|
Анисів
|
|
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:00 | Повідомлення # 1 |
|
Група: Видалені
|  Анисів – центр сільської ради, якій підпорядковане с. Лукашівка. Розташований на лівому березі Десни, за 8 км від Чернігова. Вперше згадується в середині ХVІІ ст. Назва походить від імені чернігівського боярина Аниса (Онисима), який володів тут хутором.
З 1649 р. Анисів входив до Вибельської сотні Чернігівського полку. Протягом 1672 – 1786 рр. належав Єлецькому монастирю, а з 1786 р. – державі. З 1782 р. Анисів у складі Янівської волості Чернігівського повіту. Протягом 1923 – 1930 рр. Анисівська та Лукашівська сільські ради входять до складу Краснянського, Олишівського, а з 1930 р. – Чернігівського районів. Лукашівка – назва походить від імені козака Лукаша, який обрав собі місце для проживання і звернувся до стародубського полковника з проханням надати йому універсал на право володіння цією землею, де він побудує “млинок” та осадить слободу. З праці Петра Кулаковського знаходимо документальні свідчення появи поселення: “Далі колонізаційні плани Б. Грязного поширилися уверх течіями Смолянки та її притоки Вздвижі. На початку 1640-х рр. були осаджені село Лукашівка…”. У середині ХVІІ ст. доньці Б. Грязного Катерині вдалося отримати від гетьмана Б. Хмельницького підтвердження своїх прав на Лукашівку. У кінці ХVІІІ ст. на правому березі р. Уздвиж переселені селяни Чернігівського Єлецького монастиря заснували поселення Напорівка, яке тривалий час приналежало родині слабинського сотника Івана Тризни.
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:02 | Повідомлення # 2 |
|
Група: Видалені
| Відомі люди села Шуба Петро Кузьмич – уродженець Анисова, у 1910 р. склав екзамени до Київського автомотоклубу на право водіння автомобілем та став одним з перших водіїв у Чернігівській губернії. Левицький Микола Герасимович (1889 – 1961) – художник, педагог. Народився в Анисові. Навчався в Чернігівській духовній семінарії, продовжував освіту самостійно (1915); мобілізований до армії (1916); працював вчителем в Анісові; секретарем губ наросвіти та вчителем в школах Чернігова (1927); здав екстерном екзамен на звання викладача малювання та креслення при Строгановському художньому училищі в Москві (1928); працював у бригаді колективізації сільського господарства в Ріпкинському районі (1931); евакуйований в Сумську область, хутір Воздвиженськ, де підтримував тісний зв'язок з партизанами, виконував окремі доручення (1941 – 1942); інспектор Курського облвно (1943); старший викладач креслення і малювання в Курському суворівському військовому училищі (1943 – 1955). Нагороджений медалями “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.”, “30 років Радянській Армії і Флоту”, “За бойові заслуги”. Беліч Ілля Іларіонович – у 20-х рр. ХХ ст. перший голова Лукашівської сільради. Після служби в царській армії працював на будівництві залізниці на Далекому Сході. На початку 1918 р. повертається в Лукашівку. У 1920 р. вступив до лав партії більшовиків. Приймає активну участь у встановленні радянської влади в селі – виступає на мітингах, вирішує селянські суперечки про угіддя, відкрив сільбуд, організовував кооперацію, набирав і навчав пожежну дружину. 7 вересня 1928 р. за пропозицією голови сільради і секретаря партосередку Іллі Беліча загальні збори жителів села ухвалили виселити з Лукашівки та Напорівки незгодних з політикою більшовиків. Через чотири дні пострілом у вікно вбивця смертельно поранив комуніста. Положухно Іван Парфенович (1900 – 1983) та Лобода Марія Петрівна (1909 – 1992) – ветерани колгоспного виробництва, у листопаді 1969 р. загальними зборами колгоспників ксп “Всесвітній Жовтень” першим у Чернігівському районі присвоєно звання “Заслужених працівників сільського господарства”. Тоді все село прийшло в Будинок культури, щоб висловити свою повагу й шану ветеранам. Герасименко Андрій Степанович (16.09.1916 – 26.02.1984) – народився в Анисові, після закінчення початкової школи працює в колгоспі спочатку рядовим колгоспником, а з 1936 р., після закінчення курсів бригадирів, бригадиром колгоспу. З перших днів Великої Вітчизняної війни бере участь у боях на фронтах війни проти німецько-фашистських загарбників. За бойові заслуги нагороджений медалями “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За взяття Праги”, “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війни 1941 – 1945 рр.”. З 1946 р. працював головою колгоспу “Всесвітній Жовтень”, Герой Соціалістичної Праці (1958), депутат Верховної Ради СРСР двох скликань (1954 – 1962), делегат ХХ (1956), ХХ1 (1959) та ХХІІ (1961) з’їздів КПРС, делегат ІІІ-го Всесоюзного з’їзду колгоспників (1969), делегат ХХІІІ (1966) та ХХІV (1971) з’їздів КПУ. Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, орденом Трудового Червоного Прапора, Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1966, 1976); медалями ВДНГ СРСР – малою золотою (1955), великою золотою (1956), малою золотою медаллю та автомашиною “Победа” (1957), золотою (1963), срібною (1965) та Почесною Грамотою ВСГВ СРСР (1958); його ім’я заносилося на обласну Дошку пошани (1954) та до районної Книги трудової слави (1972). У 1967 р. видавництво “Урожай” у Києві видало книжку А.С. Герасименка “Колгосп краю поліського”. Лисенко Василь Федорович (31.01.1921 р.н.) – працював завідувачем машинно-тракторним парком сільгосппідприємства, Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1977), нагороджений орденом Леніна (1972), нагороджувався медалями ВДНГ СРСР. Черковська Олександра Іванівна (1924 – 2000) – рішенням бюро Чернігівського обкому КПУ і облвиконкому нагороджена в червні 1962 р. знаком “Знатний кукурузавод України”, у 1961 р. одержала по 90 цнт зерна кукурудзи з кожного гектара. Дмитренко Олексій Якович (5.02.1930 р.н.) – знатний картопляр України, у 1963 р. очолив механізовану ланку, одним з перших в Україні повністю механізував усі роботи по вирощуванню картоплі, Герой Соціалістичної Праці (1966), нагороджений орденом Жовтневої революції (1976), лауреат Державних премій УРСР (1966, 1977), делегат ІІІ-го Всесоюзного з’їзду колгоспників (1969), депутат облради (1975 – 1979), у жовтні 1967 р. за успіхи, досягнуті у виконанні виробничих планових показників занесений до обласної Книги Трудової Слави, до районної Книги трудової слави (1972) та у 1974 р. до Книги пошани районної газети “Шляхом комунізму”; удостоєний найвищої нагороди ВДНГ СРСР золотою медаллю (третьою у січня 1969 р. та 8 лютого 1973 р.) та срібною (1965). У вересні 1970 р. проходили зйомки телевізійного фільму про роботу картоплярів механізованої ланки Героя Соціалістичної Праці О.Я. Дмитренка (автор та постановник фільму Євген Ульшин, оператор О. Єрмольчик). У 1972 р. вийшла його книжка “Господар землі – механізована ланка”. Лисенко Олександр Степанович (1936 – 2000) – уродженець Анисова, обирався головою обласної ради (1991 – 1994). Вареник Михайло Андрійович (1937 – 1999) – з Лукашівки, працював ланковим механізованої ланки, нагороджений орденом Леніна (1977), у 1971 р. занесений до обласної Книги Трудової Слави. Чоботок Марія Андріївна (1937 р.н.) – нагороджена знаком “Знатний кукурузавод України” (1962), у 1961 р. одержала по 70 цнт зерна кукурудзи з кожного гектара. Ребенок Михайло Никифорович (1938 – 2002) – член Національної Спілки журналістів України, редактор газети “ЧЕКСІЛ” на КСК, гуморист, поет, твори якого друкувались у газетах “Наш край”, “Деснянська правда”. Пінчук Тетяна Володимирівна (3.05.1961 р.н.) – оператор машинного доїння ПОП ім. А.С. Герасименка, Заслужений працівник сільського господарства України (1999). Посвідчення і почесний знак на урочистостях у Києві вручив Президент України Л.Д. Кучма. Ганжа Микола Миколайович (20.04.1965 р.н.) – уродженець Анисова, голова сільгосппідприємства “Новий шлях” с. Піски (1996 – 2001 та з 2005 р.), заступник голови Чернігівської райдержадміністрації (2001 – 2002), голова Куликівської райдержадміністрації (2002 – 2005).
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:03 | Повідомлення # 3 |
|
Група: Видалені
| Л І Т О П И С С Е Л А ХІІ – ХІІІ ст. – у Анисові та його округи виявлено залишки поселень часів неоліту, бронзи, раннього заліза (V – І тис. до н.е.), періоду Київської Русі (ІХ – ХІІІ ст.). Біля с. Анисів знаходиться археологічна пам’ятка “Селище”, у заплаві лівого берега р. Десни на берегах стариць Глушець і Комарівка в урочищі Селище. Відоме з 1948 р., досліджувалося 1985 р. У 1958 р. встановлено ботанічний державний заказник місцевого значення “Татарська гірка” (“Анисівська дача”), 2 га. Ділянка соснового лісу на лівобережній заплаві ріки Десни, віком понад 50 років. Місце поселення давньої людини бронзового віку, а також місце першого запеклого опору Чернігівських дружинників проти татаро-монгольської навали у жовтні 1239 р.
1640-ті рр. – біля хутора Анисів розбудовується ставкове господарство.
1650 – 1998 рр. – Митрополит Київський Сильвестр Косів подарував Георгіївській церкві в Анисові антимис. Церква в селі з часів Київської Русі. У 1763 р. “…построена тщанием Черниговского Успенского Елецкого монастыря” та у 1901 рр. перебудовувалася. Церковно-парафіяльне попечительство діє з 1874 р. У 1914 р. церковна бібліотека налічувала 40 книжок для читання. Церковна школа навчає 11 хлопчиків та 16 дівчат. З 1998 р. діяльність церкви відроджена.
У Лукашівці Вознесенська церква згадується з 1781 р., дерев’яне приміщення побудоване “…старанием прихожан…” в 1800 р., а у 1861 р. оновлене; дерев’яна дзвіниця. З 1875 р. діє церковно-парафіяльне попечительство. У 1905 р. зазначалось, що “в церковной библиотеке книг очень мало”. У 1913 р. освячено нове приміщення, а в 1988 р. знову відкрито для церковнослужіння.
Священослужителі: священики Георгіївської церкви – Миткевич (1768), Симеон Панасієвич Техановський (1816 – 1829), Михайло Миткевич (помер до 1865 р.), Кирило Григорович Сербинович (1855 – 1856), Сімеон Гаврилович Русанович (народився в Навозах, 1857 – 1875), Федір Норчевський (1860 – 1891), Лаврентій Іванович Карпенко (1888), Олексій Григоренко (1896); Василь Павлович Воронкевич (1902 – 1917), Гаврило Гаранько (1917 – 1919);
диякон Андрій Васильович Стефановський (1820 – 1829), псаломщики Микола Федорович Вакуловський (1834 – 1844), Іван Миколайович Вакуловський (народився в Лукашівці, з 1873 р.), Герасим Федорович Левицький (1885 – 1919), дячок Пилип Феодорович Вакуловський (1833 – 1860); пономарі Євфімій Волинський (1823 – 1827), Микола Пилипович Вакуловський (1860 – 1867); церковні старости селянин Антоній Григорович Кравченко (з 1905), козак Стефан Косьминович Шуба (з 1914 р.).
На церковному цвинтарі поховані: козак Моїсей Федорович Дмитренко (1869 – 1917), козак Ілля Клавдійович Молибога (1847 – 1917), селянка Матрона Гаврилівна Молибога (1865 – 1917), козак Захарій Васильович Шуба (1835 – 1917), вбитий у бійці селянин Микола Митрофанович Вершко (1898 – 1918), козачка Марія Омелянівна Молибога (1891 – 1918), випадково вбита червоноармійцем Марфа Дмитрівна Даниленко (1897 – 1919), вбитий в Янівці 3 листопада червоноармієць Спиридон Андрійович Луговий (1890 – 1919), вбитий в Чернігові червоноармієць Філарет Стефанович Герасименко (1897 – 1919), Ганна Андріївна Куча (1869 – 1919), Серафим Ігнатійович Миненко (1906 – 1919), Георгій Деміанович Шуба (1960 – 1919), Іларіон Степанович Чмель (1905 – 1919), Олександра Прокопіївна Дуденко (1901 – 1919), Наталія Євдокимівна Лисенко (1861 – 1919), Микола Петрович Маєш (1841 – 1919),
священики Вознесенської церкви – Євтихій Димаревський (1814 – 1817), Кирило Григорович Сербинович (1875), Іоан Петрович Елланський (1904 – 1905), Федір Ковалевський (помер до 1912 р.), Іван Облокевич (1901); Костянтин Костянтинович Промислов (1900 – 1918), Балашевський (1918), Герасим Шунок (1918 – 1919); псаломщик Микола Федорович Вакуловський (1854 – 1875), Федір Іванович Рильцевич (1884 – 1900, 1905 – помер до 1912 р.), Федір Федорович Ковалевський (народився в Ковпиті, 1912 – 1919); пономар Микола Блажевич (1844), дячок Михайло Вакуловський (1844); старости Спрома (1814 – 1815), Антон Солоненко (1818), козак Олексій Стефанович Пац (1903 – 1905), Максим Мокійович Боярченко (1912 – 1914).
На церковному цвинтарі поховані: священник Костянтин Костянтинович Промислов (1874 – 1918), дружина псаломщика Олександра Федорівна Ковалевська (1875 – 1919).
1666 р., 12 квітня – грамотою російського царя Олексія Михайловича Єлецькому монастирю підтверджені права на володіння селом.
1672 р., 22 червня – перевіз біля Анісова гетьман України Самойлович надав у власність Єлецькому монастирю. Згодом права монастиря на цей перевіз у грудні 1687 і червні 1699 рр. підтвердив гетьман І. Мазепа.
1672 р., 10 серпня – “архимандриту Черниговского Елецкого монастыря Иоанникию Голятовскому дана царская жалованная грамота Алексея Михайловича, утверждавшая за Голятовским архимандрию Черниговскую и за последней все прежние и новые ее маетности – села, деревни, хутора и пр… Онисов, х. Онисовский, Напоровка, серединка, Сядричи, Юрьевка, Пыжовка, мельницы под Седневом…”.
70-ті рр. ХVІІ ст. – у селі нараховується 77 дворів, в них мешкало 618 чоловік. На території села жили козаки та монастирські селяни.
1730 р. – за “Генеральним розслідуванням про маєтності Чернігівського полку” про Лукашівку зазначається: “в деревни Лукашовки… люде называются подсоседки…было 6 дворов на чин полковничий, но з тех два двора безнаследно вымерли, третий двор козацкую служит службу, а три двора подсуседков и ныне на чин полковничий надлежат.
Деревня Лукашувка… владеет черниговского полку значковый товарищ Николай Тризнич, по универсалу гетьмана Скоропадского, данном 1712 году до ласки войсковой. Оные деревни Лукашувка…, по сказки тих же деревень старожилов, казаков и мужиков, были во владении сотников полковых черниговских Силича, Старушки, Донца, Маценка, Малявкы; а после Лукашувка отдана выбельскому сотнику Лобку… после оных сотников владел оными же деревнями полковник чернеговский Евфои Лизогуб, а после, по дачи гетмана Мазепы, стал владеть сотник слабинский Иван Тризнич, и ныне сын его Николай Тризнич, сотник выбельский, оными деревнями владеет… гетманские подлинные универсалы… в Мазепином в 1699 году…, гетман Скоропадский…одним универсалом 1712 году, … другим 1714 году…”.
1754 р. – річка Стрижень “за городом Черниговым впала в реку Десну подле перевоза Онисовского”. З опису Єлецького монастиря 1762 р.: “Там же на реке Десне перевоз зовемый Онисовский; при нем поромов однобайдачных два; дуб плавный еден; над берегом от села Онисова хата перевозницкая рубленная з сенцямы и коморою покрытые соломою; выше перевоза на реке Десне ладейная мельница на двох байдаках о едном коле мучном”. У 1784 р. зазначалось, що перевіз неподалік села Анисів “на Десне реке, по проселочной дороге – 1, был Черниговского Успенского Елецкого монастыря, казенный”.
1767 р. – з Румянцевського опису Лівобережної України: “с. Онисов, при речке Десне. Церковь великомученика Георгия. Казачих дворов – 54, крестьянских дворов – 54, владения Елецкого монастыря.
с. Лукашовка, при болоте Жабинке. Церковь во имя Рождества Христова. Казацких дворов – 36, крестьянских дворов – 9, владения бунчукового товарища Николая Тризны. Из универсала Мазепы 1699 г. видно, что с. Лукашовка надана была Ивану Тризничу, сотнику слабинскому”.
1781 р. – з опису Чернігівського намісництва: “Село Лукашовка… лежит на ровном месте, по левой стороне речки Уздвижи, на проселочной дороге; лесу здесь строевого и дровяного, також земли пашенной и сенокосной не достаточно и покупают лес в селах Орловке, Грабовке и Буде, а землю взаимствуют с половины в Буде. В том селе церковь деревянная – 1. Дом сотника выбельского Тризны, о 3-х покоях. Сотник – 1, асаул сотенный – 1, церковник – 1, казаков выборных – 7 – – 9, подпомощников – 27 – – 27, посполитых на ранг бригадира и полковника черниговского Милорадовича принадлежащих – 2 – – 2, подданных обозного полкового Тризны – 8 – – 2, сотника выбельского Тризны – 8 – – 9, писаря сотенного Станкевича подсуседческая 1 хата. А всего обывателей: дворов 52, хат 70.
Хутор черниговского Елецкого монастыря, от Лукашовки в 2-х, от Количевки в 4-х верстах, лежит при речке Уздвиже. На коей плотина с мельницею о 2-х колах, в нем подданническая 1 хата.
Село Онисов, владения черниговского Елецкого монастыря, лежит частию на возвышенном месте, а частию на низавом ровном, при дороги проселочной, лесу здесь строевого и дровяного нет, а покупают оной в Буде. Грабовки и Орловки; земли пашенной и сенокосной луговой, посредственно довольно. В том селе церковь деревянная – 1, священник – 1. казаков выборных – 7 – – 8, подпомощников – 10 – – 10, подданных монастыря Елецкого – 72 – – 81, подсуседков сотника полковой черниговской сотне Якова Тризны – 2 – – 2; итого обывателей дворов 91, хат 101”.
1795 р. – у Анисові 108 дворів, 97 козаків та 322 державних селян (колишні монастирські).
1814 р. – здійснюється торгівля напоями.
1833 та 1839 рр. – селяни потерпають від неврожаю та виявляють бажання переселитися до Кавказької області.
1838 р. – губернські органи управління розглядають справу про будівництво в Анисові приміщення волосного управління.
1844 р., 14 січня – губернська газета “Черниговские губернские ведомости” друкує оголошення “…на отдачу в оброчное содержание следующих статей: рыбные ловли – при селе Онисов – 5”.
1857 р. – постраждалим від пожежи в Анисові надається грошова допомога.
1877 р. – село Анисів з хуторами Анисівка, Червяка, Єньків, Гармашня та д. Напорівка. З статистичних відомостей про села: “х. Червяка – один двор мещанский, х. Еньков – 4 двора: из них один двор мещанский, а три – крестьян собственников, был х. Магистратский, состоявший из одного двора (думского), он уничтожился лет 7 назад по причине пожара, в нем жили прикащики над лугами евреев-арендаторов; при речках Иржавец и Лыбеди; малороссы и одна семья евреев в Анисове и одна семья в Еньковом хуторе; один шинок в Анисове находится на землях общества казенных крестьян, а дом принадлежит Исаю Дробинскому, Енькивский шинок находится на землях шинкаря еврея Нохима Резина; хлебозапасный магазин в Анисове; школы нет; покупают кирпич в Чернигове и в Баклановой Муравейке у Ясновского; озера Глущец, Старуха, Комаровка, Кривое (Лопуховатое), Галин, Плетни, Пригон, Торчин, Бузова, Колы, Верхнее-Старое, Засыпное – все эти озера думские, они сдаются в аренду. Рыба: лины, окуни, лящи, плотки. Рыбу в этих озерах с половины (наловленная рыба продается в Чернигове и деньги делятся попалам); три олийнци клиновые, одна кузня; топят соломой и хворостом”.
Біля села Лукашівка хутір Трізничкин: “х. Тризничкин выстроен в 1874 году, в нем помещается скотный двор, зимой там не живут, а только летом, одна двухэтажная хата; река Здвижа; малороссы и две семьи евреев; есть большая семья – козак у которого 4 женатых сына и 1 холостой; один шинок, содержится евреем Мойсеем Гайковичем, нанимается у козака; 2 олейницы клиновые, одна кузня Тризнина; в аренду отдают имение Тризны, отдано в 1876 г. за 1300 руб.; череда одна, пастухов 3, пастухи получену плату делят промеж себя сами – от крупной рогатой 25 коп., от свиней 20 коп., от овцы 5 коп.; имение дворянки Марии Дмитриевны Тризны”.
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:03 | Повідомлення # 4 |
|
Група: Видалені
| 1877 р. – про стан освіти в селі зазначається: “с. Анисов (1318 душ) – школы нет еще, но общественный приговор об учреждении ее уже поступил в Уездную Земскую Управу. В этом селе нет обучающих за плату, а каждый приучает свое дитя сам. Грамотных найдется человек сорок, выучились они самоучкой, служа сторожами по присутственным местам в г. Чернигове”. У 1877 р. з 1318 мешканців Анисова освічених було лише 40 людей.
1879 р., липень – із звіту Чернігівської земської управи: “…в июле месяце появилась снова (повальная болезнь рогатого скота – чума) в селе Лукашевке, куда она была занесена от скота, купленного на ярмарках одним евреем и пригнанного на отпас к арендатору имения г. Тризны; отсюда она сообщалась скоту села Буды, Баклоновой-Муравейки и деревни Слободки, скот которых составляет почти одно стадо со скотом села Лукашевки.”
1880 р. – з найбільших пожеж по губернії відзначається в Лукашівці – 26 травня вогнем знищено 12 селянських дворів, а 30 серпня 1888 р. – 15.
1881 р. – затверджено план забудови згорівшої частини Лукашівки.
1885 р., 25 листопада – відкрито земські школи в Анисові (до цього діти навчались у селянській хаті) та в Лукашівці. У 1895 р. збудоване приміщення для Анисівської школи, а 1902 р. – невелике шкільне приміщення в Лукашівці. У 1896 р. з 42 учнів (юнаків – 39, дівчат – 3) свідотство про закінчення Анисівського училища одержали 4, а з 40 учнів (юнаків – 39, дівчат – 1) Лукашівського – 8.
Земські вчителі: Анисівської школи – Троїцька (1885 – 1886), Яновська (1886), Антоніна Арсентіївна Ганцова (1886 – 1890), Стратоницька (1887), Катерина Трохимівна Єрмоленко (1891 – 1899), Белявський (1900), Христіанов та Костюк (1905), Раїса Миколаївна Курочь (1906 – 1911), Марія Євграфівна Ребикова (1909 – 1913, по чоловіку Кочанівська), Якимович Ганна Миколаївна (1912 – 1913, по чоловіку Шаманська); Лукашівської школи – Віра Іванівна Неговська (Чикилевська) (1885 – 1887), Валентина Федорівна Климович (1891 – 1899), Котовичь (1900), Платон Михайлович Белявський (1906 – 1912), Марія Василівна Трощанівська (1911), Параскева Семенівна Матвієвська (1911 – 1912), Ольга Йосипівна Демиденко (1912, померла 1 квітня), Марія Василівна Скугар-Скварська (1912 – 1913), Євдокія Миколаївна Голова нова (1912 – 1913).
Попечителі школи: Анисівської – Захар Васильович Болбат (1886 – 1890), Микола Гаврилович Чернявський (1901); Лукашівської – Н.Р. Тризна (1886), дворянин Микола Васильович Ясновський (1889 – 1890), Ганна Олександрівна Тризна (1896), Ольга Олександрівна Бакуринська (1896).
1885 р. – по Анісову народилося 78 осіб, померло – 60 (у 1897 р. – 91 – 63); по Лукашівці народилося – 54, померло – 45 (у 1897 р. разом з Напорівкою – 75 – 63).
1888 р. – у друкованих виданнях та архівних справах зустрічаємо дані про жителів села: дворянин Лука Олександрович Болбат (1896); дворянка Марія Дмитрівна Тризна (померла 5 лютого 1907 р.); з Лукашівки Горій Іванович Козловський (1872 – 1918);
міщани: з Лукашівки Василь Єфимович та Яків Єфимович Кольчицькі, Роман Тимофійович Зеленуха (1918);
почесний громадянин з Лукашівки Федір Федорович Ковалевський (1900);
унтер-офіцер Яків Самойлович Кошарний (1896);
козаки: Гордій Федорович Кирієнко (1896), з Лукашівки Федір Орестович Нестеренко (1897), Яків Іванович Шуба (1898), козачка Параскева Кученова (1899), козачка Акулина Петрівна Молибога у Чернігові служить у губернського секретаря Григорія Петрушевського, а її чоловік з Анисова Павло Антонович Молибога працює сторожем у тюремній інспекції (1900), з Лукашівки Сава Леонтійович Пац на Червоній площа в Чернігові продає булки та Василь Антонович Лутченко (1901), з Лукашівки Єфим Кузьмич Пац та Василь Лутченко (1902), з Лукашівки Ілля Лутченко, Міна Чуйков(1901) та Іван Боярченко (1907);
селяни: у віці 96 років помер Іван Максимович Татарин (1888), Лобода з трьома дітьми (1894), Євсей Григорович Луговий (1899), Гулай та Іван Осипович Татарчук (1900), сторож маякових вогнів на Десні Петро Шевченко (1901), з Лукашівки Василь Антонович Лутченко (1902), Марія Іванівна Пац та Тимофій Фурда (1907), з Анисова Омелян Молибога та Данило Кирейович Ленько(1907).
1891 р. – з доповіді Чернігівської губернської земської управи про будівництво колії від Курсько-Київської залізниці: “Узкоколейная линия направлена от станции Круты через села Вересочь, Жуковка, Куликовка, Вершина-Муровейка, Бакланова-Муравейка, Анисов, Анисовка и оканчивается на берегу реки Десны около Киевского шоссейного моста, где будет устроена пристань и вокзал, который, по слухам, предполагается соединить железно-конной дорогой с г. Черниговым”.
“А до революції діяла лише так звана вузькоколійка по якій бігали, немов іграшкові, вагончики “кукушкою” в голові. І то ця єдина вітка не зв’язувалась з містом, бо через Десну ще не було й моста. За пять кілометрів, на лівому березі річки, за шляховим мостом, був старий невеличкий вокзал, до якого пасажири добиралися або пішки, або ж на кінному диліжансі. Тут сідали на “кукушку” і могли доїхати нею лише до станції Крути Плиски. А там уже пересідали у вагони спражньої залізниці”.
1892 р., 12 жовтня – про появу холери в селі повідомлялося: “уездная земская управа сообщила о появлении холеры в с. Анисове. Известие это было особенно тревожно, потому что анисовцы и жители других соседних сел производили земляные роботы для сооружаемого узко-колейного пути. Рабочих там было около тысячи, и помещались они в землянках, при самой антигигиеничной обстановке, особенно для осеннего времени. Уездная земская управа однако на первое время обошлась своими силами, прибавив в Анисов фельдшере и наняв 6 санитарных служителей. Но скоро заболевания там усилились, а вместе с этим увеличились и затруднения в борьбе с эпидемией: население начало обнаруживать упорное противодействие врачебному персоналу. Перемещена была туда из Карховки Иваницкая и, по неимению свободного персонала, командирован доктор Розенель. По сообщению последнего обострились отношения, как это почти всегда бывает, благодаря неумелому отношению к населению со стороны врачей и других лиц: участковый врач насильственными приемами делал подкожные впрыскивания, и об умерших после этого способа лечения начали толковать, что их закололи; местный фельдшер явился дезинфецировать хату, когда в ней лежал покойник; становый пристав уничтожил зараженные вещи. Скоро туда был послан другой участковый врач и студент-медик Фиалковский. Их гуманное отношение к больным и осторожность понемногу восстановили доверие населения к принимаемым мерам. Весь октябрь продолжалась в Анисове деятельная работа. В начале ноября послан был туда еще врач Шулянский. Эпидемия к половине ноября начала ослабевать и добавочный персонал был отозван. Но месткому еще и в декабре пришлось бороться с отдельными холерными заболеваниями”.
90-ті рр. ХІХ ст. – село неодноразово відвідує та пише картини відомий український художник А.Г. Сластіон (1855 – 1933).
1893 р., 3 листопада – з листа до будівельного відділення Чернігівського губернського правління: “Канцелярия губернатора по приказанию господина начальника губернии, имеет честь препроводить при этом распоряжение Строительного отделения прошение уполномоченных от Общества крестьян с. Анисов Андрея Болтуна и Ивана Криволапа с перепиской по ходатайству о выдаче им хранящихся в Государственном банке 2754 руб. 24 коп., причитающихся за земли, отошедшие под железную дорогу Круты – Чернигов, для обращения этих денег на постройку церкви в с. Анисов”.
1894 р. – Преосвященний відвідав церкву в Лукашівці.
1894 р. – у Лукашівці за допомогою губернської земської управи збудовано трубчастий колодязь. Про долю споруди свідчить документ: “колодезь в с. Лукашевке, глубиною 140 футов 4 дюйма, при диаметре обсадных труб 3 ½ дюйма, обошелся в 474 р. 95 к.; весь этот расход отнесен на личный счет владельца имения Лукашевки Дмитрия Романовича Тризны. В Лукашевском же колодце вода оказалась скверного качества, с запахом и вкусом железа; даже скот отказывался пить ее. На предложение управы произвесть бурение глубже, чтобы дойти до второго горизонта вод, владелец Лукашевского имения г. Тризна ответил отказом и просил вынуть обратно трубы, что и было сделано в 1895 году”.
1895 р. – затверджено план перебудови села після великої пожежі.
1895 р. – Чернігівське повітове земське зібрання розглядає питання про облаштування в Лукашівці трубчатого колодязя.
1896 р., 9 вересня – “К деятельности Черниговского вольного пожарного Общества. 3 сентября в 9 часов вечера над с. Анисов, отстоящем от г. Чернигова в 6 верстах, показалось огромное зарево. По произведенной тревоге немедленно же обоз Черниговского вольного пожарного Общества, в составе 2-х пожарных насосов, одной бочки и багорного хода с 20-тью дружинниками, выехавшими на извозчиках, поспешил к месту пожара в означенное село.
По прибытии в с. Анисов дружинники во главе с председателем Общества В.А. Сачком, начальником дружины Г.Я. Селюк и его помощником И.К. Журавским, застали уже горящими 8 дворов с надворными постройками, принадлежащими местным крестьянам. Сейчас-же была установлена цепь из местных крестьян для передачи посредством ведер воды из близ лежащего болота в привезенный с обозом парусиновый чан, около которого и был установлен пожарный насос; другой-же насос предназначен был для защиты построек, которым угрожала разбушевавшаяся стихия; в то же время дружинники энергично занялись разборкой и сломкой горящих строений, после чего тушение пожара пошло настолько успешно, что к 11 часам ночи пожар уже был локализован, а к 1 часу и окончательно прекращен. К 2 часам ночи обоз с дружинниками возвратился в Чернигов”.
1903 р. – “преподается Архипастырское благословение Его Преосвященства за пожертвование в Свято-Георгиевскую церковь села Онисов железнодорожному мастеру станции “Чернигов” Самуилу Ильину и его жене Пелагее Павловой Герасименкам напрестольного покрывала голубого атласа, стоимостью 13 руб… крестьянке села Онисова Анастасии Григорьевой Горлач – иконы Святителя Феодосия, Черниговского Чудотворца, в изящной золоченой рамке, стоимостью 32 руб.”.
1905 р., жовтень – селяни Анисова розгромили сінопресувальний завод купця Немировського.
1906 р. – відкрита народна бібліотека в Анісові.
1906 р., 5 грудня – “в окружном суде с участием сословных представителей рассмотрено дело о разгроме сено-пресовального завода в с. Анисове г. Немировского. К суду были привлечены крестьяне Иван Грахно и Демьян Каракуль”.
1907 р., 2 вересня – повідомляється про: “прошение казаков с. Лукашевки И. Лутченка, И., А., Е., и М. Чуек, К., Н., и Г. Матросов об увеличении им ссуд на покупку земли из имения быв. Варзара”.
1907 р., 17 травня – з повідомлення про розгляд справи в окружному суді: “…дело о разгроме евреев в с. Лукашевке. Всех обвиняемых 13 человек, свидетелей вызвано 32 человека. 23 октября 1905 года проживающий в с. Лукашевке мещанин Гессель Гайкович некоторыми односельцами был предупрежден о готовящемся погроме его имущества. Хотя в то время и было ему известно о погромах в других селах, однако Гайкович не придал этому серьезного значения. В тот же день чрез несколько часов к лавке Гайковича подошла компания молодых людей и стала буянить. Находившийся в толпе крестьянин Гурий Тимошенко, настраивая толпу разгромить лавку, сам стал отбивать замки. Увидев начавшийся разгром Гайкович хотел уйти из квартиры и спрятаться, но ему это не удалось. Разгромив лавку и квартиру, буяны уничтожили мебель, посуду и проч., а товары похитили, а частью также уничтожили. При разгроме квартиры Гурий Тимошенко ударил палкой Аврама Гайковича. Свидетельскими показаниями установлено, что в разгроме лавки и квартиры Гайковича принимали участие Андрей Вареник, Евграф Мотыль, Илья Матрос, Антон Белич, Павел Кабанец, Прохор Пац и Тихон Войтенко. При производстве обыска уворованных при разгроме вещей у Вареника найдено 400 арш. крестьянского сукна и столовое серебро, у Михаила Олейника найдена скатерть. На предварительном следствии обвиняемые в преступлении не сознались”.
Поч. ХХ ст. – життя дореволюційного Анисова стало темою реферату революціонера, керівника Чернігівської більшовитської організації В.А. Селюка – “Печальная быль полесского села Анисова”.
1910 р., липень – серпень – представники Чернігівської ученої архівної комісії оглянули залишки стародавнього поселення між селами Підгірне та Анисів “Татарская горка”.
1911 р. – Стефан Максименко подає клопотання про дозвіл на облаштування в Анісові млина з нафтовим двигуном.
1913 р. – у Анисівський школі навчальний рік розпочався 15 вересня, а закінчився – 8 травня. У Лукашівський – 10 вересня та 16 квітня.
1914 р., 9 травня – “Черниговская земская неделя” повідомляла: “Около восьми часов вечера, первого апреля, с колокольни количевской церкви раздался набат, призывавший на помощь горевшим. Но, к великому счастью для количевцев, бдительный страж ошибся: – горело не в Количевкен, а в Анисове… А в это время пожар в Анисове усиливался и усиливался. Там сгорели 4 клуни: три пустых, а одна с сеном…”.
1915 р., 22 травня – “Черниговская земская неделя” повідомляла: “Черниговское чрезвычайное уездное земское собрание, состоявшееся 8 мая… Первым обсуждался доклад управы по вопросу о приобретении от общества М-К.-В ж.д. насыпи, между с. Анисовым и г. Черниговым, для устройства гужевой дороги. Собрание решило от покупки насыпи отказаться”.
1915 р., 5 червня – “Черниговская земская неделя” повідомляла: “Большой пожар. 28 мая, в 6 часов утра, в близ лежащем от Чернигова с. Анисове произошел пожар, которым уничтожено до 30 дворов, со всеми надворными постройками и находившимся в них имуществом. На место пожара вызжали Бобровицкая и городская вольно-пожарная дружины, усилиями которых через 3 часа пожар удалось локализовать и не дать огню распространиться на другие дворы. Сгоревшее имущество оценивается в 40000 р. Все постройки были застрахованы в губернском земстве по обязательному страхованию. Причина пожара – неосторожное обращение с огнем”.
1916 р. – повітове земське зібрання відхиляє клопотання громади с. Анисів про відкриття в селі вечирніх занять у школі.
1917 р., 7 квітня – “Черниговская земская газета” повідомляла: “Губернский крестьянский съезд. Открытие съезда, назначенное на 7 апреля, официально в этот день не состоялось, так как большая половина его учасников, вследствии большого разлива р. Десны и невозможности пробраться в Чернигов из с. Анисова (поезд железной дороги останавливается близ с. Анисова, расположенного в 7 верстах от Чернигова), за отсутствием в этот день перевозочных средств (параходов, лодок и т.п.), вынуждена была заночевать в с. Анисове. 8 апреля всех делегатов доставили из Анисова параходом”.
1917 р., 9 червня. – “Черниговская земская газета” повідомляла: “с. Лукашевка. В ночь с 5 на 6-е июня (в начале 2-го часа) в нашем селе произошел пожар. У домохозяина Николая Боярченка загорелся сарай, от которого огонь, благодаря сухой погоде, быстро распространился на соседние постройки; сгорело 10 дворов и две клуни с жилыми и холодными постройками. У одного домохозяина сгорели: 2 коровы, 7 овец и 3 свиней, а другого 10 овец, 2 теленка и 2 свиньи. Убыток от пожара громадный. У некоторых хозяев, как говорится. Погорело все добро. Причина пожара не выяснена. П. Петров”.
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:04 | Повідомлення # 5 |
|
Група: Видалені
| 1917 р., 23 червня – “Черниговская земская газета” повідомляла: “с. Анисов. В воскресенье 18 июня я был в с. Анисове, говорил с селянами о выборах в Учредительное собрание, знакомил с программами политических партий, в частности с программой социалистов-революционеров. В конце беседы говорил о Займе Свободы и приглашал подписываться на заем. Подписались на 1750 р., обещав в течение недели сдать деньги в Черниговское отделение государственного банка. Н.К.”.
1917 р. – у Анисові діє медична амбулаторія.
1917 р. – уродженець Лукашівки Максим Григорович Шакуненко (1892 – 1919) у 1917 р. служив матросом на крейсері “Аврора” у Петербурзі.
1918 р. – створено ревком на чолі з колишнім балтійським матросом Петром Леонтійовичем Кошарним.
1918 р. – у Лукашівці відкрито бібліотеку, діє хата-читальня, з 1925 року діє сільбуд. У середині 1920-х рр. у Анисові згадується хата-читальня, а в 1924 р. у будинку священика сільКНС відкрив сільбудинок.
1919 р., 12 січня – Богунський полк 1-ї Української радянської дивізії звільняє село від військ Директорії. Однак 13 жовтня в село ввійшли денікінці. 6 листопада 44-та стрілецька дивізія ім. М.О. Щорса вигнала ворогів з села.
1919 р., 12 листопада – із журналу бойових дій 12-ої армії: “О 9 годині ранку 12 листопада Н-ський полк з боєм переправився через понтонний міст і, вийшовши на південний берег Десни, з боєм зайняли Анисів і Анісівку. Захоплено військове спорядження”.
1919 р., 21 грудня – у Лукашівці відбувся сход громадян, на якому приймається резолюція по доповіді про сучасне становище та дезертирство.
1919 р. – перший голова ревкому в селі Анисів Петро Леонтійович Кошарний. У травні 1920 р. під час наступу деникінських військ відновлено ревкоми – у Лукашівці голови ревкому Яків Денисович Красюк та Діонісій Боярченко.
1920 р., березень – голови сільських рад: Анисівської – Матвій Семенович Грихно (до березня 1920 р.), Захар Осипович Татаренко (1920), Пилип Федорович Максименко (1920), Стефан Роговиць (1920), Г.К. Овсяник (1921), І. Єрмоленко (1921), Іван Галушко (1921), І. Ленько (1921), Яким Олександрович Ігнатенко (1925), П.Я. Каракуль (1925), Левко Степанович Книга (1926), Горлач (1928 – 1929), Данило Ісакович Федусь (1929), Тимох Андрійович Луговий (1929), Андрій Іванович Молибога (1929 – 1931), В.Д. Туз (1931), Кравченко (1937), Д.В. Поклад (листопад 1943 – 1944), П.І. Федусь (1944), Чирковський (1944 – 1945), Пилип Олександрович Куча (1945 – 1950), Василь Кузьмич Лисенко (1950), Михайло Якович Молибога (1951 – 1954), Михайло Олександрович Маєш (1954 – 1961, 1967 – 1970), Н.Ф. Максименко (1962 р., 6 липня, фото), Іван Сергійович Ткач (1962 – 1966), Микола Іванович Качан (1970 – 1971), Микола Миколайович Ігнатенко (1971 – 1977), Микола Павлович Бубра (1977 р., 17 березня – 1978); Олексій Іванович Сидоренко (1978 – 1979), Микола Іванович Кербут (1979 – 1988), Іван Микитович Сусло (1988 – 2001), Ганна Василівна Лобода (з 2001 р.).
Лукашівської – Євстрат Нестеренко (1919 – 1920), Яків Денисович Красюк (1920), К.І. Матрос (1920 – 1921), Кирило Пац (1921), Ілля Ларіонович Беліч (“Червоний стяг” – 1928 – № 865 – 17 листопада. – фото та 1957 р., 27 жовтня), Петро Микитович Пац (1928 – 1929), Єгор Кіндратович Кирик (1931), Черненко (1931), М.Г. Мартиненко (1931), В.М. Борисенко (1931 – 1932), Мишук (1932), Петро Петрович Олійник (1955 р., 4 грудня; 1957 р., 1 лютого).
