"Здєлалі" нас разом
Наркоторгівля, прикриття міжнародного наркокартелю, захист шахрайських колцентрів, виготовлення фальшивих євро, викрадення людей, замовні катування, вимагання мільйонів доларів, торгівля впливом у правоохоронних органах і судах, незаконний доступ до матеріалів кримінальних проваджень, обговорення підкупу міністрів, погрози журналістам, підготовка нападів і вбивств громадських активістів, спроби легалізувати наркобізнес через законодавство та навіть імовірна співпраця з російськими спецслужбами.
Це не перелік злочинів якогось мексиканського наркокартелю. І не сценарій кримінального серіалу про мафію.Це те, що викрили НАБУ і САП у межах операції «Карфаген». За матеріалами розслідування, до діяльності злочинного угруповання причетні високопосадовці СБУ та Національної поліції.
Найбільший жах тут навіть не сам масштаб і характер цих злочинів, від яких буквально холоне кров. А те, що люди, яким держава довірила захищати громадян, боротися зі злочинністю та забезпечувати національну безпеку, самі стали частиною організованої злочинності. Використовували службові повноваження, доступ до секретної інформації, зв’язки в судах і правоохоронних органах не для захисту держави, а для захисту бандитів.
Все це на восьмому році президентства Зеленського і п’ятому році повномасштабної війни. У країні, де росія щодня вбиває десятки людей, де добровольці, які зберегли державу, п’ятий рік не можуть повернутися до своїх родин і досі не отримують справедливого грошового забезпечення. Де мільйони людей годинами сидять без світла, тепла й води, проводять безсонні ночі в укриттях і сплять із дітьми на підлозі станцій метро, рятуючись від російських ракет і дронів.
Після оприлюднення матеріалів такого масштабу в демократичній державі питання політичної відповідальності має стояти на найвищому рівні. І мова не лише про відставку керівництва СБУ. Президент, який призначає керівництво Служби безпеки та відповідає за кадрові рішення у сфері національної безпеки, мав би щонайменше публічно пояснити суспільству, як таке могло відбуватися. А краще — піти у відставку.
Але, на жаль, ми всі прекрасно розуміємо, що цього не станеться.
Бо наш президент, звісно ж, знову нічого не знав. А ще без нього ми не зможемо далі воювати, ви що, він же не втік.
А якщо Зеленський справді «нічого не знав», то для держави це ще катастрофічніше. Бо якщо на восьмому році президентства глава держави не знає, що відбувається в його найближчому оточенні, чим займаються високопосадовці, призначені за його участю, і які злочинні схеми діють буквально в нього під носом, то питання вже не лише в політичній відповідальності. Питання в тому, чи здатна ця людина взагалі керувати державою. Особливо державою, народ якої п’ятий рік чинить опір агресору у геноцидній війні й платить найвищу ціну за власне існування.
Президент, який не здатен забезпечити належний контроль за системою національної безпеки й відповідати за власні кадрові рішення, наслідків яких нібито навіть не усвідомлює, має визнати власну неспроможність і скласти повноваження.
Може вже досить потужно робити нас разом?
Оксана БАЙЛО
Це не перелік злочинів якогось мексиканського наркокартелю. І не сценарій кримінального серіалу про мафію.Це те, що викрили НАБУ і САП у межах операції «Карфаген». За матеріалами розслідування, до діяльності злочинного угруповання причетні високопосадовці СБУ та Національної поліції.
Найбільший жах тут навіть не сам масштаб і характер цих злочинів, від яких буквально холоне кров. А те, що люди, яким держава довірила захищати громадян, боротися зі злочинністю та забезпечувати національну безпеку, самі стали частиною організованої злочинності. Використовували службові повноваження, доступ до секретної інформації, зв’язки в судах і правоохоронних органах не для захисту держави, а для захисту бандитів.
Все це на восьмому році президентства Зеленського і п’ятому році повномасштабної війни. У країні, де росія щодня вбиває десятки людей, де добровольці, які зберегли державу, п’ятий рік не можуть повернутися до своїх родин і досі не отримують справедливого грошового забезпечення. Де мільйони людей годинами сидять без світла, тепла й води, проводять безсонні ночі в укриттях і сплять із дітьми на підлозі станцій метро, рятуючись від російських ракет і дронів.
Після оприлюднення матеріалів такого масштабу в демократичній державі питання політичної відповідальності має стояти на найвищому рівні. І мова не лише про відставку керівництва СБУ. Президент, який призначає керівництво Служби безпеки та відповідає за кадрові рішення у сфері національної безпеки, мав би щонайменше публічно пояснити суспільству, як таке могло відбуватися. А краще — піти у відставку.
Але, на жаль, ми всі прекрасно розуміємо, що цього не станеться.
Бо наш президент, звісно ж, знову нічого не знав. А ще без нього ми не зможемо далі воювати, ви що, він же не втік.
А якщо Зеленський справді «нічого не знав», то для держави це ще катастрофічніше. Бо якщо на восьмому році президентства глава держави не знає, що відбувається в його найближчому оточенні, чим займаються високопосадовці, призначені за його участю, і які злочинні схеми діють буквально в нього під носом, то питання вже не лише в політичній відповідальності. Питання в тому, чи здатна ця людина взагалі керувати державою. Особливо державою, народ якої п’ятий рік чинить опір агресору у геноцидній війні й платить найвищу ціну за власне існування.
Президент, який не здатен забезпечити належний контроль за системою національної безпеки й відповідати за власні кадрові рішення, наслідків яких нібито навіть не усвідомлює, має визнати власну неспроможність і скласти повноваження.
Може вже досить потужно робити нас разом?
Оксана БАЙЛО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |