Село Блистова розташоване в долині річки Десни за 60 км від обласного центра Чернігів та за 28 км від районного центра Мена.

Історія

Початок села Блистови має дуже глибоке коріння. Люди тут селились ще в епоху кам'яного віку, про що свідчать знайдені на території села кам’яні сокири, молотки та інші знаряддя праці. На околицях знайдено три поселення неоліту (V-IV тис. до н. е.), одне поселення бронзи (II тис. до н. е.) і одне раннє слов’янське (III-V ст).
Тисячі років тому наші пращури сіверяни будували житло біля річок, де знаходили собі найкращі умови для існування. Вони займалися рибальством, тваринництвом, хліборобством, організовували територіальні общини. Для захисту від набігів ворожих племен-кочівників, вони огороджували свої поселення високим частоколом та обкопували глибоким ровом. Такі поселення мали назву “город”. Всі історичні події того часу тримались лише на усних переказах. Писемність почала зароджуватись тільки в ІХ ст.

Назва села

Назва села, на думку багатьох, пішла з відповіді на питання: “Де ти живеш? – Близ ставу!” Звідси – Блистова. Ріка Пулка, на березі якої розташоване село, дійсно являла собою великий став. За історичними данними (записи Філарета Гумілевського та Юрія Виноградського) давня назва села – Блиставичі, а за записами історика Шафонського – Блистова. Історик Н. А. Насонов в своєму творі ”Русская земля и образование територии древне-русского государства”(1951р.) стверджує, що на цьому місці раніше стояв город Блестов (або Блестовит).
Город Блестов згадується в Іпат’євському списку літопису на 1151р. Там же вказано, що недалеко від нього розташовані по гирлу Десни міста Хоробор та Сосниця. В час татарського нашестя ці міста, як город Блестов були знищені. Професори Голубовський і Насонов в своїх творах притримуються тієї думки, що Мена – це давне місто Хоробор, але в дійсності, за іншими джерелами, останній стояв на території нинішнього села Макошино. В творі Русова “Описание Черниговской губернии”(т.І, г. Чернигов,1898г.) згадується Блистовське озеро, як одне з найбільших озер долини Десни в межах Сосницького уділу. Там же згадується про існування села Блиставиці (16 ст.). В період знаходження Чернігівщини в складі литовсько-руської держави (вона потрапляє до її складу біля 1325р.) до назви “Блестов” литвини додали улюблене закінчення “ичі” – маємо Блиставичі. Під такою назвою село фігурує в “Реестре границ Черниговских” датованих 1543-1526рр., але за своїм змістом відноситьсядо 15 ст.(“Акт Министерства Юстиции”, т.І, 1897г.). Сама назва Блестов (Блестовичі) напевно походить від блиску води в озері при ньому.

Городище

Городище (дитинець) Блистовиту міститься на околиці теперішнього села, займаючи високий мис, утворений правобережною терасою річки Десна і річки Рівчак. У підніжжі тераси протікає Пулка – стариця річки Десна. З напільного боку (із заходу й півдня) городище оточене ярами, валом і ровом. Його майдан має округлу форму (40 х 30 м) і був по периметру оточений валом, що дуже осунувся і тепер прослідковується лише з напільного боку.
До дитинця примикав окольний град (ХІІ-ХІІІ століття) і займав площу близько 1,5 га. З трьох боків окольний град оточувало поселення ХІ-ХІІІ століть. Як показали археологічні дослідження, Блистовит зведений на місці давнішнього сільського поселення.

Під час татарської навали восени 1239 року Блистовит був повністю знищений і нове поселення на цьому місці згадується через два століття в “Реєстрі границь Чернігівських” за 1523-1526 роки під назвою “Блистовичи”, а також у праці А.А.Русова “Описание Черниговской губернии”. У цей період (І половина XVI ст.) Чернігівщина входила до складу Великого князівства Литовського.

Перша церква-часовня “козацького періоду” була побудована в Блистові у 1650 році на горі над річкою Пулкою. У той час у селі налічувалось біля сотні дворів і 700 жителів.

XIX ст. — XX ст.

