Збережемо старий Чернігів разом!
У ХІХ – на початку ХХ століть століть візитною карткою нашого старовинного міста були дерев’яні будиночки, оздоблені дивовижним архітектурним різьбленням. Чарівне мереживо надавало оселям ошатності й загадковості.
Витоки дерев’яного різьблення простежуються з давніх часів, коли зображення небесних світил, звірів, птахів мали культовий характер.
Наші пращури вірили, що всілякі напасті — це наслідки злих сил. Вважалося, що саме вони надсилають бурі, повені, різні хвороби. І люди намагались їм протистояти, для цього вигадували найрізноманітніші способи. Символи-обереги вишивалися на сорочках і рушниках, а будинок оздоблювався дерев’яними різьбленими божествами, тваринами, птахами, рослинами, різноманітними геометричними фігурами, знаками.
Що означають таємничі символи?
Найчастіше над вікнами старих будинків, на надвіконних мандриках ми бачимо вирізьблених із дерева півників, голубів, левів та інших птахів і тварин. Наші предки вірили, що півень — священний птах, воїн і охоронець домашнього вогнища. Він відраховує час, повідомляє про початок дня й ночі. За давнім повір’ям крик півня розганяє геть усю нечисту силу.
Голуб також вважався священним птахом. У багатьох легендах він виступає посередником між людьми й богами, спілкується з ними, передає їм вісті та прохання землян. Вважалося, що там, де ведуться голуби, дім не горить.
Голуб, півень, деякі тварини є охоронними символами, тобто оберегами. Вони, на думку наших пращурів, мали охороняти будинок та родину від усіляких бід.
Найпоширенішими у дерев’яному різьбленні є також сонячні символи (кола, півкола, зірки тощо). Їх здавна малювали на хатах, перед дверима, на сволоці. Сонячні символи мали оберігати будинок від пожежі, блискавки, а родину — від хвороб та злих чар. Поряд із символом сонця досить часто розміщували прямокутники, трикутники, ромби (це символи поля, землі). Створюючи таку композицію, майстер звертався до небесного світила, просив його зігріти, «запліднити» своїми променями землю.
Досить часто на надвіконних сандриках бачимо і вирізьблену з дерева жіночу фігурку Мокоші — язичницької богині материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, ворожінь, рукоділля, покровительки джерел і святих колодязів, урожаю, охоронниці корів.
Вона також вважалася посередницею між небом і землею, а тому на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалася з руками, піднятими до неба, джерела тепла та вологи. На мандриках покровительку дощів розміщували посередині між ромбами, прямокутниками, тобто символами поля, землі. Таким чином, Мокоша просила «пролитися» дощ на землю, «напоїти» його вологою, щоб був урожай.
Під карнизом будиночків розміщувався дерев’яний бігунок у вигляді зигзагів, хвиль — це символи води. Під ними обов’язково знаходився рослинний орнамент. Тобто господар просив воду «напоїти» рослини вологою. До речі, хвилястий орнамент бачимо і на давньоруських горщиках (символах родинного достатку). Таким чином, майстер хотів, аби горщик завжди був повний, щоб у родині завжди був достаток.
Дивовижне дерев’яне різьблення ще має багато таємниць. З метою їх дослідження в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» створено унікальну колекцію. Її комплектування розпочалося ще понад 40 років тому завдяки невтомному архітектору, відомому краєзнавцю Андрію Антоновичу Карнабеду. Фрагменти дерев’яного різьблення шанувальники старовини можуть побачити у виставкових залах заповідника в Колегіумі, на Валу. Працівники заповідника також фотографують старі будиночки, допомагають їм і студенти Чернігівського педагогічного університету. А ще наукові співробітники заповідника вивчають архівні джерела та літературу, досліджують маловідому сторінку архітектури України.
Як зберегти старий Чернігів?
З кожним роком будиночків із дерев’яним різьбленням у Чернігові стає все менше й менше… Старі будинки зносять, бо потрібна площа під нові забудови. Іншою болючою проблемою є пластик. Власники осель обшивають ним стіни будинків, і вони втрачають свою чарівність та привабливість. Шкідливий пластик, від якого вже давно відмовилась Європа, знищує неповторність, красу й чарівність старого Чернігова, знищується ціла епоха української архітектури Поліського краю.
Є чудова ідея: зі старих будинків із дерев’яним різьбленням заснувати музей просто неба, наприклад, як у Пирогово під Києвом. Там створено унікальний музей, де представлені побут та архітектура з різних областей нашої країни. На величезній території розміщені дерев’яні церкви, вітряки, господарські споруди, але немає будинків із дерев’яним різьбленням.
Сергій ЧЕРНЯКОВ, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»
Бажаючі долучитися до ініціативної групи пишіть на електронну адресу: [email protected]
Скорочено. Повніше читайте в газеті "Сіверщина" за 31 січня.
