Здуріле літо

Двадцять грибів було на моїх стежках у лісі і двадцять грибників. Та то таке... :) На сковорідку грибів стачило.

А ось, що поласував суницями - ознака зісковзнутого зі здорового ґлузду літа. Суниці поруч з грибами! Літо з осінню. А ще на погарі цвіте бузина!

А в саду зацвіла молодюсінька яблінка Білий налив (якщо не збрехали продавці, бо ще не родила) - вперше розпукла весною, як годиться, та морози прибили той перший цвіт, як життя, бува, перше кохання. Тепер ось знову...

Але ж ладно: воно молоде - дурне. Так ні ж - і стара Путивка туди ж: причепився цвіт до її пелехатого від моху стовбура, як дівочий вінок на 50-літніх жінках з концертного хору. А ще ж рясно цвітуть гарбузи, кабачки, огірки безголові...

Власне, що дивуватися - літо, втиснуте в один справді теплий місяць, випорскується в осінь, як хіть молодої вдовиці, геть гублячи пристойність і здоровий ґлузд. І безнадійно цвіте під акомпанемент рідких ударів достиглих горіхів, що пропетляли між весняними морозами, як Кравчук між крапельками...