1920 р., січень – у Анисові діють 18 вітряків та маслобійка.
1920 р., 10 лютого – у Анісові організовано народний хор за участю регента з Чернігова.
1920 р., 13 грудня – на загальних зборах мешканців Анісова приймається рішення про боротьбу з кулацтвом на селі.
1921 р., 7 січня – газета повідомляє, що в грудні 1920 р. в Анісові відкрито районну бібліотеку.
1921 р. – до Першого Українського дитячого будинку зараховано сироту Ф.Е. Гаруса.
1922 – 2001 рр. – створено сільськогосподарське кооперативне товариство. 7 січня 1930 р. утворено артілі “Жовтнева хвиля” на чолі з О.О.Кучею, “Вільний селянин”, “15 квітня”, “Червоний незаможник”, імені Шевченка. У 1931 р. п’ять маленьких колгоспів об’єдналися в одну артіль “Всесвітній Жовтень” (голова Микита Іванович Тищенко). У 1958 р. до артілі “Всесвітній Жовтень” приєднано колгосп ім. Черняхівського, а в 1959 р. – сільгоспартіль ім. Т.Г. Шевченка. У 2000 р. колгосп реформовано в СКК ім. А.С. Герасименка, а в 2001 р. – реформовано в ПОП ім. А.С. Герасименка.
У листопаді 1930 р. у Лукашівці організовано колгоспи ім. Білича (голова Варенія Догман), “П’ятирічка в 4 роки”, “Червоний стяг”. У 1932 р. колгоспи ім. Білича та “П’ятирічка за 4 роки” об’єдналися в колгосп ім. Білича, а в 1945 р. перейменований ім. Черняхівського. У 1950 р. колгоспи ім. Черняхівського та “Червоний стяг” об’єдналися в один – ім. Черняхівського, а вже в 1959 р. об’єднується з колгоспом “Всесвітній Жовтень”. У 2000 р. у зв’язку з реорганізацією колгоспу ім. Герасименка утворено СКК “Лукашівка”, у 2001 р. реформовано в ПОП “Лукашівка”.
1922 р. – у Анисові діє культурно-просвітницький гурток та працює школа по ліквідації не писемності серед дорослих.
1922 р., 23 жовтня – Янівський волосний виконком доповідає в Чернігівський повітовий виконком про те, що громадянин Гаврило Пантелемонович Крупейко з Анісова виконав всі види продподатку і “голодный паек” та пропонують занести його ім’я на Червону дошку як “честного и ревностного плательщика”.
1924 р. – у Анисові господарств 350, населення – 1743 людини, у Лукашівці – 232 та 1233, у Напорівці – 112 та 561, у Єнькові – 10 та 70. Згадується “шоссейная будка”, де в одному будинку мешкає три людини.
1924 р. – Анисівський сільський комітет незаможних селян приймає рішення про передачу будинка священика для відкриття сільбудинка.
1925 р., січень – під час проведення “тижня Ілліча” в Анісові відкрита хата-читальня.
1925 р. – у Лукашівці утворено сільгосптовариство, яке торгує бакалійними товарами.
1925 р. – із звітної доповіді голови Анисівської сільської ради за перше півріччя 1925 р.: “Анисов и два хутора – Еньков и поселок выделенный во время землеустройства. Население – 2416 душ, из них мужчин 1183, женщин 1233. Из них трудоспособных 1443 душ. Дворов 463 (хозяйств 493), хутор Еньков – 12 и поселок – 4. По социальному положению – кулаков 4 %, середняков 56 % и бедняков 40 %. По национальности – украинцев 2412, белорусов 2 и евреев 2. Родилось 68 чел. (женщин 38, мужчин 30), умерло 41 чел. Браков заключено 22, разводов 2. Количество хозяйств – зажиточных 19, середняцких 215, бедняцких 229. Отношение к Советской власти положительное в связи с понижением сельхозналога. Со стороны зажиточного населения влияние имеется, но в редких случаях. В селе имеются мельниц ветряных 23, маслобоек 2, волночесок 1. Ремесла корзиночное, сапожное, портяжное являются вспомогательными к сельскому хозяйству. Безлошадных 57 хозяйств. Сельхозинвентаря для всех хозяйств не хватает. Общее количество земли 3212 десятин (пахотной 1600, усадебной 221, сенокосной 528, болота 250, сыпучих пеской 139, выпасу 276, под лесом 78, песков засаженных соснами 120). Система землепользования 4-х польная. Начислено сельхозналога 11,718 р. 45 коп., сдано налога на сумму 9,231 р. 65 коп., недоимка 380 р., скидка 2,087 р. 35 коп. Мелиорация не ведется. Борьба с вредителями полей тоже не велась, так как таковых не замечалось. Торговля – существует лавка Украинского Червонного Хреста, а больше никаких торговых предприятий не имеется. Анисовский сельсовет состоит из 10 членов, из коих партийных – 1. членов К.Н.С. – 7 и беспартийных 3. По социальному положению – середняков 7, бедняков 3 и женщин 1. Добровольной пожарной дружины нет, а установлено дежурство селян по очереди ежедневно. Обоз и инструменты исправны. Пожаров в селе было 5. Общественные организации – Помдет, Воздухофлот, Мопр, КНС, СТВ, ЛКСМУ. Между сельсоветом и учительством полный контакт. Детей прошлого года было 178 чел., а в нынешнем году 201 (І гр. – 77, ІІ гр. – 60, ІІІ гр. – 34, ІVгр. – 30). Мальчиков 135, девочек 66. Учебными пособи ями школа не обезпечена: старые ученики не годятся, а новых дают очень мало. Учителей 4, занятия начались 5 октября, посещают школу пока 30 % детей. На следующий год, если будет построено новое здание, придется открыть 5-й комплект для параллельной 1-й группы, так как в сем году детям 10, 11 и 12 лет отказано в приеме. Неграмотных детей 8 и 9 лет – 73, от 10 до 35 лет – 287 (женщин – 178, мужчин – 109)”.
1925 р., 31 липня – Анисівська та Количівська сільради з Краснянського переводяться до Бобровицького району. У 1926 р. Анисів зі складу Олишівського переходить Бобровицького району. Лукашівську сільраду в 1930 р. з Олишівського передано до Чернігівського району.
1926 р., січень – у додатку “Утренний выпуск” газети “Червоний стяг” за 6 та 9 січня друкуються замітки про Лукашівку.
1926 р. – до складу Лукашівської сільської ради входять села Лукашівка та Напорівка.
1926 р., 16 лютого – з доповіді представника Краснянського райвиконкому Гнілуші на загальних зборах громадян Анисова: “Ліси передали селянству, кредитова допомога середняку та бідняку Радянської влади. Розподіл села на дві частини – бідняк у спілці з середняком проти куркуля. Вся сила в єднанні середняка з бідняком. Завдяки Радянській владі на далі на селі: кооперація споживча, сільськогосподарська та кредитова. Відсотки на кредит зменьшуються. Гасло партії “Обличчям до села!” – знижка продподатку в 1925 році”. У виступі представника округу Кейкала відзначається, що Анисівська сільська рада “рахується зразковою в Окрузі”.
1926 р., 4 липня – газета “Червоний стяг” повідомляє, що в Анисові Чернігівський інститут народної освіти для селян проводить лекції, влаштовує вистави та концерти.
1929 р. – у Чернігові почала діяти електростанція, планується підключення до електромереж Анисова.
1930 р. – створено споживче та молочарське товариства.
1930 р., 7 січня – на загальних зборах селян обрана ініціативна група в складі 11 чоловік для створення сільськогосподарської артілі.
1930 р., 26 ічня – з постанови пленуму Анисівської сільської ради: “Заслухавши доповідь тов. Кольчицького… пленум Анисівської сільської ради підтримує цілком і повністю політику партії та радянської влади щодо масової колективізації. Пленум сільської ради констатує велике тяжіння бідняцько-середняцьких шарів населення щодо масової колективізації сільського господарства, і що сучасна мета колективізації багато перебільшують плянові передбачення п’ятирічки. Тільки через масову колективізацію ми досягнемо найвищого розвитку сільського господарства, індустріалізуємо країну і уникнемо всіх труднощів, ліквідуємо куркуля як клясу і взагалі перебудуємо народне господарство на основі нової техніки”.
З постанови пленуму сільської ради про зняття дзвонів: “Про зняття дзвонів інформував секретар сільської ради В.Ф. Кривопалий, який зазначив, що в сучасний момент господарство нашої країни потребує цвітного матеріалу, а у нашій релігійній громаді багато такого металу, який безкорисно висить у дзвіниці, а країні потрібно для підняття індустрії. Знять дзвони і продати господарству”. За це рішення з 19 членів сільської ради проголосувало 13.
1930 р., 27 березня – окружна споживспілка преміювала Лукашівське споживче товариство за краще виконання завдань фінансового місячника, а також товариству виданий дифіцитний крам.
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:04 | Повідомлення # 6 |
|
Група: Видалені
| 1930 – 1937 рр. – Необґрунтовано репресовані:
Аксюта Устин Овсійович (1882 – 1933) – Анисів, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Аренчак Томас Федькович (1895 – 1937) – Лукашівка, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Боярченко Степан Трохимович (1899 – 1937) – Лукашівка, обком профспілки МТС, водій; реалібітований у 1958 р.
Боярченко Феодосій Іванович (1898 – 1937) – Лукашівка, вантажник Чернігівського заготзерно; 1964 р.
Боярченко Яків Іванович (1868 – 1930) – Лукашівка, селянин; реалібітований у 1989 р.
Вареник Аникій Юхимович (1875 – 1930) – Лукашівка, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Вареник Василь Юхимович (1871 – 1933) – Лукашівка, робітник-залізничник; реалібітований у 1989 р.
Вареник Олексій Аникійович (1909 – 1930) – Лукашівка, селянин, реалібітований у 1988 р.
Гужва Федір Іванович (1886 – 1937) – Анисів, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Лисенко Ілля Іванович (1881 – 1933) – Анисів, сезонний робітник; реалібітований у 1989 р.
Лисенко Дмитро Тимофійович (1899 – 1932) – Анисів, депо станції Чернігів, промивальник; реалібітований у 1989 р.
Лобода Михайло Федотович (1876 – 1933) – Анисів, сезонний робітник; реалібітований у 1989 р.
Лутченко Петро Євтихійович (1889 – 1933) – Лукашівка, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Мартиненко Степан Михайлович (1902 – 1933) – Анисів, робітник-ремонтник; реалібітований у 1989 р.
Мец Порфирій Степанович (1891 – 1930) – Лукашівка, робітник; реалібітований у 1988 р.
Мецца Опанас Степанович (1874 – 1930) – Лукашівка, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Молибога Євмен Савелійович (1888 – 1933) – Анисів, селянин; реалібітований у 1989 р.
Пац Іван Іванович (1886 – 1933) – Лукашівка, одноосібник; 1989 р.
Подвербний Гаврило Павлович (1906 – 1930) – Лукашівка, селянин; реалібітований у 1989 р.
Подвербний Степан Корнійович (1887 – 1930) – Лукашівка; реалібітований у 1989 р.
Подвербний Степан Митрофанович (1883 – 1930) – Лукашівка, одноосібник; реалібітований у 1964 р.
Подвербний Яків Петрович (1880 – 1930) – Лукашівка, селянин; реалібітований у 1989 р.
Степанко Костянтин Іванович (1906 – 1937) – Лукашівка, Чернігівський держмлин; 1962 р.
Шуба Захарій Захарович (1873 – 1930) – Анисів, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
Шуба Степан Савкович (1870 – 1930) – Анисів, одноосібник; реалібітований у 1989 р.
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:05 | Повідомлення # 7 |
|
Група: Видалені
| 1930 р., 22 листопада – газета “Червоний стяг” повідомляє, що в Анисові комсомольський осередок “спить”.
1931 р., 11 січня – на засіданні президії Лукашівської сільради по питанню весняно-польової компанії ухвалена постанова: “Ми, президія Лукашівської сільської ради, вважаємо за доцільне і необхідне проведення землевпорядження, яке ставить своєю метою ліквідацію куркуля як клясу і організацію крупних колективних господарств”.
1931 р. – голова споживчого товариства С.І. Дубина, завідуючий Лукашівською школою Щербицький.
1931 р., червень – Анисівська сільрада виконала на 100% планове завдання м’ясозаготівлі.
1931 р. – у Лукашівці голова колгоспу ім. Білича Варфоломій Іванович Несторенко, у 1932 р. голови колгоспів: ім. Червонного Стяга Ленько та ім. Білича Матрос.
1931 – 1939 рр. – у Анисові побудовано школу на 4 класні кімнати, початкова школа стає семирічкою (1931 р.); районна газета повідомляє, що в 1934 р. сільрада передала будинок померлого Дюки в користування школі (1937 р., 16 серпня); Анисівська школа виділила три бригади з учнів для того, щоб перевіряли чистоту колгоспних хат. У хату, де особливий антисанітарний стан, учні заходять якнайчастіше поки господарі не приведуть помешкання до пристайного вигляду (1934 р., 2 січня); повідомляється, що у Анісові при школі організовано дитячий майданчик. “Робота з дітьми проводиться з 9 годин ранку до 3 годин дня. Діти одержують сніданок і обід. Протягом всього часу з дітьми проводять різні розваги, екскурсії. На організацію дитмайданчика колгосп “Всесвітній Жовтень” відпустив певну кількість продуктів та грошей” (1934 р., 8 липня); в Анисівській школі встановлено радіоприймач (1939 р., січень).
1932 – 1934 рр. – про голод у Лукашівці дізнаємося із спогадів Гарус Віра Тарасівна, 1916 р.н.: “Причинами голоду було “правительство”. Воно винне, бо придумало таку політику. До людей вдиралися у домівки і забирали усе, що знайдуть у хаті. Лазили по погребах, сараях. Хліб, сало, одяг, худобу не тільки віддавали державі, але й ділили між собою. Дуже нахально все забарали. У мене забрали хустку, знявши її з голови. Все це називалося викачкою хліба. Декого відправляли на заслання.
Голод у нашему селі тривав два з половиною роки: 1932, 1933 і майже половину 1934. Їжі не стало. Їли все, що знаходили. Дуже часто збирали листя липи, товкли його, клевер збивали у трав’янисту масу. Їли люпин. Бідні люди після зими збирали по полю мерзлу і гнилу картоплю, в якій ще залишалося трохи крохмалю, і пекли з неї ладки. Якщо вони теплі були, то їсти можна було, а захолонуть, то стають як камінь – не вгризеш.
Особисто я дуже важко переносила голод. Найтяжчим періодом було, мабуть. Літо. Бо тоді померло найбільше людей. Як зараз бачу – заїжджають на подвір’я підводою і складають на неї всіх померлих, потім везуть у поле і там скидають покійників у одну яму. Хоронили і на кладовищі, але все одно у одній могилі. Скільки всього людей померло, не знаю, але оту підводу з трупами бачила часто”.
1932 р. – церковний староста в Анисові Параска Петрівна Нестеренко.
1932 р., травень – районна газета “Червоний стяг” друкує фото вчительки Анисівської школи Книги, яка організувала польову газету; редакції найкращої в районі газети колгоспу “Всесвітній Жовтень”: П.У. Федусь, Власенко, Заєць (редактор), Книга, Герасименко. Також друкується фото про виїзд анисівських колгоспників з коровами на весняну оранку (1934 р., 29 березня); голови колгоспу “Всесвітній Жовтень” Зайця (1934 р., 1 травня).
1933 р., 2 жовтня – за успіхи в осінній сівбі міськрада преміювала голову колгоспу “Всесвітній Жовтень” Василя Антоновича Дашка.
1933 р., 5 червня – за допомогою шефів – Спілка медсантруд – відкрито в Анісові медпункт. У 30-х рр. у Лукашівці діє ФАП. У 1989 р. у Лукашівці для ФАПу збудовано нове приміщення. У 1958 р. у Анисові збудовано сільський пологовий будинок та амбулаторія.
1933 р., 16 червня – газета повідомляє, що кращою бригадою на весняній сівбі визнано бригаду Дунаєва з колгоспу ім. Беліча с. Лукашівка.
1934 р., 5 січня – колгосп “Всесвітній Жовтень” вирішив негайно прийти залізничному транспорту на допомогу з сніговими заметами. “Для цього колгосп організував бригади з 6 осіб кожну та двох підвод. Крім того, між бригадами розгорнулося соцзмагання на краще проведення робіт. Залізничний транспорт також повинен підготувати колгоспникам гідну зустріч: забезпечити інструментом і житлом”.
1934 р., 18 березня – колгоспи “Всесвітній Жовтень” (голова Заєць) та “Авангард” (с. Янівка, голова Шудра) склали умови на соціалістичне змагання на весняну посівну компанію.
1934 – 1979 рр. – за успіхи в трудовому суперництві на районну Дошку пошани занесено колгосп “Всесвітній Жовтень”: 1934 р., 1 травня – голова колгоспу Заєць; 1944 р., 3 серпня – голова колгоспу Герасименко; 1947 р., 29 березня та 28 серпня – голова колгоспу А.С. Герасименко; 1948 р., 18 квітня та 9 вересня; 1949 р., 10 квітня; 1950 р., 13 квітня та 16 липня; 1951 р., 12 квітня, 5 липня та 22 липня; 1952 р., 1 травня; 1953 р., 1 травня; 1955 р., 17 квітня та 21 серпня; 1956 р., 2 листопада; 1961 р., 29 квітня, 8 серпня; 1964 р., 18 квітня; 1964 р., 29 жовтня; 1965 р., 4 листопада; 1966 р., 17 лютого, 1 травня, 6 жовтня; 1967 р., 27 квітня та 31 жовтня; 1968 р., 1 травня та 5 листопада; 1971 р., 2 листопада; 1973 р., 7 листопада; 1975 р., 26 квітня; 1976 р., 29 квітня; 1976 р., 28 жовтня; 1977 р., 1 листопада; 1979 р., 3 листопада.
1934 р. – за допомогою Бобровицької машинно-тракторної станції виконано план посіву на 102,6 відсотка. У 30-ті рр. придбано дві вантажні машини та сільськогосподарську техніку.
1935 р. – збудовано клуби в Анисові та Лукашівці.
1935 р. – ліквідовано неписьменність.
1938 р., 18 квітня – у Лукашівці будується лазня.
1939 р., лютий – у колгоспі “Всесвітній Жовтень” організовано гурток по вивченню автомобіля, в який записалося 30 колгоспників. Керівник гуртка – Молибога.
“ще до війни колгоспні поля бороздили первенці п’ятирічок – колісні ХТЗ і “Челябинці”, що замінили закордонні “Фордзони”, а із збиральних машин най удосконаленим був причіпний комбайн “Комунар” (1959 р., 9 жовтня).
1939 р., серпень – у Москві відкрилась Всесоюзна сільськогосподарська виставка. Колгосп “Всесвітній Жовтень” завоював право брати участь у неї, де його представляли тваринники Ганна Степанівна Воскобой, Марія Полужухно, рільник Дмитро Єгорович Лисенко. Вони першими були нагороджені грамотами Виставкому. У 1940 р. сільгосппідприємство знову учасник виставки.
1940 р., у ніч з 27 на 28 квітня – в Анісові з’явилися листівки поетичного змісту, які виготовив і поширював учень 8-го класу школи № 16 м. Чернігова Леонід Петрович Малеча. У листівках йшлося про те, що людей в пасху примушують працювати і вони не ходять до церкви: “Схаменіться, запугані, нещаснії люди!”. З Анисівської школи були репресовані заступник директора І.Н. Кудін та вчитель І.К. Матюша.
1940 р., 8 червня – в Анисові відбувся мітинг, присвячений врученню перехідного Червоного прапора колгоспу за зайняту першість в закінченні будівництва траси Чернігів – Ніжин – Прилуки на своїй ділянці.
1940 р. – на колгоспних полях вирощено по 14 цнт зернових на кожному гектарі, по 140 цнт картоплі. У цьому році бригада В.Д. Мартиненка з колгоспу “Всесвітній Жовтень” зібрала з кожного гектара по 17 цнт ржи, 16 цнт проса, 175 цнт картоплі.
1940 р., жовтень – в колгоспі встановлено вітродвигун для забезпечення тваринництва водою.
1940 р., жовтень – для нагородження значком “Почесний шляховик” за будівництво дороги Чернігів-Ніжин-Прилуки представлені члени шляхової бригади Йосип Кузьмич Дюка та Микола Іванович Лисенко.
1941 р., серпень – у Лукашівці в приміщенні колишніх колгоспних дитячих ясел зібрався Чернігівський підпільний обком партії. Звідси почав він організовувати партизанську боротьбу з німецько-фашистськими окупантами. Комісаром одного з підрозділів партизанського з’єднання “За Батьківщину” у 1941 р. був Петро Степанович Герасименко (1901 – 1973 ).
