Зруйнували відому на Чернігівщині індустріальну пам’ятку ХІХ століття - Парафіївський цукрозавод
На Чернігівщині остаточно розвалили відому в області індустріальну пам’ятку - Парафіївський цукрозавод, який був збудований 170 років тому й пропрацював півтора століття.
Цю інформацію підтвердила новообрана очільниця Парафіївської громади Галина Петруша, повідомляє Укрінформ.
"Кілька днів тому впала остання стіна, це просто жахіття! Зараз на місці заводу - купа битої цегли і більше нічого. Літні люди в Парафіївці плачуть, бо на підприємстві свого часу працювало не одне покоління місцевих жителів", - сказала селищний голова.
За її словами, разом із заводом розвалили й порізали на металобрухт Парафіївську ТЕЦ, яка обслуговувала підприємство. Всі будматеріали та метал вивезли.
У понеділок, 23 листопада, Галина Петруша на новій посаді працювала перший день. Тому, сказала, ще не знає, хто нині є власником території розваленого заводу, що знаходиться в центрі селища. Проте, звісно, буде з ними зв’язуватись, оскільки разом з односельцями переживає за те, що ж буде на місці підприємства.
"Хотілося б, щоб збудували щось корисне для Парафіївки - таке, що б давало робочі місця", - зазначила голова.
Рядові мешканці селища теж дуже журяться з приводу знищення цукрозаводу. Адже доки він працював - Парафіївка розвивалася. А коли зупинився, люди вважали за доцільне зберегти його корпуси в якості індустріальної пам’ятки. У місцевих ентузіастів навіть були пропозиції зробити з нього найбільший туристичний індустріальний арт-об’єкт у Європі.
Ще цього літа спільнота "Чернігівщина туристична" у Фейсбуці презентувала Парафіївський цукрозавод у якості цікавого автентичного індустріального комплексу з раритетними будівлями, величезною димовою трубою та понад 100-річним обладнанням. Хоча на той час там уже залишалась, можливо, одна стіна. Адже у власників плани вочевидь були інші.
"Хто знав і бачив Парафіївський цукровий завод раніше - сьогодні не повірять своїм очам. Завод - гордість Парафіївки - в руїнах, залишились тільки купи сміття. Дивитись на це без болю неможливо. І це ж нам ніхто із чужинців не зробив - ми зробили це самі", - написала під одним із дописів про долю підприємства користувачка Фейсбуку Віра Ковшура.
"Єдиний плюс від зупинки заводу - ставок став чистий. Коли працювало виробництво, він забруднювався, а тепер люди в ньому рибу ловлять", - сказала кореспондентові агентства уродженка Парафіївки Галина Андрусенко.
Вона розповіла, що будівля підприємства була старовинною, цікавою з точки зору архітектури, стіни прикрашали викладені з цегли візерунки. В такому ж стилі у селищі були споруджені залізнична станція та житлові будинки для заводчан. Вони до сьогодні збереглися.
Жінка додала, що різати обладнання та валити стіни на заводі почали багато років тому. Найдовше простояла "візитівка" Парафіївки - стіна над озером, яка була окрасою селища та пам’ятних фотографій звідти.
Парафіївський цукровий завод будувався з 1846 року коштом поміщика і відомого українського мецената, власника маєтку в с. Качанівка Григорія Тарновського. В експлуатацію його ввели в 1852-му. На підприємстві було встановлене найсучасніше на той час обладнання, а для виробництва цукру застосовувались інноваційні технології. У Чернігівській губернії Парафіївський завод був найпотужнішим підприємством галузі.
В 1897 році Тарновський продав садибу і підприємство відомому українському цукрозаводчику Павлу Харитоненку. Значну частину прибутків новий господар спрямовував на благодійництво та розвиток місцевих громад.
З приходом до влади більшовиків цукрозавод націоналізували. В роки Другої світової війни, в період окупації, він продовжував виробляти продукцію, яку вивозили до Німеччини.
В Незалежній Україні підприємство приватизували. Згодом його власником став нині покійний народний депутат Валерій Давиденко. У 2008 році завод ще відпрацював сезон. У 2009-му виробництво зупинили і відтоді будівлі почали занепадати. Хто сьогодні володіє територією експідприємства і значними земельними площами, на яких вирощувався цукровий буряк, достеменно невідомо.
У 2017 році, після 8-річного простою цукрозаводу, його інженерно-технічні працівники констатували факт фізичної, технічної і моральної застарілості підприємства та неможливості відновити виробництво. Ще говорили про нинішню непопулярність вирощування цукрового буряка серед тутешніх аграріїв - зараз вони віддають перевагу олійним культурам. Про це тоді розповідав інтернет-ресурс cheline. У матеріалі зазначалося, що власники підприємства запросили фахівців зі столиці для проведення аудиту. Ті підтвердили, що відновлення роботи цукрового заводу нерентабельне та не відповідає вимогам сучасності.
