В основі розвитку світу,співжиття між народами ,лежить боротьба між цими народами.Це жорстоко,але це так,і хто виявиться сильнішим,агресивнішим і стійкішим в цій боротьбі,той завоює собі право на життя.А той, хто наївно вірить,що сусід буде люб’язно надавати тобі всі права,навіть тоді,коли ти їх не маєш сили сам взяти,той мусить зійти зі світової арени співжиття народів,стати підніжком і рабом більш сильнішого. Так було у всі віки. Тільки внаслідок боротьби і протистояння,коли всі стосунки були виясненні,коли обидва народи розуміли,що вони гідні один одного,наступало велике замирення.

І хотів щоб на останок слова Д.Донцова переконали тебе і підтвердили твоє розуміння українського націоналізму,який є чистою краплиною любові до своєї батьківщини.

Д.Донцов:”Українцям треба виробити в собі чітку політичну свідомість нації,а не свідомість етнографічної маси.Їх повинна живити воля творити Націю,що охоплюватиме все максимально більше число її членів.Ідеєю політичної незалежності українці не мають права жертвувати ні задля чого:чи то економічних вигод,чи соціальної рівності,чи космополітичних та інтернаціональних химер,чим нас все відволікали і відволікають від насущного демократи і соціалісти.Всяка така “жертва” завжди закінчується одним:уярмленням народу чужинцями.

Другий важливий принцип-це перевага зовнішньої політики Нації над внутрішньою.Тобто,всі зусилля Нації,всі духовні і соціальні сфери життя повинні бути спрямовані на осягнення тої політичної незалежності,на утвердження національної Правди у світі.Все,що відволікає від цього,повинно залізною волею Нації відкидатися,знищуватися.У зовнішній політиці треба зрозуміти,що війни між народами-“це не виплив кабінетних інтриг,лише наростаючих конфліктів між народами,конфліктів,що виростають із стратегічного і географічного положення націй,набираючи в певні моменти вибухової сили”,-зазначає Д.Донцов.

І третій принцип-принцип традиціоналізму.Все,на чому буде ґрунтуватися внутрішня політика і культура української Нації,повинно мати глибоке коріння в історії і духовності нашого народу.Не “современні огні”,як застерігав ще Т.Шевченко,”Правда прадідів великих” повинна світити нам у творенні теперішньої і майбутньої історії і національної величі.Не новомодні “соціалізми”,”комунізми”,”матеріалізми”,”лібералізми”,”анархізми” й інші “ізми”,з їх обездуховленням,затуманенням людини,з їх плеканням плебейських,тваринних інстинктів і злоби.Не розшарпана,здеградована від впливів індустріальної цивілізації і її нервозних “джазів” людина-маленьке і жалюгідне “доповнення” до технічного “прогресу”.А цілісна,перейнята глибокою вірою і духом героїзму,вихована на культі величного,краси і гармонії,Людини нашого старого Середньовіччя.

Отже, український націоналізм-це просякнута любов’ю звитяга переможного Українського духу ,яка живе в кожному з нас.Це не мої думки,мій друже,це думки твої,твого Я, твоєї національної свідомості.Ти повинен збагнути,що ти- є націоналістом і цим потрібно гордитись,адже твоя Нація гордиться тобою,своєю дитиною,яка понад усе любить свою Україну.Ти -є національною гордістю України і саме ти.Україна сподівається на тебе-своє дитя.

Андрій ЖУРОВ,
місто Прилуки.