У липні колгоспних тварин евакуйоване в Балашівський район Саратовської області. Анисівські колгоспники жили та працювали в сільгоспартілі с. Великі Грязнухи (сучасне Хоперске).
Окуповані 7 вересня Анисів, а 9 вересня – Лукашівка. У Анисові утворився міцний поліцейський стан, де окупанти разом з місцевими поліцаями розстріляли групу поранених червоноармійців. М.Ф. Кубатий згадує: “На околиці села можна було бачити, як палає Чернігів. Вдень через Анисів везли поранених у бік від фронту… просили води… вмирали на очах. А потім настав вересень, коли в Анисів прийшли окупанти. Перші німецькі автоматники знайшли нас у погребі. Вигнали всіх. Німці шукали солдатів нашої армії… Німецькі солдати розквартирувались по хатах. Одні і ті ж німці постійно не жили в Анисові. Потім на місце німців прийшли мадяри… через Анисів йшли італійці-дезертири, котрі не хотіли служити Гітлеру. Голодні, вони просили у селян їжу. На початку окупації були дуже важкі дні, почалися арешти, угон молоді в Німеччину, цілодобове патрулювання поліцаїв по селу, причіпки за будь-що. Хто їм не подобався, забирали у поліцейську дільницю… А вранці всіх заганяли на господарські роботи. Поля були засіяні і засаджені. Наділи були кожному двору. Що залишалось хазяїну, що здавалось німцям. А в сорок третьому році, як тільки убрали зернові культури і не встигли обмолотити, німці почали відходити, бо наступали наші. Відступаючи, вони кинули бомби на наше село і спалили околицю”.
У Анисові 70 людей вигнано на каторжні роботи до Німеччини, п’ять знищено, спалено 25 дворів. У Лукашівці – на каторжні роботи до Німеччини вигнано 15 осіб, знищено п’ять. Окупантами завдано збитків на 2.355,395 крб.
1943 р., 18 – 20 вересня – Анисів та Лукашівку звільняли від німецько-фашистських окупантів 181-а Сталінградська дивізія та 211 стрілецька дивізія 13-ої армії. Для лікування поранених радянських солдатів у Анісові відкрили госпіталь з операційним центром. Населення села допомагало прати бинти і білизну, на кухні чистили картоплю, підлітки заготовляли овочі, дрова, виконували інші дрібні роботи.
480 жителів Анисова бились на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. та в партизанських загонах. З них 290 чоловік нагороджені орденами та медалями. Поміж нагороджених учасник Сталінградської битви М.Н. Пантала. Його бойові подвиги відзначені орденом Червоної Зірки, орденами Слави ІІ та ІІІ ст. та багатьма медалями. Учасник оборони Ленінграда М.І. Чередниченко нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. 198 жителів Анісова віддали життя, захищає Батьківщину.
1943 – 1946 рр. – голови колгоспу “Всесвітній Жовтень” Сидор Пантелійович Молибога (до листопада 1943 р.), Іван Федотович Ігнатенко (1943 – 1944), І.В. Голік (1944), С.С. Герасименко (1944 – 1945), Дмитро Тимофійович Лисенко (1945 – 1946).
1945 – 1977 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” (з 1963 р. ”Шляхом комунізму”) друкує матеріали про колгосп: стаття В. Березенка “В колгоспі “Всесвітній Жовтень” (1945 р., 15 червня); стаття Ф. Карепанової “Колгосп “Всесвітній Жовтень” вступає в жнива (1947 р., 13 липня); у рубриці “Передовики збиральної і хлібоздачі” відзначається колгосп (1947 р., 27 липня та 1948 р., 18 липня); матеріал Ф. Рябова “Першотравневий рапорт анисівців” (1948 р., 1 травня); “Колгосп “Всесвітній Жовтень” у передвиборні дні” (1954 р., 25 лютого); друкуються “Зобов’язання анисівських тваринників до дня відкриття ХХ з’їзду КПРС та ХІХ з’їзду КП України” (1955 р., 18 вересня); стаття Ф. Паперного “Будні артілі “Всесвітній Жовтень” (1956 р., 8 червня); матеріал Ф. Паперного “Будні трудівників артілі імені Черняхівського” (1956 р., 22 липня); матеріал М. Ребенка про артіль ім. Черняхівського “В селі Лукашівці” (1956 р., 23 грудня); стаття “За шестимільйонний прибуток” про звітні збори в колгоспі (1957 р., 1 лютого); стаття П. Пінчука з Лукашівки “Третя тракторна вийшла в поле” (3 квітня); стаття В. Лисенка “У Анисівських вівцеводів” (15 травня); стаття А. Рожаліна “Анисівці поліпшують луки” (24 травня); великий матеріал “Щоб ще краще родила земля” (1957 р., 22 листопада); стаття “У Анисівських тваринників” (1957 р., 9 жовтня); стаття М. Ребенка “Будні однієї організації” про комсомольців і молодь колгоспу ім. Черняхівського (1958 р., 17 жовтня); фото та стаття П. Пінчука “Анисівські хлібороби продають корів колгоспу” (1959 р., 1 березня); матеріал “Завдання партії будуть виконані успішно!” про загальні збори анисівських колгоспників (1959 р., 8 липня); стаття голови Анисівської сільради М. Маєша “Анісівці зібрали урожай колосових” (1959 р., 5 серпня); стаття П. Горлача “Рапорт анисівських механізаторів” (1959 р., 22 грудня); друкується зобов’язання механізованих ланок колгоспу по вирощуванню зеленої маси кукурудзи (1960 р., 30 січня); відзначаються здобутки колгоспу по продажу хліба державі (1960 р., 28 липня) та у виконанні плану повторних посівів (18 серпня); стаття О. Дуброва “На досягнутому не заспокоюються” про звітно-виборні партійні збори в колгоспі (22 жовтня); у рубриці “В школі передового досвіду” великий матеріал “55 цнт качанистої з гектара” про підготовку до весняної кампанії в колгоспі (1961 р., 25 березня); друкується технологічна карта вирощування і збирання кукурудзи на зерно на площі 180 га (1961 р., 11 липня); матеріал “Нові рубежі колгоспників артілі “Всесвітній Жовтень” (1961 р., 18 листопада); стаття Л. Моргунської “Нам під силу взяти нові рубежі” про звітно-виборні збори в колгоспі (1961 р., 24 січня); фото та стаття В. Мироненка “Роботи провадять в комплексі” (1961 р., 27 липня); фото та стаття “На передвиборних зборах в колгоспі “Всесвітній Жовтень” (1962 р., 8 лютого); матеріал “75 і 16 – перший рубіж анисівців” про трудові здобутки тваринників (1962 р., 6 липня); фоторепортаж А. Тищенка “В колгоспі” (1963 р., 2 листопада); матеріал “Дари хімії – на поля” про виконання колгоспом програми хімізації (1964 р., 1 січня); у повідомленні “Їх внесок в український мільярд – найвагоміший” відзначається колгосп (1973 р., 11 жовтня); історично-соціальний нарис “Жовтнева зоря над “Всесвітнім Жовтнем” про трудові здобутки хліборобів села (1977 р., 1 листопада).
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:05 | Повідомлення # 8 |
|
Група: Видалені
| 1945 р., 29 листопада – правління колгоспу “Всесвітній Жовтень” придбало радіоприймач, який встановлено в приміщенні канцелярії. У листопаді 1951 р. колгосп придбав радіоустановку (завідуючий радіовузлом Кошарний). Повідомляється, що село повністю радіофіковане. Більше як у 750 хатах з’явилися диски репродукторів; у селі встановлено 300 радіоточек, діють 30 радіоприймачів (1955 р., 9 січня); друкується фото колгоспного радиста М.А. Кошарного, який встановлює репродуктор на подвір’ї свиноферми (1956 р., 6 липня); відзначається, що Анисів один з перших у районі був радіофікований, радіо використовується і для лекційної пропаганди (1959 р., 26 грудня).
1946 р. – у село з війни повернувся А.С. Герасименко, його обирають головою колгоспу “Всесвітній Жовтень”; він серед кращих людей району, відзначається, що керований ним колгосп “успішно виконує всі сільськогосподарські кампанії. Одним з перших виконав державний план хлібоздачі – здав 87 цнт хліба понад план” (1946 р., 7 листопада); друкується його фото (1950 р., 22 січня; 1954 р., 25 та 28 лютого; 1955 р., 17 березня); на передвиборчій нараді району висунутий кандидатом у депутати Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1954 р., 7 лютого); вийшла книга Василя Большака “Друзі Андрія Степановича” (1956 р., 2 вересня); стаття А. Рожаліна “Слуга народа” (1956 р., 5 грудня); друкується вірш А. Рожаліна “Зустріч” присвячений дружбі голови колгоспу А.С. Герасименка та голови білоруської артілі “Рассвет” Орловського, які вперше зустрілися в Кремлі під час роботи ХХ з’їзду КПРС (1957 р., 13 січня); з статті “Клуби напередодні виборів”: ”вчителька-агітаторка Варвара Данилівна Татарчук у бесіді зазначає: “Багато з вас чули і знають голову колгоспу “Всесвітній Жовтень” нашого району Андрія Степановича Герасименка. Проста людина, як і всі ми. А він – член уряду, депутат Верховної Ради Союзу РСР. Чи можливо таке, скажімо, в США?” (1958 р., 5 лютого); колективи Чернігівського ремонтного заводу, колгоспу “Всесвітній Жовтень” та колгоспу імені Кірова, Олишівського району висунули А.С. Герасименка кандидатом у депутати Верховної Ради Союзу РСР (1958 р., 14 лютого); фото та передова стаття “Колгоспний вожак” (1958 р., 19 лютого); фото та статті “Делегат з’їзду” (1959 р., 25 січня), “Ще ясніші стали перспективи” (7 листопада), “На передній край семирічки” (1960 р., 16 лютого); стаття А. Рожаліна “На високому посту” (1960 р., 4 грудня); стаття А.С. Герасименка “В колгоспі “Всесвітній Жовтень” зерна кукурудзи буде 9.000. Виходимо на новий рубіж” (1961 р., 7 лютого); фото та стаття “Впевненим кроком до комунізму” (1961 р., 17 жовтня); А.С. Герасименко втретє кандидат у депутати Верховної Ради СРСР, друкуються фото, біографія та стаття “Талановитий керівник” (1962 р., 17 лютого та 1 березня); дружній шарж на голів колгоспів, які вийшли на широкий рубіж по виробництву м’яса (1962 р., 14 липня); фото та статті “Відповідаємо ділом” (1962 р., 27 листопада), “Дорогою в світле завтра” (29 грудня), “Зростання” (1963 р., 21 вересня).
1947 – 1979 рр. – секретарі партійної організації колгоспу: Романенко (1947), С.А. Бориско (1950), М.Я. Молибога (1952), І.Д. Лисенко (1955), М.М. Ігнатенко (1961), П.Д. Авдієнко (1964), М.І. Чередниченко (1964), В.М. Шуба (1966), М.М. Ігнатенко (1967), Т.К. Шевченко (1968), М.В. Кербут (1975), В.Ф. Видра (1979); секретарі комсомольської організації колгоспу М.М. Максименко (1966) та В.А. Дуденко (1973), голова профспілкового комітету П.Д. Авдеєнко (1973).
1947 р., 28 травня – Анисівька сільська рада нагороджена перехідним червоним прапором райкому компартії України та райвиконкому і грошовою премією за успішне розміщення другої державної позики відбудови та розвитку народного господарства СРСР, достроковий і повний збір готівки по передплаті з колгоспників. Премійовані голова сільради та голова колгоспу; червоний прапор райкому КП(б)У та райвиконкому і першу грошову премію за добре організовану роботу в справі успішної реалізації позики серед трудящих (1948 р., 4 травня); друкується стаття Г. Милобоги “Сесія сільської ради” про роботу Анисівської сільської ради (1957 р., 29 березня).
1947 р., 5 грудня – депутатами районної ради обрані: по Анисівському виборчому округу – завуч Анисівської школи Іраїда Феодосіївна Романенко, секретар Чернігівського райкому партії Іван Петрович Челядин; свинарка Єфросинія Федотівна Ігнатенко (1950, 1953); голова колгоспу А.С. Герасименко (1950, 1953, 1955, 1957, 1959); свинарка Марія Миколаївна Шмай (1955); голови Анисівської та Лукашівської сільських рад Михайло Олександрович Маєш, Петро Петрович Олійник (1957); телятниця Анастасія Василівна Чепеля (1959); свинарка Олександра Омелянівна Герасименко (1961, 1963); ланкова Ганна Дмитрівна Даниленко (1961); ланкова Олександра Іванівна Черковська (1963); тракторист Олексій Андрійович Герасименко (1965), перший секретар Чернігівського райкому партії Л.І. Палажченко (1971, 1975, 1977).
по Лукашівському в/о – ветфельдшер колгоспу ім. Черняхівського Анастасія Михайлівна Лугова; завідуючий відділом Чернігівського райкому компартії України Сава Якович Микитенко (1950); голова Чернігівської райспоживспілки Станіслав Костянтинович Піотрович (1953); голова колгоспу ім. Черняхівського Михайло Яковлевич Молибога (1955); головний лікар районної лікарні Алевтина Іванівна Мєднікова (1959, 1961); свинарка Олександра Трохимівна Аникієнко (1963); голова Анисівської сільської ради Іван Сергійович Ткач (1965).
по Напорівському в/о – ланкова колгоспу ім. Черняхівського Ганна Сергіївна Борисенко (1957).
1948 р., 15 квітня – повідомляється, що на площі один гектар буде посаджено в колгоспі виноград, який до війни розводили в Анісові; у колгоспі “Червоний стяг” (с. Лукашівка) на птахофермі розводять новий вид птиці – індиків (1948 р., 3 червня); у колгоспі “Всесвітній Жовтень” вперше після війни почали розводити рибне господарство. Обладнано ставок, до якого запущено біля 3000 мальків дзеркального коропа. Догляд за рибою здійснює колгоспник У. Шуба (1948 р., 10 червня); повідомляється, що в колгоспі “Всесвітній Жовтень” на площі 10 га розпочато посадку саду. Для посадки завезено 1000 штук фруктових саженців яблунь та груш (1948 р., 17 жовтня); друкується стаття А. Рожаліна “Показове збирання врожаю кукурудзи в с. Анисові”, де відзначається, що в цьому році вперше в колгоспі широко було запроваджено посів кукурудзи. 5 вересня в колгоспі почалося збирання врожаю цієї культури. Надвечір до колгоспу для ознайомлення з досвідом анисівців прибули представники обкому компартії України та секретарі райкомів компартії з усіх районів Чернігівщини (1949 р., 8 вересня); для міжрядного обробітку 500 га просапних культур колгосп “Всесвітній Жовтень” придбав садово-городній трактор ХТЗ (1955 р., 10 липня); у Лукашівці в колгоспі посаджено п’ять з половиною гектарів саду (1955 р., 4 грудня); колгосп з Чернігівської інкубаторної станції одержав для вирощування 3000 курчат (1960 р., 10 березня); стаття А. Рідного “Іван Татаренко механізатор” про механізований обробіток просапних культур, де зазначається, що в артілі зібрали найвищий в районі врожай картоплі – 200 центнерів з гектара. “Механізований обробіток допоміг зекономити сотні трудоднів. Організовано механізовану ланку, щоб вирощувати кукурудзу без ручної праці. Ми з Олексієм Дмитренком уже радились і вирішили 100 гектарів взяти” (1960 р., 24 березня); для колгоспної гусеферми придбано півтисячі гусенят (1960 р., 24 травня); першу яму кукурудзи, засилосованої при допомозі нового перепарату, так званого біологічного консерванта кормів “СКР”, заклали колгоспники артілі. Силосування проводиться під безпосереднім наглядом працівників лабораторії мікробіології кормів Чернігівського відділення Українського науково-дослідного інституту землеробства (1962 р., 11 вересня); у колгоспі три роки запроваджується передовий метод перевезення стогів з луків на ферми без перевантаження сіна на вози чи автомашини, друкується фото (1963 р., 22 лютого); у статті “Нове в організації догляду” про організацію в колгоспі систематичного контролю за доглядом тварин (1964 р., 21 січня); першим у районі почав впроваджувати у виробництво сорт білого люпину “Київський мутант” (1968 р.); зведено молочний комплекс, в якому передбачена повна механізація всіх трудомістких процесів (1974 р., грудень); встановлена для проходження випробування нова машина ДБ-5 для подрібнення зерна (1976 р., 24 січня).
1948 р., 1 травня – районна газета “Придеснянський колгоспник” (з 1963 р. ”Шляхом комунізму”) друкує фото та статті: колгоспниці Олександри Горлач, конюха 5-ої бригади Кіндрата Матвійовича Даниленка з сином Миколою, кращого сівача Парфена Федоровича Палажухна; конюха 2-ї бригади комсомольця Михайла Чепеля (1948 р., 29 жовтня); колгоспниці Марії Ігнатенко (1950 р., 9 березня); очистка насіння для ярих посівів з зерноочисником ВІМ – СМ – 1 та комсомольці Ніна Даниленко і Наталія Каракуль щодня виконують завдання на 200 відсотків (1951 р., 7 листопада); конюха четвертої бригади В. Чобітка (7 листопада); на косовиці трав косарі І.Т. Анікієнко, І.Л. Грихно, О.П. Палажухно, Л.Ф. Семенчик (1954 р., 1 липня); нового тваринницького приміщення (1956 р., 19 грудня); трудівників з Лукашівки моториста цеху М. Войтенка (1957 р., 15 лютого), Килина Чоботок оприскує колгоспний сад (2 червня); силосування картоплі в колгоспі “Всесвітній Жовтень” (1957 р., 2 жовтня); відгодівельний майданчик у колгоспі (9 жовтня); агроном Ф.І. Дюкич проводить апробацію озимих (1958 р., 13 липня; 1962 р., 7 вересня); на озері с. Анисів (3 серпня); колгоспники сортують помідори для здачі на державний заготівельний пункт (1959 р., 4 вересня); колгоспний літній табір (1960 р., 28 червня), гусятниці Ольги Гужви (1961 р., 9 травня); силосування кукурудзи курганним способом (29 серпня; 1963 р., 17 серпня); транспортування сіна (1962 р., 10 лютого); група молоді читає заключне слово М.С. Хрущова на Пленумі ЦК КПРС (1962 р., 17 березня); секретар колгоспної парторганізації Козел розповідає колгоспникам про політ космічної ракети “Луна – 4” у бік місяця (1963 р., 6 квітня); розвантажування добрив на полі (29 червня); колгоспниці Надія Татаренко та Валентина Лугова збирають яблука (12 вересня); колгоспники очищають льон для насіннєвого фонду (1963 р., 3 жовтня); агронома-економіста Тимофія Кириловича Левченка (1964 р., 18 січня); токаря з Лукашівського відділку Василя Остаповича Фурсу (1976 р., 27 березня); тваринниць Ганни Тихонівни Балої та Парасковії Андріянівни Гарус (1977 р., 17 листопада);
бригадирів: секретаря первинної комсомольської організації колгоспу “Всесвітній Жовтень”, бригадира 2-ї рільничої бригади Григорія Молибоги (1948 р., 29 жовтня та 1951 р., 5 квітня), П. Лугового (1950 р., 12 жовтня); 5-ої бригади В.Д. Мартиненка та його доньки ланкової М.В. Мартиненко (1951 р., 1 січня); Миколи Белинського з Лукашівки (1958 р., 29 жовтня);
ланкових: П.З. Горлача (1950 р., 22 січня); Орини Молибоги (1951 р., 22 березня); Надії Йовчик (1955 р., 9 січня); з колгоспу ім. Черняхівського Катерини Борисенко (1956 р., 22 серпня); з Анисова В.С. Лугова зі своєю ланкою на вибиранні огірків (1961 р., 8 серпня); члени ланки Уляни Лисенко на копанні картоплі (1963 р., 19 вересня); Олександри Василівни Кликової (1963 р., 7 листопада); І. Вареника (1976 р., 23 березня);
доярок: Є. Дейнеко (1950 р., 9 березня), завідуючого молочно-товарною фермою Петра Леонтійовича Кошарного (1950 р., 7 листопада); з колгоспу ім. Черняхівського Віри Матвіївни Анікієнко (1956 р., 24 серпня та 19 жовтня) та Олександри Боярченко (31 серпня); з Анисова Ганни Молибоги, Марії Молибоги та Олександри Власенко (1956 р., 21 грудня); Варвари Дуденко (1958 р., 12 жовтня та 1959 р., 14 січня) та стаття доярки “Моє зобов’язання – 5000 літра на корову” (1959 р., 14 січня); Г.В. Мартиненко (1960 р., 23 серпня), Ганни Жук, Марії Капалко, Лідії Герасименко, Надії Москаленко (1960 р., 25 жовтня); Тамари Пєтухової (1962 р., 22 березня); Ольги Мартиненко (1962 р., 18 липня); Анастасії Михайлівни Доман (1963 р., 25 квітня); Ганни Никифорівни Молибоги (1963 р., 7 листопада); з Лукашівської ферми Віри Аникієнко, Надії Пац, Марії Захлівної (1976 р., 8 квітня); з Анисова Олександри Захарівни Баранець, Олександри Борисенко та Ганни Матрос (1976 р., 6 травня); доярки Марії Василівни Качан (1977 р., 15 березня); оператора машинного доїння Ніни Артемівни Максименко (1977 р., 19 листопада);
завідуючої свиноферми Феодосії Василівни Дмитренко (1953 р., 1 травня та 1955 р., 9 січня) та стаття А. Рідного “Людина трудової слави” (1956 р., 1 травня); свинарок: Галини Манойлик (1955 р., 17 березня та 1956 р., 8 квітня, 1 травня); Тетяни Чередниченко (1956 р., 8 квітня та 1 травня); Варвари Аксюти, Віри Кирієнко та Віри Мартиненко (1956 р., 1 травня); Люби Федусь (1962 р., 12 вересня); А. Дунаєвої та О. Ткаченко (1957 р., 15 лютого); нового чотирирядного свинарника в колгоспі “Всесвітній Жовтень” (1958 р., 17 січня); Олександри Омелянівни Герасименко (1962 р., 2 листопада, 1963 р., 4 квітня та 28 листопада); О. Кравченко та Г. Ленько (1963 р., 14 березня); Параски Гнатівни Чепель (1963 р., 4 квітня та 11 квітня), Ганни Іванівни Молибоги (1963 р.,4 квітня та 7 листопада), З.А. Максименко, М.Я. Ігнатенко та О.М. Кербут (1963 р., 4 квітня);
механізаторів: тракторист Чернігівської МТС В.І. Стодилинський (1954 р., 1 липня); тракториста Петра Вареника з Лукашівки (1957 р., 7 квітня); комбайнера Олексія Володимировича Молибоги (1957 р., 5 червня); членів тракторної бригади (7 червня); про роботу на жнивах в артілі ім. Черняхівського механізаторів бригади Миколи Белинського з Чернігівської МТС (17 липня); обліковця лукашівської тракторної бригади С.К. Борисенка (12 листопада); агрегат тракториста М. Жука та комбайнера М. Лугового на збиранні кукурудзи (1959 р., 19 серпня); агрегат тракториста Миколи Кербута на сівбі озимих (1959 р., 26 серпня); механізатора Івана Андрійовича Татаренка (1961 р., 12 травня та 28 вересня) та стаття О. Дуброва “По гіталовські” (1962 р., 12 травня);); колгоспник Дмитро Васильович Міненко на вивезенні добрив на кукурудзяній плантації (1962 р., 23 січня); тракториста Петра Мартиненка та комбайнера Миколи Лугового (1962 р., 15 вересня); бригадира тракторної бригади Ігоря Федоровича Юшка (1962 р., 22 вересня; 1963 р., 24 серпня; 1964 р., 23 січня); на копанні картоплі працюють тракторист Іван Семенчик (1962 р., 10 жовтня) та комбайнер Михайло Максименко (1962 р., 10 жовтня та 1963 р., 25 червня); механізатори готують грунт під картоплю та сіють ранні ярі (1963 р., 4 травня); тракториста Л. Лугового, шоферів М. Лугового та Ф. Мартиненка (1963 р., 15 серпня та 7 вересня); тракториста Володимира Івановича Репеха (1963 р., 7 листопада; 1964 р., 1 січня); механізатора Івана Овсійовича Вареника (1976 р., 18 березня);механізаторів І. Ткача та І. Напалька (1976 р., 23 березня); колгоспного шофера Степана Івановича Книги (1977 р., 4 серпня); механізатора Івана Парфеновича Ткача (1977 р., 27 серпня); водія Миколи Івановича Мірошника (1977 р., 20 грудня).
1948 р., 4 травня – друкується звернення колгоспників колгоспу “Всесвітній Жовтень” та промартілі ім. Шевченка до всіх колгоспників Чернігівського району про передплату третьої державної позики відбудови й розвитку народного господарства СРСР; лист учителів Анисівської школи до всіх учителів району про посилення в літні місяці під час своїх відпусток масово-політичної роботи на селі і підвищення ідейного її змісту (1948 р., 20 травня); звернення до всіх колгоспників, ланкових, бригадирів, голів колгоспів, спеціалістів сільського господарства, до всіх голів сільських рад району з ініціативою про проведення масової підписки на газети та журнали на 1950 рік (1949 р., 8 грудня); звернення комсомольців колгоспу “Всесвітній Жовтень” і промартілі ім. Шевченка до всіх комсомольців району про одностайну передплату п’ятої державної позики відбудови й розвитку народного господарства СРСР (1950 р., 4 травня); райком компартії України схвалює почин молоді колгоспу ім. Черняхівського по участі в будівництві цементних силосних ям і закладанні високоякісного силосу (1954 р., 30 травня).
1948 р., 30 травня – повідомляється, що трудящі Анісова одержують 220 примірників центральних, республіканських, обласної і районної газет та журналів, з них понад 100 примірників районної газета “Придеснянський колгоспник”; анисівський листоноша Василь Михайлович Доман вручає газети колгоспниці М.С. Юшко (1962 р., 20 березня).
1948 р., червень – у Анисові відкрито дитячі ясла (завідуюча Семенчик); стаття Ф. Юрченка “Оточені материнським піклуванням” про дитячі ясла анисівського колгоспу: завідуюча Валентина Каракуль, вихователька Настя Кирієнко, няні Ганна Шуба та Ганна Чобіток, кухар Ганна Вовчик, медпрацівник Лідія Прохоренко (1958 р., 11 червня); відкриття в Лукашівці дитячих ясел – завідуюча Марія Андріївна Вареник, виховательки Ганна Гарус та Марія Войтенко (1959 р., 19 червня).
1948 р., 8 липня – колгосп “Всесвітній Жовтень” першим з господарств району завершив збирання озимини на площі 426 гектарів, відзначається відмінна якість збиральних робіт; одним з перших у районі завершив посадку картоплі квадратно-гніздовим способом – площу 150 га посаджено за 5 робочих днів (1955 р., 8 травня); виконав план здачі льонотрести на 345 відсотків (1955 р., 3 листопада); першим у районі на площі 150 гектарів посіяв льон (1956 р., 5 травня); закінчує здачу трести льону нового врожаю, при плані 727 центнерів здали 1210 центнерів трести (1956 р., 26 вересня); першими у районі закінчили копання картоплі на площі 125 гектарів, у середньому зібрано з кожного гектара по 200 центнерів бульб (1956 р., 30 вересня); один з перших розпочав сівбу кукурудзи (1958 р., 16 травня); колгосп завершив копання картоплі на площі 310 гектарів (1959 р., 20 вересня); виконав піврічний план продажу мяса державі – 105,4 % (1961 р., 29 червня); першим привіз зерно з нового урожаю до приймального пункту комбінату хлібопродуктів (1977 р., 21 липня).
1949 р., січень – у Анисові збудовано новий магазин, який обслуговує Лукашівку, Піски та Підгірне. З відкриттям цього магазину відновлена довоєнна сітка сільмагів Чернігівського району; районна газета повідомляє, що Анисівське споживче товариство вперше почало запроваджувати торгівлю без продавця. На тваринницькій фермі артілі “Всесвітній Жовтень” організовано буфет. В перший день торгівлі завезено товарів на 500 крб. Під час обідньої перерви свинарки підходили до буфету, купували потрібні їм товари. За декілька годин в касі налічувалось понад 150 крб (1956 р., липень); у Лукашівці відкрито новий магазин – завідуюча Оксана Шуба та продавець Валентина Юрченко (1959 р., 11 березня); голова Анисівського сільСТ Баєв (1960 р., 15 березня); фото Анисівського книжкового магазину (1 листопада); у Анісові відкрито новий “Сільунівермаг”, побудований на кошти колгоспу (1963 р., 15 жовтня); стаття С. Ракітова “Одна з кращих” про продавця лукашівського магазину Ганну Андріївну Гарус (1963 р., 25 червня); друкується фото кондитера кафе з Анісова Ольги Власенко (1976 р., 2 березня); кухаря анисівького кафе Марії Павлівни Федусь (1976 р., 30 березня).
1949 р., 8 січня – народними засідателями районного суду обрані: зоотехнік Олександра Іванівна Власенко, бригадир промартілі Іван Данилович Луговий, директор Чернігівської контори “Заготльон” Григорій Самсонович Проценко, голова Анисівського сільСТ Михайло Йонович Чередниченко; 1951 р. – бригадир колгоспу Андрій Матвійович Грихно, колгоспниця Віра Іванівна Боярченко, полевод Луку Степанович Вареник, бригадир промартілі Іван Данилович Луговий; 1954 р. – колгоспник артілі ім. Черніхівського Михайло Степанович Боярченко, завідуючий Будинком культури с. Анисів Андрій Васильович Козел, працівник промартілі ім. Шевченка Іван Данилович Луговий.
1949 р., 18 січня – відбулася зустріч кандидата у народні судді народного суду Чернігівського району О.Я. Лаптєва з виборцями Лукашівки; анисівські колгоспники на загальних зборах висунули кандидатом у народні судді Олексія Яковича Лаптєва (1951 р., 15 листопада); друкується рішення облвиконкому про виборчі округи по виборах до Чернігівської обласної ради депутатів трудящих, яким встановлено Анисівський виборчий округ № 36. Центр – село Анисів, до якого входять сільські ради Чернігівського району: Количівська, Анисівська, Іванівська, Лукашівська, Пісківська, Шестовицька, Київська, Гущинська та Старобілоуська (1957 р., 4 січня); на окружній нараді Анисівського виборчого округу № 36 присутні одностайно постановили підтримати висунення кандидатом у депутати обласної ради голову райвиконкому Миколу Михайловича Борисенка (1957 р., 1 лютого); Анисів центр Анисівського виборчого округу № 133 по виборах до Чернігівської обласної ради, до складу якого входять Анисівська, Іванівська та Пісківська сільські ради (1959 р., 11 січня); стаття голови Анисівської сільради М. Маєша “За світле майбутнє” про голосування в день виборів до Верховної Ради УРСР та місцевих рад (1959 р., 4 березня).
1949 р. – завдяки запровадженню механізації і передової агротехніки у колгоспі збирають високі врожаї зернових, картоплі. Від усіх галузей господарства одержано доход понад 1 млн крб (у старому обчисленні цін); з статті колгоспника В. Кошарного “Наше щастя”: “В нинішньому році наш колгосп за 10 місяців має доходів 3 мільйони 600 тисяч карбованців. 600 тисяч видано авансом колгоспникам – по 4 карбованці на трудодень. Та крім цього по 1,5 кілограма хліба, по 3 кілограми картоплі, фураж для худоби, що знаходиться в особистому користуванні. Я виробив у колгоспі 450 трудоднів, на них одержую і гроші, і продукти, що в повній мірі забезпечує достаток моєї сім’ї” (1953 р., 5 грудня); колгосп за півроку має прибуток 813,7 тисячі карбованців, тільки від тваринництва – 696,5 тисячі карбованців (1955 р., 24 липня); від виробничої трудової діяльності має прибутку більше п’яти мільйонів (1955 р., 4 грудня); у минулому році колгосп від тваринництва одержав 1,780 тисяч карбованців прибутку, за рік він зріс на 50 тисяч карбованців (1957 р., 1 січня); доходи колгоспу склали 6-9 мільйонів карбованців (1959 р., 25 січня); зі статті “Прогресивні форми оплати праці в колгоспах”: “Якщо у 1953 році колгосп одержав 472,8 тисячі карбованців доходу, і грошова частина оплати трудодня становила 0,65 крб., то у 1960 році колгосп одержав 668,9 тисячі карбованців і грошова частина оплати трудодня становила вже 1,2 карбованця (у нових грошах). В колгоспі, починаючи з 1955 року, запроваджено щомісячне грошове авансування (0,90 крб. – 1,00 крб. на трудодень у нових грошах). На кожного працездатного в артілі вироблено в 1953 році 97,8 карбованця, а в 1960 – 120, що ще раз підкреслює ріст продуктивності праці при піднесенні матеріальної зацікавленості. Не стало трудодня, всі нормовані роботи одержали грошову оцінку” (1961 р., 23 березня); прибуток колгоспу зріс до 1 млн.309 тис карбованців (в новому обчисленні). Це в десять разів більше порівняно з 1951 р. (1966).
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:06 | Повідомлення # 9 |
|
Група: Видалені
| 1949 р., червень – секретар комсомольської організації колгоспу “Всесвітній Жовтень” Григорій Молібога, який працює бригадиром рільничої бригади, за своєчасне проведення всіх сільськогосподарських робіт, нагороджений похвальним листом Міністерства сільського господарства УРСР та ЦК ЛКСМУ; дирекція Чернігівського маслозаводу за виконання й перевиконання плану молокопоставок ІІ кварталу преміювала завідуючого сепаратним пунктом Боярченка з Лукашівки (1949 р., 6 жовтня); Почесною грамотою обласної виставки сільського господарства і промисловості Чернігівщини нагороджений городник колгоспу П.З. Горлач (1950 р., 1 червня); комсомолець Олексій Вареник з колгоспу ім. Черняхівського нагороджений Похвальним листом райкому ЛКСМУ за активну участь у будівництві силосних споруд (1954 р., 13 червня); комсомольська організація колгоспу (секретар А.В. Козел) визнана переможцем районного змагання по заготівлі кормів для громадського тваринництва (1954 р., 5 вересня); відзначаються трудові здобутки колгоспників: райком комсомолу визнав молоду свинарку (?) переможцем змагання серед молодих тваринників по піднесенню продуктивності громадського тваринництва (1954 р., 27 червня); бюро райкому комсомолу визнало переможцем змагання льонарську ланку комсомолки Ніни Дубрової (1954 р., 1 липня); Похвальними листами райкому комсомолу нагороджені доярка артілі ім. Черняхівського Олександра Ткач та комсомолець Дмитро Боярченко, які були прикладом у розвитку громадського тваринництва (1954 р., 31 жовтня); за успіхи в районному змаганні Похвальними листами райкому комсомолу нагороджені свинарки Галина Манойлик, Марія Кравченко, Віра Семенчак (1955 р., 14 квітня); за високі показники у розвитку тваринництва та підвищення його продуктивності доярка Олександра Іванівна Власенко нагороджена грамотою обкому компартії України та цінним подарунком – патефоном (1957 р., 1 січня); стаття О. Ляшок “Працею завзятою, піснею веселою, день молоді зустрічай”, де відзначаються 19 комсомольців за активну участь в удобренні колгоспних полів, які нагороджені Почесними грамотами обкому комсомолу (1958 р., 23 травня); нарис М. Ребенка “Овсій Степанович” про колгоспного конюха, який працює понад 30 років та за добрий догляд коней наприкінці 40-х рр. за особистим підписом Маршала Радянського Союзу С.М. Будьонного одержав грамоту (1959 р., 8 лютого); комсомольсько-молодіжну колектив молочнотоварної ферми нагороджений перехідним вимпелом райкому комсомолу та грамотою обкому комсомолу (1960 р., 7 червня); механізатори сільгосппідприємства за підсумками республіканського змагання за 1970 р. нагороджені третьою грошовою премією (1971 р., квітень); у рубриці “Герої картопляних жнив” відзначається комбайнер Олексій Олексійович Герасименко (1973 р., 22 вересня); переможцем районного конкурсу орачів на приз районної газети визнано механізатора Миколу Силовича Кербута (1974 р., вересень); рішенням Чернігівського обкому партії настільною медаллю пропагандиста нагороджено директора Анисівської школи М.В. Кубрака (1986 р., 4 жовтня); на районно Дошку пошани занесено механізовану ланку по вирощуванню картоплі, ланковий В.І. Каракуль та комсомольсько-молодіжний колектив по вирощуванню льону, керівник П.О. Ведусь, групкомісар М.В. Куча (1987 р., 3 лютого).
1949 р., 7 листопада – районна газета друкує вірші А. Рожаліна “Рапорт анисівців”, “Анисів” (1954 р., 25 лютого); “А.С. Герасименко” (1984 р., серпень); М. Ребенка з Лукашівки “Частушки тваринників” (1957 р., 14 липня); “Молотьба” (1957 р., 6 жовтня); “Супутник” (1957 р., 13 листопада), “Новосілля” (1958 р., 1 січня), “Монтер” (1958 р., 4 квітня); друкуються його вірші (27 червня), “Син” (6 липня), “На жнивах” (3 серпня), “Студентка” (21 вересня), “Тополі” (5 жовтня), “Голова сільгоспартілі” (1959 р., 12 квітня), “Весілля ланкової” (5 червня), “Грай, гармонь !” (26 червня), “Ліричні мотиви” (1960 р., 23 лютого); Валентини Кошарної “Голос матері” присвячений названій матері Є.Г. Козловій (1963 р., 9 травня), “В твоих руках все это, Человек” (1 червня).
1950 р., 19 березня – за успішне проведення сільськогосподарських робіт у 1949 р., одержання високих урожаїв, збільшення поголів’я і підвищення продуктивності громадського тваринництва і виконання обов’язкових державних поставок колгосп “Всесвітній Жовтень” нагороджено перехідним червоним прапором облвиконкому і обкому КПУ; премійований вантажною машиною від Міністерства сільського господарства СРСР за досягнуті успіхи у виконанні трирічного плану розвитку тваринництва (1950 р., 26 листопада); одержав перехідний червоний прапор облвиконкому і обкому КПУ за перемогу в соцзмаганні в 1950 р. по області за виконання плану розвитку колгоспного тваринництва, збільшення поголів’я худоби всіх видів і виконання зобов’язань по поставках державі продуктів тваринництва (1951 р., 1 травня); премійований мотоциклом за хороші показники в розвитку поголів’я тваринництва і піднесення його продуктивності за перше півріччя 1951 р. (1951 р., 7 листопада); вручено перехідний червоний прапор обкому КПУ і облвиконкому за перемогу в соцзмаганні колгоспів області в 1952 р. (1953 р., 17 травня); зайняв перше місце в обласному соціалістичному змаганні за дальший розвиток громадського тваринництва і підвищення його продуктивності в 1953 р. (1954 р., 25 березня); на обласну Дошку пошани занесено колгосп “Всесвітній Жовтень” (1954 р., 25 травня); переможець соціалістичного змагання колгоспів області за успішне проведення сільськогосподарських робіт за 1953 р. та виконання сільськогосподарських робіт на 1 червня 1954 р. (1954 р., 25 липня); нагороджений Дипломом І-го ступеня та вантажною машиною за участь у виставці ВСГВ 1954 р. (1955 р., квітень); колгосп “Всесвітній Жовтень” визнано переможцем в соціалістичному змаганні районів і колгоспів області за розвиток громадського тваринництва та піднесення його продуктивності (1956 р., лютий); Дипломом І-го ст. ВСГВ та премійований вантажною і легковою автомашинами (1956 р., березень); Дипломом І-го ступеня та вантажною і легковою машинами (1957 р., 6 березня); Дипломом пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1958 р., травень); перехідним червоним прапором із врученням грошової премії за проявлену ініціативу в соціалістичному змаганні по вирощуванню високих врожаїв кукурудзи і добру підготовку до посіву її (1961 р., 29 квітня); за високі врожаї всіх сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності громадського тваринництва нагороджений перехідним червоним прапором райкому КПУ та виконкому райради (1966 р., грудень); визнаний переможцем за 1970 р. по збільшенню виробництва та продажу державі продуктів рільництва (1970 р., грудень); переможець районного соцзмагання по збільшенню виробництва та продажу державі продуктів рільництва у першому році ІХ п’ятирічки (1971 р., грудень); нагороджені червоним прапором Міністерства сільського господарства СРСР та ЦК профспілки робітників і службовців сільського господарства з врученням автомобілів (1974 р., січень); переможець районного змагання за високі показники у збільшенні виробництва і продажу державі картоплі у 1976 р. (1977 р., січень); за високі надої молока та урожаї льоноволокна колгосп “Всесвітній Жовтень” занесено на обласну Дошку пошани (1984 р.,28 лютого та 1 березня); нагороджено перехідним кубком Міністерства сільського господарства УРСР (1984 р., липень); визнано кращим серед господарств області в огляді-конкурсі за своєчасне і якісне проведення весняно-польових робіт (1999 р., листопад).
1950 р., 1 червня – на районних змаганнях з велоспорту найкращий результат показав представник колгоспу “Всесвітній Жовтень” М. Козел; колгоспник О.І. Лисенко на районних змаганнях по багатоборству ГПО здобув першість по стрибках у висоту, а В.В. Кошарний по метанню гранат (1950 р., 22 червня); фізкультурний колектив колгоспу ім. Черняхівського придбав 15 пар лиж для занять лижної секції (1954 р., 10 січня); відзначаються успіхи волейбольної команди: “В команді виявилися хороші ігроки Максименко Микола, Молибога Олексій, Молибога Віктор. Волейболісти часто виїжджають у сусідні села, де проводять товариські змагання. Вони виграли зустріч у команд сіл Количівки і Гущина. Нещодавно анісівці грали з волейболістами с. Пісок. Рахунок зустрічі 5:0 на користь команди с. Анисова” (1955 р., 31 липня); Анисівські спортсмени стали переможцями на районному розиграшу перехідного кубка з важкої атлетики (1956 р., 8 березня); колгоспна команда велосипедистів у районних змаганнях здобула першість, а А. Лисенко посів перше місце (1957 р., 19 квітня); на першій районній спартакіаді колгоспів, радгоспів і РТС у метанні гранати першість здобув Вадим Комісаренко з Анісова – 58 м 67 сан. Командна першість з важкої атлетики за анисівцями (1959 р., 21 серпня); на обласній спартакіаді колгоспів, радгоспів та РТС команда анисівських важкоатлетів здобула перше місце і завоювала право на участь в республіканських змаганнях сільських спортсменів. Спортивну честь колгоспу відстоюватимуть Микола Чоботок, Віктор і Микола Герасименки, брати Анатолій і Кузьма Молибоги (1959 р., 26 серпня та 25 жовтня); на перших сільських спортивних іграх України в районі першість у напівлегкій вазі серед штангістів завойовує Молибога, відзначились також І. Федусь та В. Комисаренко (1960 р., 6 серпня); лижна команда сільгосппідприємства зайняла перше місце на районних лижних змаганнях. Особисту першість завоював В. Ховрун (1971 р., лютий); шофер Михайло Власенко став призером районних змагань зі стрільбі (1977 р., 17 лютого); на районних змаганнях з кульової стрільби серед дівчат у командному заліку переможцями вийшли представники Анисівської школи, а в особистому – Н. Максименко, друкується її фото (1977 р., 15 березня); Віктор Лисенко з Анисова став переможцем змагань з боксу на приз А.С. Герасименка, який вперше відбувся в с. Анисів (1985 р., березень); проходив республіканський турнір з боксу пам’яті Героя Соціалістичної Праці А.С. Герасименка. Чемпіоном став Олександр Дондік з с. Анисова в найменшій ваговій категорії (1986 р., березень); в обласному центрі відбувся міжнародний легкоатлетичний пробіг на якому першим був Олександр Кравченко з Анісова, а в травні 1998 р. знову переміг на міжнародних змаганнях в м. Чернігові (1997 р., грудень).
1950 р., листопад – у Анисові відкрито перший в районі Будинок сільськогосподарської культури. У січні 1951 р. у Лукашівці відкрито новозбудований клуб. У травні 1952 р. у Анисові при Будинку сільськогосподарської культури відкрито філіал Чернігівської музичної школи. 7 жовтня 1961 р. у Анисові відкрито сучасне приміщення Будинку культури (у липні 1960 р. зазначалось, що на спорудження клубу колгосп витратив більше двох мільйонів карбованців), у жовтні в Лукашівці відкрився новий клуб (1961 р., 24 жовтня).
При Будинку культури відкрито філіал Чернігівської музичної школи, де в класах духових інструментів та баян навчається 12 дітей, згодом відкриються класи фортепіано та скріпки (1952 р., 15 травня та 1955 р., 9 січня);
протягом 1954 р. було поставлено 12 п’єс, на клубному екрані систематично демонструються кінофільми; книжковий фонд сільської бібліотеки складається з 2,985 книжок політичної, художньої, сільськогосподарської та іншої літератури, в тому числі придбано 700 книжок, налічується 384 активних читачів (1955 р., 9 січня); зав. сільським клубом Анисова А. Козел за успіхи в роботі нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури СРСР (1957 р., грудень); гуртківці Лукашівського сільського клубу виступили з концертом у с. Буди Куликівського району (1958 р., 17 січня); у Лукашівському клубі виступали вихованці Анисівської школи та самодіяльні артисти з села Бакланова Муравійка Куликівського району (1958 р., 30 березня); на сцені Лукашівського клубу анисівські митці дали концерт (1959 р., 5 червня); Анисівський Будинок культури визнано клубом відмінної роботи серед клубних установ області (1967 р., травень); на обласному фестивалі патріотичної пісні художній керівник Анисівського Будинку культури Микола Киянець одержав спеціальний приз за краще виконання пісні (1975 р., жовтень);
друкується фото клубу (1955 р., 9 січня); заняття з дітьми проводить викладач музики І. Климова (1955 р., 13 березня); під час репетиції учасники художньої самодіяльності Г. Молибога, Н. Байова, В. Доман (1957 р., 13 січня), колгоспний духовий оркестр розучує нові пісні (1957 р., 1 лютого); споруджується Будинок культури на 500 місць (1958 р., 16 липня та 1961 р., 25 травня); читального залу бібліотеки (1959 р., 28 листопада); самодіяльного художника з Лукашівки Івана Федоровича Під вербного (1960 р., 6 лютого); фото читального залу бібліотеки в Анісові (17 жовтня); відкриття нового Будинку культури (1961 р., 12 жовтня); учениця 5-го класу музичної школи Зіна Дюка готує домашні завдання (1963 р., 22 жовтня);
вперше на сінокосі кіномеханік Павло Колотій продемонстрував фільм хліборобам артілі імені Черняхівського “Вихори ворожі” (1957 р., 5 липня); у клубі встановлено кіностаціонар – селяни зможуть три рази на тиждень дивитися кінофільми, кіномеханік Володимир Жук (1959 р., 17 грудня);
друкується вірш завідуючої Анисівською сільською бібліотекою В. Шолох “Радянській жінці” та “Його ім’я присвячене В.І. Леніну” та її фото (1958 р., 7 березня, 22 квітня та 12 листопада); статті М. Ребенка “В дружбі з книгою” про сільську бібліотекарку Катерину Комок (1958 р., 11 березня) та “Одного вихідного дня” про роботу сільської бібліотеки Лукашівки (1958 р., 16 травня); стаття завідуючої Анисівською бібліотекою В. Кошарної “На вечірній вогник” (1959 р., 28 листопада); стаття І. Молибоги “Вогник культури” про завідуючу сільською бібліотекою Валентину Михайлівну Кошарну (1960 р., 26 січня); на запрошення воїнів радянської армії анисівські самодіяльні митці дали концерт (1961 р., 4 березня); фото нового клубу: “Тут просторий зал на 600 місць, лекційний зал на 300 місць, кабінет політичної освіти, бібліотека з читальним залом на сто місць, кімнати для гурткової роботи” (1961 р., 7 листопада); стаття В. Михайлова “Комунізм – світле майбутнє людства” про читацьку конференцію (1962 р., 11 січня); сім років завідуюча Анисівською сільською бібліотекою Валентина Михайлівна Кошарна (Шолох) (1963 р., 10 грудня та 26 грудня); переможцем Всесоюзного огляду бібліотек визнана завідуюча бібліотекою с. Лукашівка. Бібліотеці присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи (1967 р., серпень); завідуюча Лукашівською бібліотекою Катерина Вареник нагороджена грамотою обкому компартії України (1976 р., серпень); друкується стаття директора Анисівського Будинку культури М. Ігнатенка “Бібліотекар” про завідуючу сільською бібліотекою Валентину Бридюк (1977 р., 8 березня).
1950 р., 17 вересня – повідомляється, що колгосп придбав електроустановку для колгоспної електростанції потужністю 45 кіловат, “закінчено будівництво приміщення і установку машини, яка працює на місцевому паливі. На електроенергії працює колгоспний млин, понад 70 електроточок функціонують по селу”. Пущено електрострум; у селі світяться 150 електричних лампочок (1955 р., 9 січня); у Анісові закінчується монтаж трансформаторної підстанції і жителі села одержать струм від Чернігівської ТЕЦ (1965 р., лютий).
1950 р., 24 вересня – колгоспи “Всесвітній Жовтень“ та “Новий ударник” (с. Підгорне) взяли участь у сільськогосподарській обласній виставці; на Всесоюзній сільськогосподарській виставці колгосп експонує групу сальних свиней кролевецької породи, якій присуджено атестат першого ступеня (1954 р., 8 серпня); колгосп учасник обласної сільськогосподарської виставки (1954 р., 21 жовтня); учасник ВСГВ у Москві (1956 р., 3 червня); ветеринарний лікар Віталій Нечваль з Анісова один з перших одержав путівку на відвідання в Москві ВДНГ СРСР (1958 р., 8 червня).
1951 р., 21 січня – друкується рішення загальних зборів колгоспників, які одностайно висунули кандидатами в депутати Верховної Ради Української РСР Й.В. Сталіна, М.О. Булганіна, М.М. Шверника, А.А. Андреєва, О.М. Косигина та секретаря Чернігівського міськкому КП(б)У Федора Івановича Короткова; окружна передвиборна нарада представників Анисівського виборчого округу № 35 одностайно постановила підтримати висунення колгоспниками артілей “Всесвітній Жовтень“ та “Новий шлях” (с. Піски) кандидатом у депутати обласної ради першого секретаря Чернігівського райкому компартії України Василя Йосиповича Глушка (1955 р., 27 січня).
1951 р., 30 березня – Чернігівський облвиконком розглядає матеріали на присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці голові колгоспу “Всесвітній Жовтень“ А.С. Герасименку та завідуючому конефермою П.Є. Копалки.
1952 р. – у колгоспі “Всесвітній Жовтень“ відкрито опорний пункт Київського науково-дослідного інституту економіки й організації сільського господарства; 70 слухачів обласної школи підготовки колгоспних кадрів відвідали колгосп (1952 р., 13 січня); колгоспники М.-Коцюбинського району відали колгосп, де ознайомилися з передовим досвідом у розвитку тваринництва та його продуктивності, будівництвом тваринницьких приміщень і підготовкою їх до зими (1953 р., 18 червня); делегація Бобровицького району ознайомилася з методом швидкісної відгодівлі свиней (1953 р., 29 жовтня); відбулася районна нарада голів колгоспів, секретарів первинних парторганізацій, завідуючих і працівників свинотоварних ферм зооветеринарних спеціалістів (1953 р., 20 грудня); велика група пропагандистів, яка проходить семінар при обкомі компартії України, відвідала колгосп, який є учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1954 р., 18 липня); велика група студентів Ніжинського педінституту відвідала колгосп (1959 р., 7 листопада); на районну нараду по підсумкам розвитку тваринництва за перше півріччя до колгоспу з’їхалися голови колгоспів і сільських рад, секретарі парторганізацій, зоотехніки, техніки штучного запліднення та ветеринарні працівники (1960 р., 12 липня); відбулась районна нарада кукурудзоводів. Колгосп відвідує ланковий механізованої ланки колгоспу “Сталинский путь” Карачівського району Брянської області Маслов (1961 р., 22 липня); матеріал Ф. Паперного “Зустріч кукурудзоводів трьох областей” про зустріч у колгоспі представників Гомельської, Брянської та Чернігівської областей (1961 р., 23 травня); стаття А. Рожаліна “В школі передового досвіду” про навчання ланкових з одинадцяти колгоспів району по вирощуванню кукурудзи (1962 р., 13 січня); відкрито школу передового досвіду по вирощуванню картоплі та кукурудзи (1966); у колгоспі проходили заняття обласної школи передового досвіду, де навчалися ланкові комсомольсько-молодіжних ланок по вирощуванню картоплі (1977 р., 9 – 11 лютого); в Анісові створена обласна школа прогресивної технології виробництва молока (1979); відбувся районний семінар працівників сільського господарства. Проведено випробування експерименту по зчіпці двох саджалок СН-4Б, щоб садити картоплю в чотири рядки. Також ознайомлено присутніх з спареним агрегатом по садінню кукурудзи типу СКНК-6, а також з технікою по обробітку посівів цієї культури (1975 р., січень); на базі сільгосппідприємства відбулась нарада молодих картоплярів області (1975 р., березень); обласна нарада-семінар по виробництву молока на промисловій основі (1977 р., 15 березня); відбувся обласний семінар по заготівлі кормів. Керівникам і спеціалістам сільського господарства представлений для показу переобладнаний зернозбиральний комбайн для заготівлі сіна (1981 р., травень); на базі сільгосппідприємства с. Анисів відбувся семінар-нарада керівників і спеціалістів сільгосппідприємств району. У серпні 1998 р. відбулось практичне навчання керівників і спеціалістів з питань дальшого розвитку сільгоспвиробництва. Вів наради голова райдержадміністрації О.П. Полковниченко (1997 р., травень).
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:07 | Повідомлення # 10 |
|
Група: Видалені
| 1952 р., 27 березня – лектор ЦК КП(б)У Мальцев прочитав лекцію анисівцям про міжнародне і внутрішнє становище Радянського Союзу; в Анісові відбулась районна нарада агітаторів (1954 р., 13 червня); у селі в 1954 р. було прочитано 58 лекцій та доповідей (1955 р., 9 січня); у Лукашівці лектор обласного лекційного бюро Лавиш прочитав лекцію на тему: “Мирне співіснування двох систем”. Після лекції слухачі переглянули документальний фільм “Они выступали в Москве” (1956 р., 9 грудня); лектор Всесоюзного товариства для поширення політичних і наукових знань професор Московського інституту Замрієв для анисівських хліборобів прочитав лекцію про міжнародне становище (1957 р., 16 серпня); у Анисівському клубі для жителів села професор Академії суспільних наук при Центральному Комітеті КПРС Ф.Д. Крестов прочитав лекцію про поточний момент. Після лекції демонструвався художній фільм “Неповторна весна” (1958 р., 28 лютого); лектор обласного Товариства для поширення політичних і наукових знань П.В. Піщиков прочитав анисівським хліборобам лекцію про міжнародне становище. Після лекції для присутніх продемонстровано кінофільм “Велика битва” (1958 р., 10 вересня); друкується фото в агітпункті Анісова агітатор Любов Остапівна Мор гунська проводить бесіду по матеріалах ХХІІ з’їзду КПРС (1962 р., 18 січня).
1952 р., 17 липня – в Анісові відбувся концерт колективу художньої самодіяльності міськторгу; колектив Ніжинського українського драматичного театру ім. М.М. Коцюбинського показав виставу Г. Квітки-Основ’яненка “Шельменко-денщик” (1954 р., 24 червня); відбувся концерт колективу Чернігівського міського Будинку художньої самодіяльності (1954 р., 1 серпня); виступив колектив учасників художньої самодіяльності Чернігівської музичної фабрики (1954 р., 26 серпня); колектив художньої самодіяльності Чернігівського будівельно-монтажного управління № 1 виступили з концертом в Анисівському клубі (1957 р., 11 вересня); для анисівців учні Количівської середньої школи влаштували концерт (1958 р., 5 травня); артисти Чернігівського обласного театру ім. Т.Г. Шевченка відвідали Анисів та поставили на сцені Будинку культури п’єсу естонського письменника Егона Раннета “Блудний син” (1959 р., 10 травня); концерт количівських самодіяльних артистів (1959 р., 3 квітня); студенти Ніжинського педінституту дали концерт для анисівців (1959 р., 7 листопада); відбувся концерт седнівських самодіяльних митців (1961 р., 13 червня); виступили артисти Московського цирку ліліпутів під керівництвом Ганни Руських (1963 р., 9 квітня).
1952 р., 7 вересня – друкується фото бригадира рільничої бригади Івана Романовича Горлача (1952 р., 7 вересня; 1957 р., 19 березня; 1962 р., 8 вересня; 1963 р., 7 листопада та 3 грудня); стаття Л. Онищенко “У бригаді т. Горлача” про трудові здобутки бригадира Івана Романовича Горлача у вирощуванні високих врожаїв зернових, льону та картоплі (1953 р., 5 липня).
1952 р., 30 листопада – в Анісові проходив районний огляд гуртків художньої самодіяльності.
1952 р., 21 грудня – в Анісові відбувся спортивний вечір, де змагалися фізкультурні колективи артілей “Всесвітній Жовтень” та “Новий шлях” (с. Піски); анисівський колгоспний колектив художньої самодіяльності виступив з концертом у клубі сусіднього колгоспу “Новий шлях” (1957 р., 9 січня); у Анисові змагалися спортсмени колгоспів Лукашівки, Анісова та Пісок (1959 р., 1 травня); стаття Д. Корніяха “Спортивний день” про змагання спортсменів колгоспів “Всесвітній Жовтень” та “Новий шлях” з важкої атлетики та шахового спорту. “Спортивний день закінчився виступом спортсменів з Чернігова, які продемонстрували високу майстерність з легкої і важкої атлетики. Ввечері відбулися масові гуляння, ігри” (1959 р., 18 жовтня); у Пісках на змаганнях з важкої атлетики і шахів між колгоспами “Всесвітній Жовтень”, “Новий шлях” та ім. Сталіна (с. Количівка) перемогла команда анисівців (1960 р., 8 грудня).
1953 р., 20 серпня – повідомляється, що колгосп, за здане в держзакупку молоко, одержав нову вантажну машину; придбано легковий автомобіль “Победа” (1953 р., 7 листопада); колгосп планує встановити другу пилораму (1959 р., 24 листопада).
1953 р., вересень – успіхи колгоспу “Всесвітній Жовтень”, який став одним з перших в області колгоспом-мільйонером, відзначалися на вересневому Пленумі ЦК КПРС. У цей рік колгосп зібрав врожай зернових на площі 900 га по 12,5 цнт, а озимої пшениці по 16,4 цнт, картоплі – по 170 цнт, одержав 2– 4 тонн свинини в живій вазі на 100 га орної землі.
1954 р., 28 березня – змагаються два колгоспи: “Всесвітній Жовтень” та “25 Жовтня” (с. Великі Осняки); драматичний гурток анисівського Будинку культури вдруге за зиму відвідав в.-осняківський сільський клуб, де поставив п’єсу “Лимерівна” М. Мазка (1955 р., 20 лютого); повідомляється: “Вже не перший рік колгоспи “Всесвітній Жовтень” та “25 Жовтня” змагаються між собою. Це змагання приносить хороші плоди, воно здружило трудівників обох артілей і запалює їх на нові трудові перемоги. Стало традицією в кінці сільськогосподарського року підводити підсумки змагання і ділитися своїми планами на наступний рік. З цією метою нещодавно анисівці відвідали осняківців. Анісівці борючись за першість у змаганні, взяте зобов’язання одержати 5,5 мільйона карбованців доходу перевиконали. В колгоспі… з преміями-надбавками на кожен трудодень видано по 13,5 карбованця” (1956 р., 22 січня); самодіяльні анисівські артисти виступили в Велико-Осняківському клубі (1958 р.. 1 січня); друкуються цифрові показники змагання двох колгоспів (1958 р., 27 серпня); учасники художньої самодіяльності Анисівського сільського клубу побували в с. В.-Осняках і дали концерт (1959 р., 30 січня).
1954 р., 20 травня – на обласну дошку Пошани занесено фото кращої свинарки М.М. Шмай; друкується її фото (1955 р., 9 січня та 17 березня); стаття зоотехніка Чернігівської МТС Ф. Апанасенка “Вивчаємо методи знатної свинарки Марії Шмай” (1955 р., 27 березня); нагороджена перехідним вимпелом райкому комсомолу (1955 р., 18 серпня).