Витоки дерев’яного різьблення простежуються з давніх часів, коли зображення небесних світил, звірів, птахів мали культовий характер.
Наші пращури вірили, що всілякі напасті — це наслідки злих сил. Вважалося, що саме вони надсилають бурі, повені, різні хвороби. І люди намагались їм протистояти, для цього вигадували найрізноманітніші способи. Символи-обереги вишивалися на сорочках і рушниках, а будинок оздоблювався дерев’яними різьбленими божествами, тваринами, птахами, рослинами, різноманітними геометричними фігурами, знаками.
Що означають таємничі символи?
Найчастіше над вікнами старих будинків, на надвіконних мандриках ми бачимо вирізьблених із дерева півників, голубів, левів та інших птахів і тварин. Наші предки вірили, що півень — священний птах, воїн і охоронець домашнього вогнища. Він відраховує час, повідомляє про початок дня й ночі. За давнім повір’ям крик півня розганяє геть усю нечисту силу.
Голуб також вважався священним птахом. У багатьох легендах він виступає посередником між людьми й богами, спілкується з ними, передає їм вісті та прохання землян. Вважалося, що там, де ведуться голуби, дім не горить.
Голуб, півень, деякі тварини є охоронними символами, тобто оберегами. Вони, на думку наших пращурів, мали охороняти будинок та родину від усіляких бід.
Найпоширенішими у дерев’яному різьбленні є також сонячні символи (кола, півкола, зірки тощо). Їх здавна малювали на хатах, перед дверима, на сволоці. Сонячні символи мали оберігати будинок від пожежі, блискавки, а родину — від хвороб та злих чар. Поряд із символом сонця досить часто розміщували прямокутники, трикутники, ромби (це символи поля, землі). Створюючи таку композицію, майстер звертався до небесного світила, просив його зігріти, «запліднити» своїми променями землю.
Досить часто на надвіконних сандриках бачимо і вирізьблену з дерева жіночу фігурку Мокоші — язичницької богині материнства, милосердя, щастя і нещастя, жіночої половини, ворожінь, рукоділля, покровительки джерел і святих колодязів, урожаю, охоронниці корів.
Вона також вважалася посередницею між небом і землею, а тому на весняних ритуальних рушниках завжди зображувалася з руками, піднятими до неба, джерела тепла та вологи. На мандриках покровительку дощів розміщували посередині між ромбами, прямокутниками, тобто символами поля, землі. Таким чином, Мокоша просила «пролитися» дощ на землю, «напоїти» його вологою, щоб був урожай.
Під карнизом будиночків розміщувався дерев’яний бігунок у вигляді зигзагів, хвиль — це символи води. Під ними обов’язково знаходився рослинний орнамент. Тобто господар просив воду «напоїти» рослини вологою. До речі, хвилястий орнамент бачимо і на давньоруських горщиках (символах родинного достатку). Таким чином, майстер хотів, аби горщик завжди був повний, щоб у родині завжди був достаток.
Дивовижне дерев’яне різьблення ще має багато таємниць. З метою їх дослідження в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» створено унікальну колекцію. Її комплектування розпочалося ще понад 40 років тому завдяки невтомному архітектору, відомому краєзнавцю Андрію Антоновичу Карнабеду. Фрагменти дерев’яного різьблення шанувальники старовини можуть побачити у виставкових залах заповідника в Колегіумі, на Валу. Працівники заповідника також фотографують старі будиночки, допомагають їм і студенти Чернігівського педагогічного університету. А ще наукові співробітники заповідника вивчають архівні джерела та літературу, досліджують маловідому сторінку архітектури України.
Як зберегти старий Чернігів?
З кожним роком будиночків із дерев’яним різьбленням у Чернігові стає все менше й менше… Старі будинки зносять, бо потрібна площа під нові забудови. Іншою болючою проблемою є пластик. Власники осель обшивають ним стіни будинків, і вони втрачають свою чарівність та привабливість. Шкідливий пластик, від якого вже давно відмовилась Європа, знищує неповторність, красу й чарівність старого Чернігова, знищується ціла епоха української архітектури Поліського краю.
Є чудова ідея: зі старих будинків із дерев’яним різьбленням заснувати музей просто неба, наприклад, як у Пирогово під Києвом. Там створено унікальний музей, де представлені побут та архітектура з різних областей нашої країни. На величезній території розміщені дерев’яні церкви, вітряки, господарські споруди, але немає будинків із дерев’яним різьбленням.
Сергій ЧЕРНЯКОВ, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»
Бажаючі долучитися до ініціативної групи пишіть на електронну адресу: [email protected]
Скорочено. Повніше читайте в газеті "Сіверщина" за 31 січня.
Читайте також |
Коментарі (2) |
| |