Цю інформацію підтвердила новообрана очільниця Парафіївської громади Галина Петруша, повідомляє Укрінформ.
"Кілька днів тому впала остання стіна, це просто жахіття! Зараз на місці заводу - купа битої цегли і більше нічого. Літні люди в Парафіївці плачуть, бо на підприємстві свого часу працювало не одне покоління місцевих жителів", - сказала селищний голова.
За її словами, разом із заводом розвалили й порізали на металобрухт Парафіївську ТЕЦ, яка обслуговувала підприємство. Всі будматеріали та метал вивезли.
У понеділок, 23 листопада, Галина Петруша на новій посаді працювала перший день. Тому, сказала, ще не знає, хто нині є власником території розваленого заводу, що знаходиться в центрі селища. Проте, звісно, буде з ними зв’язуватись, оскільки разом з односельцями переживає за те, що ж буде на місці підприємства.
"Хотілося б, щоб збудували щось корисне для Парафіївки - таке, що б давало робочі місця", - зазначила голова.
Рядові мешканці селища теж дуже журяться з приводу знищення цукрозаводу. Адже доки він працював - Парафіївка розвивалася. А коли зупинився, люди вважали за доцільне зберегти його корпуси в якості індустріальної пам’ятки. У місцевих ентузіастів навіть були пропозиції зробити з нього найбільший туристичний індустріальний арт-об’єкт у Європі.
Ще цього літа спільнота "Чернігівщина туристична" у Фейсбуці презентувала Парафіївський цукрозавод у якості цікавого автентичного індустріального комплексу з раритетними будівлями, величезною димовою трубою та понад 100-річним обладнанням. Хоча на той час там уже залишалась, можливо, одна стіна. Адже у власників плани вочевидь були інші.
"Хто знав і бачив Парафіївський цукровий завод раніше - сьогодні не повірять своїм очам. Завод - гордість Парафіївки - в руїнах, залишились тільки купи сміття. Дивитись на це без болю неможливо. І це ж нам ніхто із чужинців не зробив - ми зробили це самі", - написала під одним із дописів про долю підприємства користувачка Фейсбуку Віра Ковшура.
"Єдиний плюс від зупинки заводу - ставок став чистий. Коли працювало виробництво, він забруднювався, а тепер люди в ньому рибу ловлять", - сказала кореспондентові агентства уродженка Парафіївки Галина Андрусенко.
Вона розповіла, що будівля підприємства була старовинною, цікавою з точки зору архітектури, стіни прикрашали викладені з цегли візерунки. В такому ж стилі у селищі були споруджені залізнична станція та житлові будинки для заводчан. Вони до сьогодні збереглися.
Жінка додала, що різати обладнання та валити стіни на заводі почали багато років тому. Найдовше простояла "візитівка" Парафіївки - стіна над озером, яка була окрасою селища та пам’ятних фотографій звідти.
Парафіївський цукровий завод будувався з 1846 року коштом поміщика і відомого українського мецената, власника маєтку в с. Качанівка Григорія Тарновського. В експлуатацію його ввели в 1852-му. На підприємстві було встановлене найсучасніше на той час обладнання, а для виробництва цукру застосовувались інноваційні технології. У Чернігівській губернії Парафіївський завод був найпотужнішим підприємством галузі.
В 1897 році Тарновський продав садибу і підприємство відомому українському цукрозаводчику Павлу Харитоненку. Значну частину прибутків новий господар спрямовував на благодійництво та розвиток місцевих громад.
З приходом до влади більшовиків цукрозавод націоналізували. В роки Другої світової війни, в період окупації, він продовжував виробляти продукцію, яку вивозили до Німеччини.
В Незалежній Україні підприємство приватизували. Згодом його власником став нині покійний народний депутат Валерій Давиденко. У 2008 році завод ще відпрацював сезон. У 2009-му виробництво зупинили і відтоді будівлі почали занепадати. Хто сьогодні володіє територією експідприємства і значними земельними площами, на яких вирощувався цукровий буряк, достеменно невідомо.
У 2017 році, після 8-річного простою цукрозаводу, його інженерно-технічні працівники констатували факт фізичної, технічної і моральної застарілості підприємства та неможливості відновити виробництво. Ще говорили про нинішню непопулярність вирощування цукрового буряка серед тутешніх аграріїв - зараз вони віддають перевагу олійним культурам. Про це тоді розповідав інтернет-ресурс cheline. У матеріалі зазначалося, що власники підприємства запросили фахівців зі столиці для проведення аудиту. Ті підтвердили, що відновлення роботи цукрового заводу нерентабельне та не відповідає вимогам сучасності.
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