У 1818 році приміщення церкви було перенесене на 50 метрів у глибину погосту, де побудовано нову культову споруду з дерев'яного матеріалу. В 1894-1897 роках на цьому ж погості було побудоване з цегли велике висотне приміщення церкви Різдва Богородиці.

У 1935 році два куполи церкви були знесені, а в самому приміщенні розташувалися сільський клуб, бібліотека і спортивний зал середньої школи. В 1992 році будівлю було повернуто для свого первісного призначення. Нині в ній знаходиться церква Різдва Богородиці.

У другій половині ХІХ століття населення села ділилося на дві громади: козаків і селян.
У 1866 році в Блистові налічувалося 193 двори і проживало 1476 чоловік. У 1897 році – 375 дворів і 2932 жителі. Щорічно відбувалося два ярмарки на рік.

В XVII-ХІХ століттях на території села був винокурний завод поміщиків. На ньому працювало від 50 до 80 робітників. Завод було ліквідовано в 1856 році.

В XVII-XVIIІ століттях в урочищі “Галків гай” знаходився цегельний завод, а в кінці ХІХ і на початку ХХ століть такий же завод був в урочищі “Березовиця”.

Основним заняттям населення було хліборобство, тваринництво і почасти рибальство та бджільництво. Безземелля змушувало селян-бідняків шукати землю для праці далеко за межами Чернігівщини і навіть України.
Так, відоме велике переселення блистівчан у 1886-1892 роках, коли більше 100 дворів переселилося на вільні землі Далекого Сходу в Приамурський край, де вони стали одними із засновників міст і сіл (Спаськ, Воскресенка, Чернігівка). Багато жителів села переселилося в Середню Азію, на Кубань і на Кавказ. Частина населення їздила на заробітки в німецькі колонії, що знаходилися в Таврії.

Великим злом для жителів Блистови були неврожаї й посухи. Особливо відомий “чорний 1872 рік”, коли перший дощ випав у районі села тільки на церковне свято “Іллю” (2 серпня). На цей час навіть листя на деревах почало сохнути”. Весь хліб на полях загинув, урожай дала тільки пізня гречка, яка почасти і врятувала переважну більшість населення від смерті.

Крім того, народне горе посилювали часті пожежі. Так, тільки в одному 1882 році пожежею було знищено 125 будівель. Для врятування від голодної смерті в селі існували два великих хлібозапасних магазини. В них жителі зберігали хліб на випадок неврожаю або пожежі. Ці магазини були ліквідовані в 1905-1907 роках.
У 1860 році в селі була відкрита перша церковноприходська школа грамоти. Знаходилася вона на кухні в дяка Л.С. Карасика-Світлицького. В 1879 році була відкрита земська народна початкова сільська школа з трирічним курсом навчання. Для цього було спеціально збудовано невелике приміщення.

В 1898-99 рр. побудовано з цегли нову школу на два класних приміщення з двома квартирами для учителів. З 1900 року школа стала з чотирирічним курсом навчання. У цьому ж році було відкрито медичний пункт, а в 1902 році почав діяти перший кооперативний магазин товариства споживачів.

У ХІХ столітті на самому високому із пагорбів знаходився маєток поміщика Бобирьова. Йому належало більше 1000 десятин землі, луків і лісів навколо сіл Блистова і Дерепівка. У самій Дерепівці був винокурний завод, на якому працювали до 80-ти кріпосних селян.

У 1867 році завод було ліквідовано, а маєток Бобирьова перейшов у володіння його зятя Поволоцького.
З 30-х років ХХ століття Дереповка входить до складу колгоспу імені Щорса. В 60-ті роки ХХ століття в селі нараховувалося 28 дворів і проживало 150 чоловік. На 1 січня 2000 року -- 7 дворів і 8 жителів.

В 1892 році село стає центром Блистівської волості, до складу якої входили населені пункти: Бірківка, Осьмаки, Ушня, Воловиця та інші. В період 1905-1907 рр. активну агітаційну роботу під лозунгом “Геть самодержавство!” вели місцеві жителі В’ялько, Кононевич, Картун, Федим, Єременко, які мали зв”язок із нелегальною організацією робітників.