1954 р., 12 вересня – друкуються матеріали про сільських трудівників: у рубриці “Майстри тваринництва” відзначаються доярки Олександра Трифонівна Лугова та Єфросинія Григорівна Дейнеко (1954 р., 12 вересня); у рубриці “Доярки-тисячниці” відзначаються Зінаїда Юхимівна Кербут, Ганна Степанівна Кербут, Олександра Трохимівна Лугова (1956 р., 11 березня); стаття П. Павлова “Бригадир” про Олексія Сидоровича Молибогу (1956 р., 8 липня та 1957 р., 1 травня) та його фото (1956 р., 27 липня); на встановленій в артілі ім. Черняхівського пилорамі працюють Михайло Прочко та Тарас Нестеренко (1956 р., 14 вересня); у рубриці “Люди трудової слави” розповідається про ланкову колгоспу ім. Черняхівського Ганну Борисенко (1956 р., 23 листопада та 1957 р., 13 лютого) та портрет ланкової М.Н. Пантали (12 грудня); у рубриці “Рівнятись на кращих” відзначаються доярки Марія Опанасівна Молибога, Ольга Михайлівна Кубата, Галина Степанівна Молибога (1957 р., 9 січня); стаття М. Ребенка “Бригадир” про Дмитра Сидоровича Власенка з Лукашівки (1957 р., 22 лютого); стаття П. Пінчука “Телятниця Валентина Манойлик” (15 березня); стаття В. Лисенка “Доярка Ольга Кубата” (22 березня); відзначаються трудові здобутки бригадира Миколи Белинського з Лукашівки (31 березня) та доярок з Анісова Ольги Михайлівни Кубатої та Зінаїди Юхимівни Кербут (7 квітня); стаття П. Пінчука “Перша борозна” про механізатора Івана Максименка (1 травня); відзначається доярка С.М. Кравченко (9 червня); повідомляється, що Олександра Лугова виконала взяті на себе зобов’язання: “Товарищі доярки! Рівняйтесь на переможців соціалістичного змагання!” (1957 р., 9 жовтня); у рубриці “Творці колгоспного достатку” друкується портрет комбайнера артілі ім. Черняхівського Івана Войтенка, який зібрав врожай самохідним комбайном на площі 516,5 гектара (1957 р., 7 листопада); у рубриці “Рівнятись на передовиків соціалістичного змагання!” відзначається доярка Наталія Василівна Тригуб (1958 р., 12 січня); фото та стаття Ф. Паперного “Передова ланкова” про Марію Чобіток (1958 р., 12 березня); нарис П. Пінчука “Двадцять третю весну – на тракторі” про Миколу Германовича Блікова з Лукашівки (1958 р., 2 квітня); стаття Ф. Паперного “У Лукашівських комсомольців” (1958 р., 11 квітня); стаття М. Ребенка з Лукашівки “Побратими Василь і Петро” про те, як Петро Тимошенко після служби в армії привіз до свого села товариша по службі Василя, який під час служби листувався з дівчиною Анютою Сирош (1958 р., 6 липня); стаття П. Пінчука “На першій загінці” про механізатора з Лукашівки Михайла Зеленухи (18 липня); стаття М. Ребенка “Капітан степового корабля” про комбайнера Миколу Лутченка з Лукашівки (1958 р., 24 серпня); фото та стаття доярки колгоспу ім. Черняхівського О. Несторенко “Першості не здам” (1958 р., 7 вересня); стаття В. Кузьміна “Працьовиті руки” про доярку Ганну Степанівну Молибогу (1958 р., 14 вересня); фото та стаття секретаря комсомольської організації колгоспу ім. Черняхівського “Діла молодих” (1958 р., 7 листопада); фото та стаття Ф. Борисова “Вона з ферми комуністичної праці” про доярку Євдокію Лугову (1959 р., 8 березня); стаття М. Ребенка “Завзяте дівчисько” про доярку Любов Вареник з Лукашівки (1959 р., 29 квітня); стаття І. Молибоги “Працьовита” про свинарку Галину Тищенко (1959 р., 21 червня); нарис П. Пінчука “Заочник” про помічника комбайнера Леоніда Шакуненка з Лукашівки (1959 р., 7 серпня); відзначаються трудові здобутки доярок Надії Максименко, Наталії Ховрун, Лідії Герасименко (теж 5 березня, 15 вересня, 10 листопада), Валентини Звоник (1960 р., 9 лютого), О. Боярченко (7 червня), О.Є. Герасименко (9 липня), пташниці О.М. Копалко (1960 р., 6 серпня та 10 листопада; 1962 р., 12 травня; 1963 р., 15 січня); фото та стаття пташниці Н. Мартиненко “Праця звеличує людину” (1960 р., 25 червня); стаття О. Ліпницького “Колгоспний водій” про водія Віктора Герасименка (20 жовтня); переможці соціалістичного змагання в 1961 р. доярка Л.М. Герасименко, телятниці М.І. Шуба та П.С. Кравченко (1962 р., 11 січня); друкується гасло: “Обмолочувати хліба, як Іван Семенчик. Артіль “Всесвітній Жовтень” продала державі за день 69 тонн хліба. Рівнятись на передовиків!” (1962 р., 28 липня); стаття А. Рожаліна “Михайло Пінчук задоволений” (1962 р., 14 листопада); стаття Є. Козлової “Радію за дітей” (1963 р., 1 травня); стаття М. Магули “Покликання” про делегата ХХV з’їзду компартії України механізатора з Лукашівки Миколу Павловича Бубру (1976 р., 10 лютого).
1955 р., 9 січня – друкується матеріал про село Анисів: “Село Анисів сьогодні”; стаття А. Рожаліна “Село Анисів за чотири роки” (1958 р., 26 лютого); стаття М. Ребенка з Лукашівки “Одного вихідного дня” (1958 р.. 16 травня); фото та стаття А. Рожаліна “Анисів сьогодні” (1962 р., 15 березня); репортаж Ф. Паперного “Добре живуть в Анисові” (1963 р., 27 липня); у рубриці “Краю мій рідний!” про Анисів стаття О. Лисенка “І вічно молодий” (1977 р., 26 березня).
1955 р., 20 січня – стаття А. Рожаліна “Доярка Уляна Куча” (1955 р., 20 січня); відзначаються трудові успіхи (1956 р., 11 березня; 1962 р., 12 травня) у рубриці “Передові виробничниці району” друкується фото доярки (1957 р., 8 березня); фото доярки (1957 р., 24 серпня; 1962 р., 15 грудня); переможець районного соціалістичного змагання (1962 р., 12 жовтня).
1955 – 1982 рр. – медалями ВДНГ СРСР нагороджувалися: великою золотою зоотехнік Ніна Ісаївна Баєва та доярка Уляна Іллівна Куча (1957 р., 6 березня), свинарка Надія Степанівна Кошарна (1958 р., 16 травня); малою золотою за 1954 р. свинарка М.М. Шмай та зав. свинофермою Ф.В. Дмитренко (1955 р., квітень), свинарка Ольга Микитівна Даниленко (1958 р., 16 травня); золотою за високі показники 1961 р. нагороджена ланкова О.І. Черковська (1963 р., 27 лютого);
великою срібною свинарки Тетяна Кирилівна Чередниченко та Надія Степанівна Кошарна (1956 р., березень), свинарка Аксюта Варвара Микитівна та доярка колгоспу Зінаїда Юхимівна Кербут (1958 р., 16 травня); малою срібною Олександра Трифонівна Лугова, бригадир Василь Никифорович Чоботок, бригадир Петро Захарович Горлач, бригадир Олексій Сидорович Молибога, свинарка Варвара Микитівна Аксюта, доярка Галина Лаврентіївна Лисенко, свинарка Віра Іванівна Жук (1957 р., 6 березня); срібною агроном колгоспу М.М. Ігнатенко (1963 р., 27 лютого;), тракторист Валерій Миколайович Паньок (1974 р., 23 листопада);
бронзовою колгоспниця М.А. Чоботок (1963 р., 27 лютого); за вирощування високих врожаїв картоплі і кукурудзи в 1963 р. нагороджені ланкові О.В. Кликова, О.І. Черковська, У.З. Лисенко, бригадир рільничої бригади Іван Романович Горлач (1964 р., 15 лютого та 1965 р., 8 липня), бригадир Володимир Павлович Несторенко (1965 р., 8 липня), бригадир Ганна Романівна Доман (1965 р., 8 липня та 1972 р., 6 січня), колгоспник Анатолій Іванович Даниленко (1965 р., 8 липня), бригадир тракторної бригади В.Ф. Лисенко (1973 р., 8 лютого), технік штучного запліднення Анастасія Василівна Жук (1974 р., 23 листопада), шофер Михайло Власенко (1977 р., лютий), оператор по догляду великої рогатої худоби Василь Юхимович Копало (1982 р., 6 липня).
1955 р. –на кошти колгоспу збудовано нову двоповерхову будівлю Анисівської середньої школи. У 1967 р. у Лукашівці для школи збудовано нове приміщення. У 1977 р. відзначалося, що 751 випускник закінчив середню школу з дня її відкриття у 1955 р..
Повідомляється, що Анисівська школа одержала кіноапарат (1956 р., 29 січня); статті Ф. Паперного “В Анисівській середній школі” (1956 р., 28 жовтня); стаття В. Собка ТВ А. Андреєва “В одній школі” про Анисівську середню школу імені Івана Франка (1957 р., 17 лютого); “В перший день” про початок навчання (1957 р., 4 вересня) та “Звітують про свої знання” про перший день екзаменів (1958 р., 1 червня); статті М. Ребенка “В Лукашівській школі” (1958 р., 14 грудня) та “Щаслива старість” про вчительку Ольгу Ісаківну Руднєву, яка за 35 років педстажу останні два десятиріччя працювала в Лукашівці (17 грудня); стаття керівника виробничого навчання М. Герасименка “В майстернях Анисівської школи” (1959 р., 11 жовтня); стаття керівника виробничого навчання І. Татаренка “Праця допомагає навчанню” (1963 р., 5 вересня);
друкується фото вчительки Анисівької школи Таїсії Каракуль (1976 р., 26 лютого); на уроці фізкультури в VІІ класі Тетяна Кубата виконує вправи на кільцях (1957 р., 29 листопада ); вихователя групи продовженого дня Ольги Іванівни Оліфіренко (1976 р., 6 березня); шкільного хору та баяніста учня третього класу філіалу Чернігівської музичної школи семикласника Миколи Пінчука (1959 р., 1 січня); вчитель виробничого навчання Володимир Федорович Ровник веде створений в школі гурток по вивченню автомашини (1960 р., 9 січня); учениці Галини Овсяник (1962 р., 21 грудня); учень 9-го класу Володимир Пінчук з діючою моделлю ракети (1963 р., 4 червня); І.А. Татаренко розповідає учням М. Молибозі та В. Лисенку про роботу трактора (1963 р., 31 серпня); учениці 8-го класу Людмили Лисенко в новому сільмазі (1963 р., 15 жовтня); учениця 11 класу Валя Аникієнко в костюмі “Хімія” була королевою і господаркою вечора в школі (1964 р., 1 січня);
на районних змаганнях лижників особисту першість здобули піонери Анисівської школи М.І. Гонта та М. Герасименко (1956 р., 15 березня); фото чемпіонки району з штовхання ядра учениці 11-го класу Надії Кравченко (1963 р., 21 травня); фото учня 11-го класу, який має третій спортивний розряд з окремих видів для дорослих (1963 р., 11 червня); фото шкільної баскетбольної збірної дівчат під час тренування (1963 р., 17 жовтня); на районному легкоатлетичному кросі на перехідний приз районної газети стали володарями призу (тренер В. Комісаренко) (1971 р., квітень); Алла Лутченко стала чемпіонкою в особовому заліку на районних змаганнях з багатоборства ГПО (1976 р., 27 квітня); призером обласних змаганнях школярів з бігу стала Олена Борисенко з Лукашівки (1976 р., 20 травня); учень Анисівської школи Володимир Книга – переможець на районних лижних змаганнях на дистанції 5 км (1984 р.); на змаганнях з легкої атлетики серед учнів середніх шкіл у залік районної Спартакіади, Євген Ленько з с. Анісова був першим на дистанції 100 метрів (1994 р., жовтень); на першості Чернігівського району з легкоатлетичного кросу серед школярів Микола Пинчук здобув першість на дистанції 1 км серед юнаків 1986 – 1987 р.н. (2000 р., жовтень).
Медалісти Анисівської середньої школи: 1964 р. – Олексій Пантелійович Максименко; 1965 р. – Михайло Пилипович Молибога; 1969 р. – Параска Іванівна Рябченко; 1973 р. – Любов Іванівна Сидоренко; 1975 р. – Ганна Василівна Жук; 1976 р. – Валентина Миколаївна Ленько; 1982 р. – Микола Миколайович Ганжа, Людмила Миколаївна Максименко; 1988 р. – Алла Миколаївна Деркач; 1990 р. – Світлана Анатоліївна Куча; 1993 р. – Наталія Валеріївна Ленько; 1996 р. – Лілія Михайлівна Бивалькевич; 1997 р. – Олександр Леонідович Лобода; 1998 р. – Юрій Юрійович Близнюк, Юрій Борисович Федусь; 2003 р. – Катерина Михайлівна Бивалькевич, Ірина Володимирівна Грушун; 2004 р. – Артур Рахматиллайович Пулатов.
1956 р., 15 січня – будується птахокомбінат на 4,5 тисячі штук птиці. “Саме приміщення розміром 18 на 24 метри. В ньому буде встановлено ряд батарей, в кожній з яких розміщатиметься по 250 курей. Всі процеси годівлі, напування птиці, прибирання тощо будуть механізовані”.
1956 р., 17 серпня – повідомляється, що в новій колгоспній конторі в просторому залі засідань встановлено телевізор.
1956 – 1991 рр. – за високі показники в районному змаганні на районну Дошку пошани занесені: 1956 р. – доярки О.І. Власенко, У.І. Куча, А.Т. Лугова, З.Ю. Кербут, М.С. Звоник, Г.С. Молибога, Н.К. Кирієнко, Г.Л. Лисенко, С.Л. Кравченко та свинарки Н.С. Кошарна, В.Ф. Легкобит, В.А. Кирієнко, В.М. Аксюта, О.М. Даниленко; голова колгоспу А.С. Герасименко (1961, 1964, 1965, 1968 – 1977, 1979 – 1981), доярка Г.В. Жук (1961), пташниця А.Н. Копалко (1961), комбайнер А.Т. Лапенко (1961), завідуючий фермою А.С. Гужва (1961), комбайнер І.Л. Грихно (1961); ланкова М.М. Ігнатенко (1961), ланкова О.І. Черковська (1963 – 1965), ланковий механізованої ланки О.Я. Дмитренко (1964 – 1980), доярка П.М. Ткаченко (1965), зоотехнік Н.І. Баєва (1966), ветпрацівник В.Д. Видра (1966), доярка Г.Я. Лапенко, бригадир будівельної бригади І.П. Положухно (1966), агроном та секретар парторганізації Т.К. Левченко (1966, 1971, 1973), ланкова Н.Д. Степаненко (1966), ланкова Г.Я. Мартиненко (1966), ланкова Г.Р. Домна (1966), ланкова В.С. Лугова (1966), комбайнер І.М. Семенчик (1966), комбайнер та ланковий механізованої ланки І.О. Вареник (1966, 1970), бригадир рільничої бригади І.Р. Горлач (1967), доярка М.Є. Анікієнко (1967), бригадир тракторної бригади З.Ф. Лисенко (1967), доярка Л.І. Вареник (1971), вчителька Анисівської школи Н.І. Комісаренко (1971), доярка Л.В. Пац (1971), голова Анисівської сільської ради М.М. Ігнатенко (1973), вчителька Анисівської школи Н.І. Максименко (1974), М.М. Ребенок, зав.магазином с. Анисів Г.А. Лугова (1975 – 1976), тракторист Л.І. Вершок (1977), тракторист М.С. Кербут (1977, 1979), шофер М.І. Пінчук (1978), механізатор М.П. Нестеренко (1979), тракторист І.П. Ткач (1980), ланковий механізованої ланки І.І. Яременко (1980, 1981, 1984), тракторист В.І. Андрієнко (1981), голова профкому колгоспу В.І. Дуденко (1981), завідуюча дільницею тваринництва М.Г. Доман (1982), завідуючий дільницею рослинництва А.П. Буренок (1982), комбайнер В.П. Горлач (1983), завідуючий дільницею тваринництва В.С. Скляр (1986), завідуюча магазином “Продовольчі товари” с. Анисів О.М. Чуста (1986), водій М.С. Книга (1989), бригадир рільничої бригади Н.М. Ганжа (1991).
1956 р., 14 листопада – колгоспники на багатолюдному мітингу підтримують самовіддану боротьбу єгипетських патріотів за національну незалежність Єгипту та “…таврують ганьбою заколотників агресії проти Єгипту англо-французьких імперіалістів і їх ізраїльських посібників”; з статті О. Ляшок “Люди доброї волі врятують мир” про бесіду в колгоспі щодо подій на Арабському Сході: “Бесіда закінчилася. Ще завзятіше взялися за роботу механізатори. Вони сповнені прагненням зібрати весь урожай якнайшвидше, не допустити найменших втрат і цим самим внести свою частку в зміцнення могутності рідної Вітчизни” (1958 р., 23 липня).
1956 р., 12 грудня – “в нинішньому році 42 сім’ї трудівників артілі “Всесвітній Жовтень” перейшли в новозбудовані добротні будинки і справили там новосілля. В колгоспі на вироблені трудодні авансом видано по 2 кілограми зерна, 3 кілограми картоплі і 7 карбованців”; у повідомленні С. Борисенка: “Хати для колгоспників” зазначається: “Правління колгоспу імені Черняхівського подає допомогу членам артілі в спорудженні жител. Цього року колгосп збудував хати інваліду праці Олексію Чирві, вдовам Олександрі Чирві і Марії Скрипчак, демобілізованому воїну Радянської армії Петру Курашу. Вартість хат колгоспники сплатять протягом кількох років” (1957 р., 13 жовтня).
1956 р., 23 грудня – друкується фото Анисівського фельдшерсько-акушерського пункту та медичної сестри Марфи Кравченко; фельдшер В. Прохоренко (1961 р., 28 лютого).
1957 р., 9 червня – зі статті Л. Каракуль “Прокладається нова вулиця”: “Від центра Анісова на виїзд веде пряма широка вулиця. Це нова вулиця в селі. Її прокладає шляхова бригада під керівництвом Ісака Федотовича Аникієнка”.
1957 р., 7 серпня – у колгоспі Київська студія документальних фільмів знімала силосування люпину для агрофільму; Київська студія телебачення знімає документальний фільм про колгосп “Всесвітній Жовтень” (1967 р., листопад).
1957 р., 14 серпня – друкується нарис П. Пінчука “Комбайнер Василь Лапенко”; друкується фото та звернення комбайнера В. Лапенка “ Почин комбайнера Івана Грихна підтримують Василь Лапенко, Петро Дорошенко. Виклик приймаю” про високопродуктивне використання техніки на збиранні врожаю (1959 р., 22 липня); повідомляється, що комбайнер викликав всіх комбайнерів на змагання за високий виробіток на жнивах (1960 р., 26 липня); портрет та його заклик: “Давайте змагатися за щоденний виробіток комбайна не меньше 18 – 20 гектарів” (1960 р., 23 липня).
1957 р., 1 вересня – свинарка Галина Манойлик у складі делегації від Чернігівського району на VІ Всесвітньому фестивалі молоді і студентів; секретар комсомольської організації колгоспу В. Бородай делегат ХІV з’їзду ВЛКСМ, друкується фото (1962 р., 5, 17 та 18 квітня).
1957 р., 7 листопада – з статті В. Нечваля “Колгоспники їдуть на курорт”: “дванадцять кращих виробничників сільгоспартілі “Всесвітній Жовтень” лікувались нинішнього року на курортах країни. Передова свинарка Надія Кошарна побувала в санаторії в Ялті, колгоспниця Галина Кравченко лікувалась в Євпаторії. Телятниця Марія Мартиненко і колгоспниця Галина Качан їздили в Сочі. Зараз там відпочиває завідуючий тваринницькими фермами Василь Лисенко. На придбання путівок колгосп виділив понад 12 тисяч карбованців”; з статті І. Лугового “В санаторій на лікування”: “в одеський здравниці відпочивав конюх Павло Юхимович Копалка, а у високогірний морщинський курорт “Хрустальный дворец” виїхав Василь Кузьмич Лисенко, анисівські школярі знаходились у піонерському таборі у Седневі” (1959 р., 19 липня).
1957 р., 17 листопада – з статті зоотехніка Н. Бойової “Шляхом зростання”: “далеко за межами району відоме ім’я знатної свинарки Надії Кошарної, яка вже одержала 144 центнери свинини”; друкується її фото (1958 р., 1 січня, 7 березня); першість у районному соціалістичному змаганні (1958 р., 12 січня); стаття П. Пінчука “Велика золота медаль” (1958 р., 23 травня); відзначаються трудові здобутки (1960 р., 10 листопада); стаття Ф. Книги “Вклад Надії Кошарної” (1960 р., 24 листопада).
1958 р., 14 лютого – у 1957 р. артіль “Всесвітній Жовтень” одержала на піщаних грунтах по 18,6 центнера зернових, по 240 центнерів картоплі, по 8,8 центнера селекційного насіння льону з гектара, вироблено по 80 центнерів м’яса і по 388 центнерів молока на сто гектарів земельних угідь; голова колгоспу імені Черняхівського М. Молибога повідомляє: “Реорганізація МТС, продаж колгоспам машин дасть можливість більш високопродуктивно використати техніку, підвищити матеріальну заінтересованість механізаторів, піднести культуру землеробства. Наш колгосп економічно міцний. Доход сягає 3 мільйонів карбованців. Шість тракторів, три комбайни і сільськогосподарський реманент, що має тракторна бригади, ми зможемо купити вже в нинішньому році” (1958 р., 9 березня);
з статті “Спасибі партії”: “Сьогодні на полях нашої артілі працює 8 тракторів та різні сільськогосподарські машини, є більше 10 автомобілів. Повне використання техніки з кожним днем зменшує ручну працю. Є хліб і до хліба: на трудодень щороку одержуємо тільки грішми від 10 до 15 карбованців, крім того, зерно та інші продукти” (1958 р., 5 липня); повідомляється, що колгоспники зобов’язалися до 25 вересня викопати картоплю з площі 130 гектарів і свого слова додержали – на 22 вересня картоплю викопано (1958 р., 24 вересня); у статті обліковця тракторної бригади С. Борисенка “Лукашівці дотримують слова” розповідається про організацію змагання по нарощуванню темпів на оранці зябу (1958 р., 1 жовтня); у господарстві 21 трактор, 9 комбайнів, більше 80 різних причіпних машин і знарядь (1959 р., 9 жовтня).
