Наука твердить, що прізвисько – хохли, напевно, пішло від запорозьких козаків, які в давнину вибривали собі голову і залишали собі лише чуб (оселедець). В XIX ст в Сибіру хохлами могли називати не тільки українців, але й білорусів та росіян з південних райнів країни. Російські старообрядці навіть на півночі Чернігівської області та на півдні Брянської – називали села населені українцям – хохляцькими, відповідно села населені – старообрядцями українці називали кацапськими. Старообрядці - липовани, що населяють дельту Дунаю, називали хохлами православних росіян та українців.
Українські вчені вважають, що шукати коріння варто глибже, в тюркських мовах. Так по одній версії воно походить від монгольського «хал-гол» («хох-улу (олу)») — «синьо-жовтий» (по кольору симвоіки Галицько-Волинського князівства). По тіньшій версії, від кримсько-татарського «хо» — син і «хол» — сонце .
Як сказано в енциклопедії – «активно використовується в сучасній мові. Може обозначати українця – обивателя з низькою культурою (шароварщина). Іноді в Росії Україну називають Хохляндією».
Цікаво розглянути стереотипи, що чклалися довкола слова хохол в російській масовій свідомості. Так важається, що основними харчами хохлів є свняче сало та горілка. Живуть вони на хуторах в українському степу. Зображають хохлів у шароварах, вишиванці з оселедцем та вгими обвислими вухами. Хохлам приписують брехливість, придуркуватість, але рахом з тим хитрість, изворотливость, жадність та властолюбність. Володимир Даль зафіксував такі прислівя. Що побутують серед росіян: «Хохол тупіше ворони, але хитріше чорта», «Хохол не збреше, та й правди не скаже», «Де два хохла, там три гетьмана», «Коли хохол народився, єврей заплакав».
Хохли в сучасній Росії — популярні персонажи анекдотів.
Йшов кацап, його рак за щось там цап
В кожної медалі, є й свій бік, давня історія, міцни братерські обійми (такі, що брати ледь не придушують один одного) пов’язують нас із російським народом. Тож і не дивно, що у відповідь на хохла, ми патріотично називаємо північно-східних сусідів – кацапами або москалями. Енциклопедія твердить, що кацап це - українське, польське!, словацьке!!, білоруське!!! зневажливе прізвисько росіян.
Серед росіян і українців — прізвисько діалектної групи росіян, що живуть поряд з межею України або з місцями компактного мешкання українців. Також часто використовується, як просторічне позначення носіїв південного говору російської мови. Тобто в свідомості українця кацапи це росіяни, проте вони відрізняються від москалів. Москалі є більш наглими, владнішими, окультуренними кацапами, родом з Росії. Вживають слово кацап по-різному, починаючи від позитивно - нейтрального і закінчуючи як брудну лайку.
Молодому поколінню відразу ж пригадується трагікомічний твір, класика української андеграундної літератури Леся Подервянського «Кацапи», у старшого ж покоління слово кацап асоціюється з горілкою, будівництвами та високими «начальственними чинами», що приїхали керувати.
Звідки ж пішло таке цікаве словечко? Загальноприйнята думка вважає, яку висловив вперше вчений М.Фасмер.що слово кацап вийшло від виразу: как цап, «через те, що бритому українцю, бородаті росіяни, ввижалися цапами (козлами)» . Проте це малоймовірно, що слово могло створитися таким шляхом, бо в російській мові нема слова – «цап», а в українській нема слова «как».
«Бог створив цапа (козла), а чорт кацапа» (українське прислівя).
Насправді слово кацап (касап), як довів академік Д. Яворницький, тюркського походження і означає різник, розбишака. Ось як він пише про це:
“Працюючи в Архіві Міністерства юстиції у Москві, я знайшов декілька українських документів середини XVIII ст., в яких слово “кацап” писалося не з буквою “ц”, а з буквою “с”, тобто, не “кацап”, а “касап”. Звернувшись потім від архівних документів до мови тубільців Середньої Азії, я дізнався, що в сартів є слово “касаб”, “касап”, що в буквальному розумінні означає “м’ясник” і в переносному “гицель” (живодер). Звідси я і роблю висновок, що теперішнє слово “кацап” зовсім не руського, а східного, правдоподібно — татарського походження, як слова: деньга (по-татарськи — “тенька”), хомут (“хамут”), сундук (“сандук”) та інші, які, проте вважаються у нас за давністю чисто московськими. Йдучи далі, я допускаю, що початково кличкою “касап” обзивали москалі татар в смислі “насильників”, “пригноблювачів”, “гицлів”. Від москалів слово “кацап” могло бути занесеним до українців в епоху московської боярщини на Україні, в XVII ст., після гетьмана Богдана Хмельницького”.
Дореволюційний громадський діяч і меценат Євген Чикаленко у своєму щоденнику відзначив: “слово “кацап” чи “касап” на тюрських мовах і в молдавській означає — різник, різун, живоріз”.32 Він же занотував вираз “покацапились”.
Тлумачення слова “кацап” подається також в “Українській малій енциклопедії” Є. Онацького як похідне від татарського “різник”, “різун”.
У Степана Руданського є цикл співомовок про кацапів. Наведемо лише один уривок:
Завів кацап християнина,
Зарізати хоче.
Зав’язав йому назад руки,
Ніж широкий точить.
А кацапчук семиліток
Мало не брикає:
Кругом скаче коло тата
Та все промовляє:
“Да полна уж тачать батька!..
Будєт с нєго, будєт!..
Режь же, батька! то-то любо
Как трепаться будєт!”
Історик Євген Наконечний, пише - Поряд із давнім терміном “москаль” на східноукраїнських землях з XVIII ст. в розмовній мові вкорінився етнофолізм “кацап” і його похідні. Зокрема, ненормативне слово “кацап” українці використовували й у приватному листуванні. У листі до Якова Кухаренка від 30 вересня 1842 р. Тарас Шевченко запитує: “Хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом?” (Підкреслення самого Т. Шевченка).
Таким чином, ми розібралися звідки походить слова «кацап», слово це активно використовували і на наших землях. Наприклад епізод з життя на Чернігівщині в другій половині XIX сторіччя. “Почуття окремішності своєї від “кацапів” було у наших священиків зовсім ясне й виразне. Я пригадую дуже добре, — писав М. Галаган, — як неприязно вони зустріли в своїм гурті священика, присланого в одно із недалеких від нас сіл із якоїсь російської єпархії. Ніколи не чув я, щоб поза очі називали його на ім’я чи на прізвище: назва для нього була одна — “кацап”.
Сьогодні російськи засоби масової інформації намагаються, як тільки можна, замінити слово «кацап» на більш «симпатичне» - москаль.
Історія назви «інтилігентних» кацапів
Цей термін віддавна побутує на наших землях. Москаль — в українській, білоруській та польській мовах прізвисько, що використовують по відношенню до росіян та жителів Москви. Історично використовувалось по відношенню до жителів Великого Князівства Московського, котре часто в літописах та історичних текстах згадується як Московія, а також по відношенню до їх вассалів. В істичних хроніках відомі також синоніми: московіт, московитянин, москвитянин. З плином часу слово москаль почало набувати негативного значення на територіях Польщи, Білорусії, Литви та України. Котрі були захоплені Російською Імперією, і надовго були вкдючени до її складу.
Восени 1794 року литвини, білоруси, жамойти разом з поляками підняли повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. На литовсько-білоруських землях боротьбою керував Якуб Ясинський. Нижче наведені рядки із звернення Ясинського до білоруссів, написаного на білоруській мові:
"Помнім добра, што рабілі,
Як нас дзёрлі, як нас білі.
Докуль будзем так маўчаці?
Годзе нам сядзець у хаце!
Нашто землю нам забралі?
Пашто ў путы закавалі?
Дочкі, жонкі нам гвалцілі.
Трэ, каб мы ім заплацілі!
Коней нам пазаязджалі,
Што хацелі, то і бралі.
Пойдзем жыва да Касцюшкі,
Рубаць будзем маскалюшкі!"
На сьогоднішній день, слово москаль, має багато негативни відтінків від іронічного – «нажрався як москаль», до негативного «Смерть москалям»!
На завершення можна ще відзначити, що в таємних мовах (професійні арго) теж побутували своєрідні етноніми. Так, наприклад, в російських етнонімах-арготизмах українця називають “мармиш”, а українку — “лоха”. У свою чергу в арго українських лірників, як і в білоруських професійних жебраків, росіян означали терміном “батус”, “бацай”.
Олександр ЯСЕНЧУК
| Коментарі (0) |