Активну агітаційну і роз'яснювальну роботу також вів учень Ніжинського технічного училища Осипець, за що згодом виключений із учбового закладу. Світлим променем у житті блистівчан у революційні роки був народник, друг М. В. Лисенка, вчитель Й. Г. Турченко. Сам родом із Києва він мав зв”язок із київською організацією народників і постійно інформував жителів села про хід революційних подій у Росії.

За відомостями Чернігівського губернського статистичного бюро, 1917 року в селі налічувалося 604 двори і проживало біля 4000 осіб. Громада козаків складала біля 500 дворів, селян – біля 100. У володінні сімей поміщиків знаходилося 2200 га землі, козаків – 1500, селян – 150, інших – 120 га.

В кінці грудня 1917 року в Блистові були організовані сільська, а потім і волосна ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. У січні 1919 року, коли через село проходили загони Таращанського полку багато молодих блистівчан влилося в їх ряди.

В період 1920-1924 років у районі села лютували банди Короля, Сапона і Педя, від рук яких загинули голова сільської ради Василь Савченко та начальник сільської міліції Григорій Кононевич.
В 1930 році був організований колгосп “Червоний партизан”, а через рік – колгосп “Червоний ударник”. У кінці 1931 року обидва колгоспи об”єдналися в колгосп “Гігант”.

Через рік колгосп “Гігант” було поділено на три господарства: імені Куйбишева, імені Постишева і “Гігант”. У 1937 році колгосп імені Постишева було перейменовано в колгосп імені Щорса.

В роки Великої Вітчизняної війни Блистова в період з 15 вересня 1941 р. по 19 вересня 1943 року була тимчасово окупована німецько-фашистськими загарбниками. За два роки гітлерівці розстріляли більше 50 мирних жителів і вивезли на каторжні роботи в Німеччину більше 100 чоловік.

На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися з ворогом 583 жителі села, із них 238 удостоєні орденів і медалей , 356 загинули. В 1950 році три господарства, що існували в селі об'єдналися в колгосп імені Щорса.
Період від 1991 р.
В листопаді 1992 року колгосп було реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство, а в березні 2000 року, в результаті реформування сільськогосподарського виробництва, на базі КСП в Блистові організовуються два товариства з обмеженою відповідальністю “Блистівське” та імені Щорса.
Кооперативи мають у користуванні 1284 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 640 га орної землі.

Господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, картоплі, в тваринництві переважає м”ясо-молочний напрямок.

На території села створено і діє селянсько-фермерське господарство, у користуванні якого знаходиться 11 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 8 га орної землі.

У Блистові є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (187 учнів і 23 учителі), клуб на 200 місць, дві бібліотеки (книжковий фонд 31 тисяча примірників), фельдшерсько-акушерський пункт, три магазини, кафе, заготівельний пункт, їдальня, відділення зв”язку, ощадна каса.

На честь воїнів-односельців, які віддали своє життя в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни, споруджено обеліск, а на могилі радянських воїнів, що загинули під час визволення села – пам”ятник. Установлений також пам”ятник полеглим в боротьбі з денікінцями під час громадянської війни і активістам села, які загинули від рук бандитів у 1920-1924 роках, а також у період проведення в селі колективізації. Є також пам'ятник герою громадянської війни М. О. Щорсу.

Персоналії

Уродженцями Блистови є:
• Т. С. Корінь (1883 — † 1930) – чемпіон 1912 року з вільної боротьби;
• О. М. Лук'янова (Лисиця) (нар. 1922) – доктор медичних наук, заслужений діяч науки;
• М. В. Марченко (нар. 1954 р.) — видатний український музикант
• М. І. Мацуєв (1894 — † 1975) – відомий бібліограф і літературознавець;
• М. А. Мишастий (1890 — † 1978) – самодіяльний композитор, фольклорист і етнограф;
• А. В. Шедько – заслужена вчителька України.

Деякий період часу в селі проживав відомий народний музикант і лірник А. Р. Гребень.

Станом на 01.01.2001 року в селі нараховувалось 662 двори і проживало особи.

Джерело: Вікіпедія, Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 73.