ЗАРОБІТКИ ЗА КОРДОНОМ: ЗВОРОТНІЙ БІК МЕДАЛІ
Ви прийняли важливе рішення і вирішили працювати за кордоном? Будьте обережні! Ви можете стати жертвою сексуального рабства.
Про те, що треба знати, для того, щоб не потрапити у халепу, влаштовуючись на роботу за кордон, йшлося під час засідання Чернігівського прес-клубу реформ.
Старший оперуповноважений з особливо важливих справ відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми УМВС України в Чернігівській області Володимир Пантелєєв розповів журналістам, що робота українців за кордоном дуже часто пов’язана з порушеннями прав людини. Йдеться про те, що наші співвітчизники, наймаючись на закордонні заробітки, наражають себе на небезпеку бути проданими у рабство, в тому числі і сексуальне. Також українці за кордоном здебільшого живуть в нелюдських умовах, до того ж трапляються випадки, коли їм або платять менше за інших робітників, або замість зароблених грошей дають лише кошти на квиток додому.
Старший оперуповноважений розповів, що від торгівлі людьми у більшості випадків потерпають жінки – їх частіше продають в рабство. Найчастіше українок продають до Туреччини та Росії. Цього року працівники відділу припинили діяльність двох організованих злочинних груп, які продавали дівчат – жительок Чернігівської області – в Росію та Туреччину. Також в 2007 році працівниками відділу задокументовано 13 фактів торгівлі людьми (в 2006 році – 11), з яких 11 пов’язані з продажем жінок в сексуальне рабство, 2 – з трудової експлуатацією.
Пан Пантелєєв змалював портрет жінки, яка найчастіше стає жертвою работоргівців: це молоді дівчата і жінки віком від 16 до 35 років, безробітні, або ті, які не вступили до вузу після закінчення школи, або дівчата – випускниці вузів, які не можуть знайти собі роботу. Також до групи ризику відносяться дівчата, котрі виходять заміж за іноземців. Володимир Пантелєєв підкреслив, що ті, хто відбирають дівчат для надання сексуальних послуг за кордоном, уважно вивчають претенденток: найбільше їм підходять дівчата з незаможних родин, та з таких сімей, де за дівчину нема кому заступитися. Під цю категорію підпадає сільська молодь.
Пан Пантелєєв навів приклади торгівлі людьми. Так в березні цього року Новозаводський районний суд розглядав справу громадянки М., яка продавала чернігівських дівчат до Туреччини. Вона знаходила в Чернігові бажаючих попрацювати за кордоном, формувала групу, а в Туреччині дівчат “зустрічала” її партнерка по бізнесу наша співвітчизниця Л. Остання прилаштовувала дівчат на роботу в турецькі борделі. Обвинувачену засуджено до 5 років позбавлення волі з виправним терміном на 3 роки. Наступний випадок пов'язаний з продажем дівчат в сексуальне рабство в Росію. Жителька одного з сіл Чернігівської області громадянка Ф. також набирала групу дівчат для роботи в Росії. Вона діяла спільно з громадянином Російської Федерації Г. та сутенерами, чиї особи не встановлені. В результаті розкриття цього злочину було порушено кримінальну справу, яку розглянув один з районних судів області. В результаті громадянин Росії засуджений до 9 років, а його спільниця – до 6 років позбавлення волі. Щоправда, обвинувачені оскаржили вирок в апеляційному суді щодо термінів відбування покарань.
Володимир Іванович пояснив, що відсоток розкриття злочинів, які пов’язані з торгівлею людьми, міг би бути більшим, якби представники правоохоронних органів інших країн охоче допомагали українським правоохоронцям. Дуже непросто знайти українську дівчину в якомусь борделі та допомогти їй повернутися додому.
Протягом тривалого часу жінки – постраждалі від торгівлі людьми – проходили реабілітацію в Центрі соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Проте цей напрямок роботи в Центрі зараз відсутній, розповіла головний спеціаліст Юлія Велько. “Але дівчата та жінки і зараз звертаються до нас по допомогу, - сказала пані Велько. – І ми завжди допомагаємо їм чим можемо”. Найчастіше жінки стикаються з психологічною проблемою. Після пережитого дівчатам дуже важко знайти своє місце в житті. Їм здається, що вони нікому не потрібні, від них відвертаються рідні та друзі. Фахівці центру допомагають постраждалим повернути повагу до себе, налагодити стосунки з ріднею. Окрім співбесід з потерпілими дівчатами, спеціалісти працюють і з їх рідними. Пані Велько говорить, що дуже непросто повернути жінку до нормального життя: “Вони бояться спати самі вночі, бувають випадки, коли нам доводиться з ними і магазин ходити, щоб дівчатам було не так страшно”.
Тухан Едієв розповів, що за статистикою в сексуальне рабство потрапляють ті жінки та дівчата, які не знають елементарних правил при оформленні на роботу за кордон. По перше, він радить подивитися документи фірми, яка допомагає в працевлаштуванні. Інформацію про діяльність фірми можна уточнити навіть і в Міністерстві закордонних справ України. По-друге, віза, за якою людина виїжджає на роботу, має бути лише трудовою. По-третє, ні в якому разі не треба віддавати свої документи. Обов’язково треба зробити декілька ксерокопій закордонного паспорту. Також треба обов’язково знати і телефон консульств та посольства України в тих країнах, куди їде людина. Бажано б знати і мову тієї країни, де збираєтесь працювати. І ще – перед від’їздом поцікавтеся телефонами “гарячої лінії” Міжнародної організації міграції, яка працює в кожній країні світу.
На завершення засідання його учасники порадили українкам шукати роботу на батьківщині. За статистикою, середня зарплатня, яку заробляють наші співвітчизниці за кордоном, становить 500-700 умовних одиниць. Не такі вже це і великі гроші, щоб заради них ризикувати власним життям, лишати без материнської уваги дітей. Зараз такі гроші можна заробити і в Україні. Було б тільки бажання.
Оксана Клименко