1958 р., 26 березня – колгоспниця з артілі ім. Черняхівського Христина Тихонівна Черненко одержала від командира військової частини подяку за добре виховання сина.
1958 р., 30 березня – у Анисівському сільському клубі відбулася зустріч трудівників села – героями нарису “Поїдемо за Десну” – з автором В. Большаком та письменниками Ю. Мушкетиком та А. Косматенком; у 1967 р. вийшла книжка письменника В.Г. Большака про історію колгоспу, життя його трудівників “Поїдемо за Десну”. У серпні 1976 р. відбулась зустріч жителів Анісова з письменником Василем Большаком, який представив нове, перероблене видання повісті, яке нещодавно вийшло у видавництві “Дніпро”.
1958 р., 3 серпня – за рішенням облвиконкому ліквідовано Лукашівську сільську раду. 29 липня відбулась організаційна сесія Анисівської сільської ради – головою обрано Маєша, заступником голови Борисенка, а секретарем Книгу.
1958 р., 17 жовтня – у колгоспі “Всесвітній Жовтень” побудовано невелике артільне підприємство – льонозавод; фоторепортаж А. Рожаліна “На колгоспному льонозаводі”.
1958 р., 21 листопада – виходить колгоспна радіогазета “Голос колгоспника”.
1958 р., 10 грудня – за останні два роки 15 престарілих трудівників сільськогосподарської артілі ім. Черняхівського пішли на пенсію. Серед них – перші організатори колгоспу Матвій Герасимович Аникієнко, Лука Степанович Вареник, Лазар Євтухович Ткаченко, Агафія Сидорівна Борисенко та інші; зі статті І. Каракуля “Для людини”: “174 колгоспники і колгоспниці артілі одержують пенсію. Ветерани праці Петро Леонтійович Кошарний, Петро Власович Ткач та інші одержують щомісяця по 25 карбованців. Правління артілі на 1963 рік виділило 27126 карбованців у фонд допомоги престарілим” (1963 р., 1 травня).
1958 р., 26 грудня – друкується великий матеріал “Яким повинен бути член бригади комуністичної праці” про тематичний вечір, що відбувся в Анисові.
1959 р., 14 січня – колгоспник Федул у грошово-речову лотерею виграв велосипед.
1959 р., 4 лютого – депутатом обласної ради обрана доярка колгоспу ім. Черняхівського Олександра Стефанівна Нестеренко; стаття П. Пінчука “Достойний кандидат” (1959 р., 13 лютого); відзначаються трудові здобутки (1960 р., 9 лютого).
1959 р., 22 липня – у рубриці “Передовики змагання” відзначається комбайнер Іван Лукич Грихно; бюро Чернігівського обкому партії 17 липня рекомендувало райкомам партії і первинним парторганізаціям підтримати почин комбайнера, який зобов’язався збирати кожного дня самохідним комбайном 15 га хлібів і намолотити за сезон 1000 тонн зерна; занесений на обласну Дошку пошани (1959 р., 7 листопада); на фотоколажі передовиків сільського господарства району (1960 р., 12 січня); вступив у змагання з ніжинським комбайнером Миколою Жуком (1961 р., 20 липня); фото ініціатора змагань за намолот 500 тонн зерна (1961 р., 22 липня; 1963 р., 18 травня).
1959 р., 4 вересня – друкуються цифрові показники змагання двох колгоспів “Всесвітній Жовтень” та “Шлях Леніна” (с. Терехівка).
1959 р., 11 вересня – у рубриці “Ось на кого треба рівнятись!” відзначаються успіхи в трудовому суперництві доярки Галини Жук; стаття П. Михайлова “Щастя, працею здобуте” про трудові здобутки та родину доярки. “В Анисові у нас всі живуть не погано, ми – не виняток. 1300 трудоднів – заробіток сім’ї. 13 тисяч карбованців грошей, крім натуральної оплати. На зароблені в артілі гроші спорудили просторий, з світлими кімнатами будинок, придбали коштовні меблі, є все, що потрібно для прикраси й затишку житла” (1960 р., 1 січня); відзначаються трудові здобутки (1960 р., 5 березня, 7 червня, 9 липня, 6 серпня, 8 вересня, 10 листопада); стаття В. Мироненка “Її називають маяком” (1961 р., 16 травня); друкується фото доярки (1961 р., 27 липня; 1962 р., 1 січня).
1960 р., 4 лютого – друкується фото завідуючого опорним пунктом Українського науково-дослідного інституту економіки сільського господарства при колгоспі А. Телиха; у рубриці “З досвіду колгоспу “Всесвітній Жовтень” друкуються статті А. Телиха “Раціональне використання землі – основа успішного господарювання” (1960 р., 26 березня), “Система обробітку грунту” (2 квітня) та “Прогресивні форми оплати праці в колгоспах” (1961 р., 23 березня); фото та стаття пропагандиста економічної школи колгоспу А. Телиха (1 жовтня); фото пропагандиста початкової економічної школи колгоспу Любові Остапівні Моргунської (1960 р., 27 жовтня); відбулось засідання науково-технічної ради дослідно-показового господарства при колгоспі (1961 р., 14 вересня); стаття “Новий резерв збільшення виробництва свинини” (1961 р., 5 жовтня); фото колгоспного пропагандиста Анатолія Івановича Телиха (1962 р., 21 січня).
1961 р., 22 липня – друкується фото ланкова Олександра Черковська з ланковим механізованої ланки колгоспу “Сталинский путь” Карачівського району Брянської області Масловим оглядають кукурудзу. Приймає виклик Героя Соціалістичної праці ланкової колгоспу ім. Кірова (смт. Олишівка) П. Туманюк на змагання по вирощуванню високих врожаїв кукурудзи; фото та стаття ланкової “Ділами і думами з рідною партією” (1961 р., 24 жовтня); у рубриці “Передовики соціалістичного змагання” друкується фото ланкової (1961 р., 5 грудня; 1962 р., 16 січня; 1963 р., 22 лютого, 18 травня та 3 вересня; 1964 р., 25 квітня); фото та стаття “Наше слово – 100” про врожай кукурудзи по 100 цнт з гектара (1961 р., 9 грудня); у республіканському журналі “Колгоспник України” друкується її стаття “На типових поліських грунтах” (1962 р., 20 липня); з виступу: “Додаткова оплата сприяє підвищенню продуктивності праці: жодного з намічених агрозаходів не упустили, одержали найбільше продукції. Виграв колгосп, виграли колгоспники” (1962 р., 28 вересня); фото збирання кукурудзи в ланці (1962 р., 23 жовтня); вірш Уляни Лисенко присвячений ланковій-сотенниці (1962 р., 7 листопада); фото та стаття “250 центнерів картоплі з гектара” (1963 р., 10 грудня); фото та стаття А. Р1961 р., 31 серпня – райгазета друкує фото тракторист Олексій Дмитренко та комбайнер Г. Клюха оглядають кукурудзяну ділянку; фото з колгоспним столяром Іваном Івановичем Леньком за обладнанням кабіни трактора (1962 р., 27 березня); нагороджений Почесною грамотою Чернігівського обкому компартії та облвиконкому (1982 р., 14 жовтня).
1962 р., 4 червня – у Будинку культури с. Анисів відбулось перше засідання ради Чернігівського територіального виробничого колгоспно-радгоспного управління. До Анісова приїхали всі голови колгоспів, директори радгоспів, інспектори-організатори та спеціалісти управління.
1961 р. – у 1961р. одержано на круг більш як по 22 центнери зернових, 50 центнерів зерна кукурудзи з кожного гектара. Державі продано понад 50 тисяч пудів добірного зерна, багато картоплі, цукрових буряків, льону та інших культур. Понад мільйон літрів молока, більше двох тисяч центнерів м’яса одержала держава від анисівських колгоспників за 1961 р. На 100 гектарів угідь тут вироблено понад 300 центнерів молока. Тільки за останні три роки споруджено понад 200 жилих будинків.
1962 р., 13 листопада – у центрі Анісова молодь села заклала парк відпочинку.
|
| |
| |
| Журналіст | Дата: Неділя, 12-Сер-07, 15:07 | Повідомлення # 11 |
|
Група: Видалені
| 1963 р., 23 травня – друкується фото тракториста Василя Федоровича Лисенка (1963 р., 15 серпня, 7 вересня); ІІ-е місце у районному змаганні зайняла тракторна бригада, де бригадиром Василь Федорович Лисенко (1977 р., січень).
1963 р., 7 грудня – 73 річний колишній зоотехнік Федір Денисович Лесун та його дружина Омеляна Федорівна влаштували у себе на квартирі бібліотеку, дозволивши користуватись книжками власного зібрання всім бажаючим.
1964 р., 28 липня – до районної Книги трудової слави занесено комбайнера Івана Романовича Чуйка.
1966 р. – у післявоєнний період урядовими нагородами відзначено 20 передовиків сільськогосподарського виробництва.
1967 р. – у Анисові та Лукашівці встановлено пам’ятник на честь загиблих воїнів-односельців. У 1987 р. у Анісові відкрито меморіал Слави.
1967 р., 25 травня – Указом Президії Верховної Ради СРСР за досягнуті успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва, виконання планів заготівель продуктів сільського господарства орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено колгосп “Всесвітній Жовтень”; у Будинку культури в урочистій обстановці високу урядову нагороду сільгосппідприємству вручив голова облвиконкому В.Н. Замула (1967 р., 26 липня).
1969 р., березень – у теслі Макара Петровича Бабича та його дружини Ганни Василівни велика родина – 14 дітей. Сім синів та сім дочок. Напередодні свята 8-го березня мати-героїня подарувала своєму чоловікові найменшу доньку.
1969 р. – відкрито відділення зв’язку в Анисові. Районна газета друкує фото листоноші Анисівського відділення зв’язку Ольги Шмай (1977 р., 3 листопада).
1970 р. – до колгоспної Книги Пошани занесені: Іван Романович Горлач, Ольга Степанівна Мартиненко, Зінаїда Юхимівна Кербут, Надія Семенівна Кошарна, Юхим Іванович Чоботок, Мотря Трохимівна Кошарна, Ганна Василівна Молибога, Петро Захарович Горлач, Олександра Іванівна Черковська, Володимир Степанович Максименко, Наталія Іванівна Каракуль, Ольга Іванівна Шуба, Василь Григорович Мартиненко.
1970 р., лютий – на обласній виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва самодіяльних митців Чернігівщини відвідувачам сподобались прекрасні орнаменти рушників працівниці медпункту Анисова О.Ф. Гужви.
1972 р. –Анисівська дача – ботанічна пам’ятка сосновий ліс. З 1979 р. гідрологічний заказник – болотний масив, розташований неподалік Анисова.
1972 р. – до районної Книги трудової слави занесено агронома Тимофія Кириловича Левченка.
1972 р., листопад – завершено будівництво шляху з твердим покриттям з Анісова на Лукашівку.
1972 р. – колгоспники Анісова почали змагання та обмін делегаціями з колгоспом ім. ХХІІ з’їзду КПРС Гомельського району Гомельської області Білоруської РСР.
1974 р., червень – сандружина сільгосппідприємства виборола першість на районних змаганнях сандружин по Чернігівській зоні (командир дружини О.П. Чоботок).
1976 р., січень – жителем Анісова першим у районі вручено паспорти нового зразка.
1976 р., 29 червня – на обласних змаганнях майстрів машинного доїння перше місце виборола Ніна Артемівна Максименко. Повідомлялось, що її вправна праця, майстерність і старання відзначені Почесною грамотою обласного управління сільського господарства та облпрофради. Разом з грамотою чемпіонці вручена туристична путівка по СРСР, грошова премія та запрошення відстоювати честь області на республіканських змаганнях.
1976 р., 30 жовтня – колгоспники дивилися виставу цирку “Прага”.
1977 р., 25 грудня – колгоспниця Олександра Андріївна Лобода придбала власну машину “Жигулі”.
1979 р. – “Анисівський” – 132 га, болотний массив важливого водоохоронного значення, державний гідрологічний заказник місцевого значення.
1980 р., 7 листопада – на обласну Дошку пошани занесено ланкового механізованої ланки Михайла Андрійовича Вареника.
1982 р., 18 травня – переможець Всесоюзного соціалістичного змагання за 1981 р. оператор машинного доїння Надія Євдокимівна Молибога. 50 – 80-х рр. – 75 колгоспників відзначені орденами та медалями уряду СРСР:
орден Леніна: Василь Федорович Лисенко – бригадир (1972), Андрій Степанович Герасименко – голова колгоспу (1973), Михайло Андрійович Вареник – ланковий (1977);
орден Трудового Червонного Прапора: Іраїда Федосіївна Романенко – вчителька Анисівської школи (1949), Андрій Степанович Герасименко – голова колгоспу (1951), Павло Юхимович Копалка – завідуючий конярською фермою (1951), Олександра Трофимівна Лугова – доярка (1958), Василь Кузьмич Лисенко – завідуючий молочно-товарної ферми (1958), Михайло Якович Молибога – голова колгоспу ім. Черняхівського (1958), Софія Лаврентіївна Кравченко – свинарка (1973), Володимир Дмитрович Тищенко – твариник (1973), Микола Павлович Бубра – завідуючий відділком (1973), Михайло Андрійович Вареник – ланковий (1973), Ганна Романівна Доман – бригадир (1973), Тимофій Кириллович Левченко – завідуючий відділенням колгоспу (1973), Микола Силович Кербут – тракторист (1977), Іван Іванович Яременко – ланковий (1977), Володимир Петрович Коробко – тракторист (1977);
орден “Знак Пошани”: Іван Романович Горлач – бригадир рільничої бригади (1958), Олександра Омелянівна Герасименко – свинарка (1966), Григорій Тихонович Шуба – завідуючий автогаражем (1966), Микола Павлович Бубра – агроном (1971), Ганна Григорівна Гарус – свинарка (1971), Тимофій Кирилович Левченко – агроном (1971), Леонід Іванович Луговий – ланковий (1972), Володимир Кирилович Видра – ветлікар (1973), Наталія Анатолійвна Кошарна – ланкова (1973), Валерій Миколайович Панько – ланковий (1977), Степан Леонідович Ворона – головний агроном (1977), Ігор Федорович Юшко – механік (1978), Микола Олексійович Кривопалий – тракторист (1991);
орден Жовтневої революції: Андрій Степанович Герасименко – голова колгоспу (1971), Олексій Якович Дмитренко – ланковий механізованої ланки (1977), Софія Лаврентіївна Кравченко – майстер по виробництву свинини (1984);
орден Дружби народів: Іван Іванович Яременко – тракторист (1982);
орден Трудової Слави ІІІ ст..: Ніна Артемівна Максименко – доярка (1975), Леонід Іванович Вершок – тракторист (1976), Іван Олексійович Вареник – тракторист (1977), Валентина Степанівна Лугова – ланкова (1977), Іван Іванович Гриб – тракторист (1978), Віктор Іванович Каракуль – тракторист (1986);
медаль “За трудову доблесть”: Іван Петрович Каракуль – конюх (1951), Ганна Сергіївна Борисенко – ланкова колгоспу ім. Черняхівського (1958), Варвара Микитівна Аксюта – телятниця (1971), Микола Васильович Кербут – інженер (1975), Григорій Петрович Матвієнко – тракторист (1977), Михайло Андрійович Сірош – комбайнер (1978), Олексій Андрійович Герасименко – тракторист (1979), Марія Василівна Захлівна – майстер по виробництву (1986), Володимир Михайлович Луговий – тракторист (1988);
медаль “За трудову відзнаку”: Василь Никифорович Чоботок – конюх (1951), Марія Степанівна Молибога – телятниця (1966), Ольга Семенівна Фурс – телятниця (1966), Іван Овсійович Вареник – ланковий (1971), Парасковія Степанівна Молибога – доярка (1971), Надія Євдокимівна Молибога – доярка (1973), Михайло Павлович Нестеренко – тракторист (1977), Володимир Іванович Андрієнко – тракторист (1978), Михайло Миколайович Молибога – водій автомобіля (1986);
медаль “Ветеран праці”: 1978 р. – колгоспники Єфросинія Василівна Ігнатенко, Олександра Андріївна Молибога, Ганна Микитівна Пантала, Ганна Яківна Чирва;
медаль “Медаль материнства” І-го ст. (за народження та виховання шести дітей): Христина Карпівна Кривопалій – колгоспниця з Анісова (1946);
медаль “Медаль материнства” ІІ-го ст. (за народження та виховання п’яти дітей): Ніна Степанівна Чайка – колгоспниця з Лукашівки (1974). 1983 р., червень – на обласному конкурсі операторів машинного доїння Ганна Антонівна Миненко з Анісова виборола перше місце; у республіканському конкурсі майстрів машинного доїння чемпіоном серед майстрів, що працюють на доїльних установках “Тандем”, Галина Антонівна Миненко (1984 р., липень).
1984 р., травень – виконком обласної ради підтримав пропозицію трудівників ордена Трудового Червоного Прапора ксп “Всесвітній Жовтень” про перейменування та присвоєння сільгосппідприємству імені колишнього голови цього колгоспу Герасименка Андрія Степановича і надалі іменувати його як ордена Трудового Червоного Прапора колгосп імені А.С. Герасименка.
1984 р. – телефонізація села (101 абонент).
1984 р., 10 серпня – обласна газета “Деснянська правда” друкує матеріал А. Мироненка “Анисів – село спортивне”
.1985 р., січень – переможцем серед добровільних народних дружин району за 1984 р. стала ДНД з Анісова (командир – В.П. Горлач).
1989 р., 27 листопада – республіканська газета “Сільські вісті” друкує листа М. Лугового з Анисова з приводу видачі талонів на цукор.
1990 р., липень – у Лукашівку прийшов газ.
1990 р., серпень – в Анисові відбулась зустріч з народним депутатом УРСР від Чернігівського виборчого округу № 450 Головою Ради Міністрів УРСР В.А. Масолом.
1993 р. – в Анисові відбулись урочистості по відкриттю газопроводу. Це 27 село в районі куди прийшов газ. На святі був присутній голова облради О.С. Лисенко.
1993 р., травень – голова правління ксп імені А.С. Герасименка І.Ф. Глазько делегат Всеукраїнського з’їзду представників колективних сільгосппідприємств.
1998 р., 1 вересня – на святі Першого дзвоника в школі с .Анисів був присутній голова райдержадміністрації О.П. Полковниченко. Відбулось урочисте відкриття шкільного краєзнавчого музею.
1998 р., листопад – Указом Президента України Л.Д. Кучми голова сільгосппідприємства с. Анисів П.М. Роговий першим у Чернігівському районі нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ-го ступеня.
1999 р., квітень – заступник міністра АПК Петро Володимирович Шейко ознайомився з ходом весняно-польових робіт у ксп імені А.С. Герасименка.
1999 р., 9 травня – в Анісові відбулось районне свято до Дня Перемоги.
2000 р. – обласна телерадіокомпанія зняла документальний фільм про село Анисів із циклу “Від села до села” (автор Т.П. Ільчук).
2000 р., 14 жовтня – районна газета “Наш край” у рубриці “Село на нашій Україні” друкує матеріал про Анисів.
2001 р., березень – в Анісові працювала виїзна приймальня райдержадміністрації на чолі з першим заступником голови райдержадміністрації В.А. Сидоренком.
2001 р., червень – в Анісові відбулось районне свято до Дня молоді – козацькі забави.
2002 р., лютий – на свято рівноапостольної Ніни до жителів села Анисів і Лукашівка завітав вікарний єпископ Амвросій. Владика Амвросій відправив недільну службу у місцевому храмі.
2002 р., 28 червня – в Анісові відбулось районне свято до Дня Конституції України та відкриття криниці. На святі були присутні керівники райдержадміністрації та райради.
2002 р., серпень – голова райдержадміністрації В.А. Сидоренко привітав працівників ПОП ім. А.С. Герасименка з успішним завершенням жнив та вручив Почесні грамоти райдержадміністрації.
2002 р., вересень – голова райради М.М. Кубрак присутній у школі на урочистому відкритті комп’ютерного класу.
2003 р., 11 січня – районна газета “Наш край” у рубриці “80 золотих сторінок” друкує матеріал про Анисівську сільську раду.
2003 – 2007 рр. – подальші записи здійснюються в Літописі Анисівської територіальної громади.
|
| |
| |
| fedusd | Дата: Вівторок, 29-Січ-19, 14:08 | Повідомлення # 12 |
Група: Читач
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| Дуже цікава інформація Додано (29-Січ-19, 15:11)
---------------------------------------------
Підкажіть, будь ласка, чи можу я викласти як доповнення до вашої інформації про село Анисів декілька фото з сімейного архіву?
|
| |
| |
