї християнського соціалізму, виступав за об'єднання всіх слов'янських народів у республіканську федерати, в якій провідну роль відводив Україні. В 1847 Б. був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції. Служив у Петрозаводському губернському правлінні. В 1856 звільнений. Жив у Петербурзі. В 1861-62 - редактор "Основи". Згодом служив у Варшаві. Підтримував зв'язки з Галичиною, співпрацював у газетах "Мета" і " Правда". Останні роки життя провів на хуторі Мотронівці.

Спудей
 
ВасильДата: Четвер, 17-Груд-09, 08:25 | Повідомлення # 6
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Борозна Іван Іванович (народився 1720, Горськ Стародубського полку (нині село Гірськ Щорського району України -- помер після 1784 року) -- генеральний бунчужний, син генерального судді Івана Борозни. Брав участь у турецькому поході 1735 року. Підписав 1767 року наказ у Комісію зі складання проекту Нового уложенія законів Російської імперії.
 
ВасильДата: Субота, 19-Груд-09, 09:27 | Повідомлення # 7
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Богословський, чернече ім"я Лазар (дати народження і смерті невідомі, родом з Чернігівщини) -- архімандрит. Києво-Могилянську Академію закінчив на початку 1730-х років. Запрошено до Чернігівського Колегіуму викладачем синтаксими, піїтики і риторики. 1738 року склав рукописьний підручник з риторики "Туллій на полях оратрських неподалік від вод Десни, біля ростральної трибуни академії Чернігівської розташований і під главенством ...найсвітлішого і преосвященного пана Никодима Срібницького з Божою поміччю єпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського російське юнацтво покровительством настановлює року 1738 місяця вересня 28".
1740 року призначений ігуменом Костянського Троїцького монастиря на Стародубщині. 1742 року його викликав єпископ Віктор Сахновський до В"ятки. Того ж року -- до Воронежа, куди переведено єпископа Віктора.
Богословський хотів відкрити школу, але єпархіальне правління не дало, скарга до імператриці Єлизавети не допомогла і новий єпископ Феофілакт відправив Богословського 1745 року до Чернігова, де він у монастирі й помер.
 
ВасильДата: Четвер, 23-Вер-10, 20:44 | Повідомлення # 8
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
Бондаренко Іван -- завідуючий кафедрою китайської, корейської, японської філології Київського Національного університету імені Т.Шевченка, перекладач, старший науковий співробітник Інституту сходознавства НАН України..

Народився 1955 року в Коропі. Після закінчення Ленінградського університету вивчав японську мову в Інституті японської мови в місті Нара.
Від 1990 року — доцент кафедри російської мови в Університеті Тенрі. У 2000—2003 роках — професор-консультант факультету міжнародної культури Університету Тенрі (Нара, Японія).
Автор книг "Російська мова японських мореплавців (18 століття)". — Нара, Японія: Тенрі-дайґаку. — 1996., "Російсько-японські мовні взаємозв'язки 18 століття (Історико-лінгвістичне дослідження)", Одеса. Видав українсько-японський та японсько-український словники. У 2002 р. у видавництві «Дніпро» вийшла друком його «Антологія японської поезії. Хайку. XVII-XX ст.».

Іван Бондаренко:" У принципі ми більше потрібні Сходу, цікаві Сходу, ніж заходу. Захід вважає, що ми ще не доросли до їхнього цивілізаційного рівня. Ми просимося у Європу -- нас не пускають. туркам лешше отримати візу до Німеччини, ніж українцям, Тим самим арабам у Францію". (Дискусія у газеті "День" "Європейська Україна на шляху розуміння Сходу", 23 вересня 2010 року, стор. 6).

 
finkaДата: Вівторок, 26-Жов-10, 07:12 | Повідомлення # 9
Група: Редактор
Повідомлень: 157
Нагороди: 11
Статус: Відпочиває
Бойко Володимир Іванович

Народився видатний український співак Бойко Володимир Іванович 10 квітня 1928 року в Прилуках у родині робітника. Після закінчення неповної середньої школи № 13 працював на заводі "Пластмас". Співати почав ще в ранньому дитинстві у шкільних самодіяльних гуртках .

З осені 1943 року працював робітником на тютюновій фабриці. Брав участь у художній самодіяльності при міському Будинку культури. У 1949 році поїхав на Донбас, де працював прохідником нижнього штреку на шахті "Никитовка".

У вересні 1950 року Володимир Бойко взяв участь у конкурсі на заміщення вакантної посади артиста - співака Державного українського народного хору - і з 18 грудня був зарахований до складу хору. Працюючи, закінчив Київське музичне училище ім. Глієра, Київський інститут культури.

У 1967 році за участь у днях України в Канаді (м. Монреаль), був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

У 1976 -му за успішну участь у гастролях по країнах Латинської Америки Володимиру Івановичу було присвоєно звання заслуженого артиста України. У 1987 році , за видатні заслуги перед Батьківщиною, співакові присвоєно почесне звання народного артиста України.

Володимир Бойко - Лауреат Всесвітніх фестивалів мистецтв у Монреалі, Брюсселі, Москві. У 1997 році виборов "Золотий кубок" на фестивалі фольклорних колективів у Кореї.

Протягом піввікової роботи в Національному заслуженому академічному українському народному хорі ім. Г Верьовки побував із концертами більш як у 50 країнах світу.

В.І. Бойко був ведучим солістом хору, часто виступав перед земляками. Допомагав становленню молодих талантів Прилуччини і виходу їх на професійну сцену. У вересні 2001 року йому присвоєно звання Почесного громадянина Прилук. Володимир Іванович передав у дар краєзнавчому музею понад 100 речей, пов'язаних із його творчою діяльністю.

Виступаючи з концертами в різних країнах світу, на запитання звідки він, завжди відповідав: " Я козацького роду, із славних Прилук".

Помер народний артист України, наш уславлений земляк БОЙКО ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ на 79 році життя.

Карпилянський Л.М.

Джерело: Прилуки

Повідомлення відредагував finka - Вівторок, 26-Жов-10, 07:13
 
ВасильДата: Субота, 19-Бер-11, 17:07 | Повідомлення # 10
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
БАЖЕНОВ Віктор Андрійович (1941) -- доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки, двічі лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.

Народився в Городні у сім'ї службовця. Працював у Київському політехнічному інституті, в міністерстві вищої освіти УРСР. Автор та співавтор 460 наукових праць, серед яких 17 монографій, 15 підручників і навчальних посібників.

Напрямки діяльності -- розвиток теорії і методів математичного моделювання і чисельного дослідження процесів деформування масивних і тонкостінних конструкцій у розрахунку на міцність. Живе у Києві.

 
ВасильДата: Субота, 19-Бер-11, 17:12 | Повідомлення # 11
Редактор
Група: Головний редактор
Повідомлень: 243
Нагороди: 7
Статус: Відпочиває
БУШ Олександр Андрійович (1949) -- доктор фізико-математичних наук, директор науково-дослідного відділу Московського інституту радіотехніки, електроніки та автоматики, керівник фундаментальних і прикладних наукових дослідів, професор.

Народився в Городні в сім'ї вчителів. Після закінчення фізичного факультету Московського державного університету імені М.В.Ломоносова залишився працювати в Москві.

Автор 250 наукових праць, 20 винаходів, двох навчальних посібників та двох методичних видань. Живе у Москві.

 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: