Головна › Новини › КУЛЬТУРА
КУЛЬТУРА
Життя, як пісня - ювілейний концерт Раїси Борщ
05-Груд-17 171 0.0 0
Чарівний світ української пісні, краса і щирість талановитих музикантів полонили всіх, кому пощастило опинитися у Чернігівському обласному філармонійному центрі фестивалів і концертних програм 22 листопада 2017 року. Тут відбувався творчий вечір чудової співачки, талановитої поетеси й музиканта - бандуристки, шанованого керівника й засновника капели бандуристів ім. О. Вересая, доброї, променистої, чарівної людини Раїси Борщ. І було море квітів, і лунали вірші на її честь, і безліч теплих слів вдячності і побажань з нагоди ювілею, що відзначався 19 листопада.
Чернігівщину прославляють саме люди, такі як заслужена артистка України Раїса Борщ, про що у вітальному слові наголосив перший заступник голови Чернігівської обласної ради Валентин Мельничук, який привітав ювілярку від імені обласного керівництва. І побажав у найближчій перспективі звання народної артистки України.

Вітали колеги, поети, письменники, музиканти. «Як же хороше жити з піснею – байдужих навколо нікого…», - поетично звернувся до колеги поет, письменник, драматург, лауреат міжнародних премій Анатолій Покришень. І як суцільна прекрасна пісня розгорталася святкова концертна програма з промовистою назвою: «Не висохне душі криниця»! Ліричні поезії Раїси Борщ, авторські пісні, обробки українських народних пісень, театралізовані народно-побутові сценки, пісні українських композиторів-класиків у майстерному виконанні закоханих у свою справу артистів допомогли відволіктися від турбот і проблем повсякдення й поринути в гармонію високих почуттів.

Славили в піснях і віршах бандуру, інструмент, що є символом української співочої душі й національної ідентичності. І цьому прекрасному музичному інструменту Раїса Борщ присвятила майже все свідоме життя, пройшовши шлях від концертуючого музиканта до творця успішного колективу - лауреата обласних премій імені Михайла Коцюбинського та Леоніда Глібова капели бандуристів імені Остапа Вересая.

І прославляли силу справжнього кохання, яке і є сенсом життя - у чудовому творі чернігівських митців «А ми цілуємось з тобою». Цей поетичний діамант Дмитра Іванова у музиці Раїси Борщ та виконанні артистів капели Сергія Сидоренка та Лілії Козлової набув воістину довершеної форми! «Весна шаліє над Десною, і ми цілуємось з тобою. Тумани літні йдуть водою… Вже осінь повела бровою… Двадцятий вік проплив Десною… А ми – цілуємось з тобою… А ми – цілуємось з тобою». Сам автор Дмитро Іванов, наш відомий поет і незмінний керівник газети «Гарт», був глибоко вражений цим концертним номером, радіючи, що його вірш припав до душі такому чутливому композитору як Раїса Борщ.

Бо їй відоме справжнє кохання. Чи була б такою яскравою й пісенною її доля, аби не зустріла рідну душу – свого любого чоловіка! Сердечно й проникливо співав цього вечора Микола Митрофанович щемливу й прекрасну пісню Олександра Білаша на слова Юрія Рибчинського «Скрипка грає»! І, звісно, «Кохана» Ігоря Поклада на слова Ігоря Бараха: «…сонце і небо, море і вітер – це ти!». Для них обох це не просто слова – це їх життя і щастя.

Вони завжди разом, і їхні творчі звершення спільні й нероздільні. Їх поєднала любов і музика ще у юні студентські роки у Чернігівському музичному училищі. Потім вони вчилися разом у Київській консерваторії, за розподілом працювали у Ніжинському педагогічному інституті (нині університет) ім. Миколи Гоголя на кафедрі музики й співів. А з 1986 року мешкають у Чернігові, куди їх запросили на роботу до Чернігівського музичного училища (нині музичний коледж ім. Л. Ревуцького). Прикметно, що де б не працювала Раїса Борщ, скрізь з її ініціативи виникає колектив бандуристів, завжди успішний і яскравий. У Ніжинському педінституті вона організувала клас бандури, а також ансамбль бандуристів, а згодом, у Чернігівському музичному училищі з’явилася капела бандуристів «Зачарована Десна», якою Раїса Борщ керує й досі. І, нарешті, капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, лауреат обласних премій імені Михайла Коцюбинського та Леоніда Глібова. З цим колективом, разом з Миколою Борщем, з 2010 року вони служать великій справі збереження традицій української музики й традиційного національного інструмента – бандури, демонструючи його необмежені можливості й упевнено завойовуючи позиції у світі сучасної музики.

«Це унікальне явище у мистецтві України й світовому мистецтві – таке творче подружжя! Поряд з Раїсою Миколаївною завжди бачимо Миколу Митрофановича, вони безмежно закохані у свою країну, шанують нашу неньку Україну і палко бажають добра всій нації!», - відзначив директор Чернігівського музичного коледжу ім. Л. Ревуцького, секретар Національної Всеукраїнської музичної спілки, заслужений діяч мистецтв України Володимир Суховерський. Він щиро привітав Раїсу Борщ з ювілеєм від свого імені, а також від усієї музичної громади Національної Всеукраїнської музичної спілки на чолі з її керівником, Героєм України, народним артистом України, лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка, академіком, професором Євгеном Савчуком.

Згадали також вчителів, наставниць Раїси Борщ: Марію Никифорівну Поклад, якої вже немає на цьому світі, з якою вона долучилася до активної концертної діяльності ще у студентські роки, а також Ганну Петрівну Салтикову, яка навчала професійній грі на бандурі. Вона була цього вечора у глядацькій залі, її вітали оплесками й квітами. Та найкращим подарунком для неї, як і для кожного Учителя, є успіх і реалізованість талантів учнів.

Важливі слова пролунали і від спонсорів. Їх озвучили представники компанії з виробництва дитячих меблів «Верес», що прийшли з величезним кошиком квітів і запевнили: «Ми вас любимо, цінуємо і завжди поруч, розраховуйте на нас». Надійна підтримка спонсорів, які розуміють проблеми артистів і вміють цінувати мистецтво і справжній талант – надзвичайно важлива в усі часи, а надто у нинішні мінливі і складні.

Артисти капели були цього вечора особливо натхненні й піднесені, виконуючи концертні номери на честь свого чудового й шанованого керівника. Незабутні враження від грайливих і колоритних солістів – Івана Берізки, Дмитра Аксьона, Сергія Сидоренка, Лілії Козлової, Наталії Лагунець, Лідії Тарасенко, Людмили Велігорської, Федора Безика, Василя Біжовця – і загалом від всього талановитого і відданого своїй справі колективу!

Ведучі Інна та Ігор Василенки також були по-особливому урочисті. Поезії Раїси Борщ в їх проникливому виконанні гармонійно впліталися в чарівне пісенно-поетичне дійство. В цих поезіях відкривається секрет натхнення артистки й автора, і зрозумілою стає назва творчого вечора: «Не висохне душі криниця». Не висохне, не зникне, бо джерело невичерпне: «Пісенна ріка ця не висохне зроду, бо витоки має із серця народу! Хай пісня живе, в цілім світі лунає, і Божий цей дар у серцях проростає, бо більшої радості в світі немає! Щасливий є той, хто цю пісню співає»…
А на завершення – неперевершений Тарас Петриненко і його «Пісня про пісню» в обробці Раїси Борщ та у її сольному виконанні! «Тільки пісня нам зупинить час, що так біжить від нас. Тільки пісня нам поверне знов нашу юність і любов…», - неможливо не вірити щирому ліричному сопрано Раїси Борщ…

Концерт пролетів так стрімко, так незбагненно швидко, і не втамувалося бажання чути ці пісні й поезії знову й знову. Доведеться з нетерпінням чекати нових зустрічей з гарними й талановитими людьми – подружжям Раїсою та Миколою Борщ, з їхнім чудовим мистецьким колективом – капелою бандуристів імені О. Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, з їхньою надихаючою цілющою творчістю.

Віра ЛОБАНОВСЬКА



Теги:Чернігівська філармонія, Раїса Борщ, капела бандуристів



Читайте також

Коментарі (0)
avatar