| Sivershina | Дата: Понеділок, 27-Сер-07, 15:11 | Повідомлення # 1 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 6
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| Проблема нацiонального виховання набула тепер особливого звучання як форма самовизначення нашого народу i людини, повернення їх до нормального, природовiдповiдного стану. У педагогiчнiй теорiї маємо справу з певною iнерцiєю поглядiв, якi потребують суттєвих орiєнтацiй.
Нацiональнi цiнності втiлюються найперше в нацiональнiй культурi, лiтературi, мистецтвi, в нацiональних традицiях, у правових джерелах, у стосунках людей. Усi вони виступають i як самодостатнi чинники нацiонального виховання.
Українська iдея як один iз напрямiв нацiонального виховання в навчальному закладi має прищеплюватися, в першу чергу, через предмети соцiально-гуманiтарного циклу, а саме через iсторiю України, полiтологiю, фiлософiю, основи економiчних знань, українську мову i лiтературу та дiлову мову.
Нацiональне виховання покликане формувати свої цiлi, враховуючи особливостi українського нацiонального характеру.
Проблеми позитивного впливу виховання на якiсть українського нацiонального характеру розглядалися багатьма нашими педагогами (К.Ушинський, Я.Ярема, Г.Ващенко та iн.). Вони однозначно вважали цей напрям зусиль у нашому вихованнi дуже важливим. Вiдчуваємо брак свiжих дослiджень.
Демократизм завжди був органiчною рисою українського характеру, а тому наш народ упродовж вiкiв ще на свiтанку європейської демократiї був «експортером» громадянських цiнностей (iнститут виборностi, демократизм спiвжиття в перiод козаччини, Конституцiя Пилипа Орлика). Зважаючи на це, громадянське виховання завжди було полiтичним елементом нашої виховної традицiї, яка ще вiд княжої доби характеризується глибоким демократизмом («Повчання Володимира Мономаха» та iншi).
Громадянське виховання ставить собi за мету прищепити людинi вiру у верховенство Закону. Вiн є єдиною i необхiдною гарантiєю свободи. Вiдсутнiсть у суспiльствi культу Закону, поширення правового нiгiлiзму створює ситуацiю незахищеностi людини, яка свiй порятунок змушена шукати в партiйного вождя.
Через власну нацiональну систему освiти й виховання український народ продовжує, генезує, вiдтворює й розвиває себе, свою духовну й матерiальну культуру, науку, нацiональний характер, психологiю, менталiтет у своїх дiтях, забезпечує духовну єднiсть, наступнiсть i спадкоємнiсть поколiнь, економiчний прогрес держави.
|
| |
| |
