реклама партнерів:
Головна › Статті › Культурний простір
Культурний простір
Iндiра Гандi без радянської пропаганди
11-Бер-08 3360 0.0 0
Її батько — Джавахарлал Неру — був прихильником соцiалiзму тiльки в теорiї: завжди, коли треба було вибирати мiж догмами теорiї i практикою країни, уряд якої вiн очолював, Неру вибирав iндiйськi iнтереси. Тому про його захоплення соцiалiзмом можна тiльки читати в спецiальних дослiдженнях. Його ж дочка, котра також керувала урядом Iндiї, була соцiалiсткою i на практицi. Цим пояснюється шалена прихильнiсть радянської пропаганди до Iндiри Гандi i її катастрофiчнi невдачi в рiднiй країнi. Тобто зблизька Iндiра Гандi виглядає не такою симпатичною, як нас привчила до її образу пропаганда Москви.

Неру помер 1964 року, i його тiло було спалене згiдно iндуїстської традицiї — погребальне багаття запалив його внук Санджай. Дочка Iндiра не могла цього зробити за правилами релiгiї. Хоча, до речi, Неру, як i всi прихильники марксiвського вчення, був далекий i байдужий до релiгiї. Частину його попелу розвiяли над Гангом — священною iндiйською рiчкою. Але причина такого кроку — не повага до релiгiї, а лише данина культурнiй традицiї. До речi, останнi роки правлiння Неру були далекими вiд величi та iдеалу — помилки й вiдвертi прорахунки стали рисою завершення його епохи. Досить сказати про голод, який був у штатi Керала. Причина знову таки в соцiалiстичних установках, якi не давали можливостi розвиватися ринку.

Iндiра Гандi стала членом кабiнету мiнiстрiв i всiляко критикувала свого прем’єр-мiнiстра, певно, вважаючи цю посаду призначеною для неї самої. I скоро вона її i зайняла, будучи наймолодшою з членiв парламенту.

Перший її серйозний крок став шкiдливим для країни — у вiдповiдь на посуху була знецiнена рупiя, iндiйська грошова одиниця. Звiсно, що на виборах сила її партiї зi столiтньою традицiєю — Iндiйського Нацiонального Конгресу — впала. Пiд час одного виступу Iндiру вдарили каменем по носу, але вона затиснула рану платком i продовжила виступ. Її особиста мужнiсть не врятувала партiю, але все ж вона продовжувала керувати урядом. До речi, для деякого пом’якшення образу Iндiри — США були головним дотискувачем рiшення про девальвацiю.

“Лiквiдувати бiднiсть” — таким був постiйний виборчий лозунг Iндiри, але вiн виявився не бiльше, нiж декларацiєю, — Iндiя навiть досi перебуває у жахливих злиднях. А європейськi уявлення про Iндiю — країну високих iнформацiйних технологiй — сформувалися завдяки полiтицi Раджiва Гандi, який очолив країну пiсля матерi.

Доволi успiшною була полiтика Iндiри Гандi у мiжнароднiй сферi — вона зумiла перехитрити Китай i Пакистан, уклавши договiр про дружбу з СРСР, i таким чином цi країни зупинили свої апетити на iндiйськi територiї. Переграла вона Пакистан, ще й вiдхопивши у нього частину землi, утворивши нову державу — Бангладеш.

Ставка у внутрiшнiй полiтицi на сина Санджая виявилася фатальною i для неї, i для країни — пiд покровительством сина процвiтала корупцiя. Авторитарнiсть Санджая призвела до розколiв в оточеннi Iндiри — в кiнцi життя вона зізнавалася подрузi у своїй страшеннiй самотностi.

Загибель сина в лiтаку стала причиною для втягнення в полiтику другого сина, який займався собi лiтаками i не думав зовсiм про полiтику, — Раджiва.

Iндiра Гандi стала першим правителем незалежної Iндiї, який ввiв надзвичайний стан — сотнi опозицiонерiв були заарештованi, газети закритi. Це дало певне полiпшення економiчної ситуацiї, розбалансованої її ж дiями та беззаконнями її сина. Але й показало її слабкiсть щодо демократичних стандартiв. Хоча, треба сказати, що коли зараз такi лiдери, як Назарбаєв у Казахстанi чи Акаєв у Киргизiї, стверджують, що поняття демократiї для Азiї не пiдходить — це спростовує Iндiя. Там дiє справжнiй парламент, реальнi партiї i вибори не за принципом Кучми-Януковича...

16 рокiв Iндiра Гандi керувала країною, але залишалася трагiчною постаттю. Вона нiколи не пробачила своїй тiтцi, що та називала її в дитинствi дурною та некрасивою. Її батько скаржився — за 14 мiсяцiв, доки вiн перебував у в’язницi i постiйно їй писав, Iндiра не вiдповiла жодного разу. Недарма її називали жорстоким полiтиком. Iнша її сила — мовчання: умiла вивести на чисту воду людину, не розкриваючи карти. Коли 1967 року канцлер Захiдного Берлiну вмовляв її протягом години не визнавати Схiдну Нiмеччину, вона дочекалася закiнчення його слiв, глянула у вiкно i сказала:

“О,Боже, вже закiнчився дощ!”

Вона була одним iз перших свiтових лiдерiв, хто став займатися екологiєю — до цього змусив жахливий стан Гангу. Нагадаємо, що iндуїсти своїх покiйникiв не стiльки спалюють (дрова там у дефiцитi), а звалюють у рiку. Уявляєте, якi там аромати при їхніх температурах!

Вона була стiйкою нацiоналiсткою i гордилася тим, що є iндiйкою. Її помилки стали продовженням її достоїнств. “Не треба ненавистi, — писала вона в заповiтi. — Вже достатньо темно, щоб затулити решту моєї любовi до мого народу i моєї країни”. Бiда була в тому, що вона ототожнювала себе з Iндiєю. Кулi сiкхiв — охоронцiв Iндiри Гандi — зупинили її життя. Сiкхи помстилися прем’єр-мiнiстру за утиски, як вони вважали, своєї релiгiї.

Василь ЧЕПУРНИЙ.



Коментарі (0)
avatar