Забутий чернігівець повертається

Він жив у епіцентрі енергій свого часу, драми якого розривали його світогляд і душу. Був одним із найвиразніших представників свого покоління.

Не вберігся від світоглядних блукань. Дружив із найвидатнішими сучасниками і банально переховувався від переслідувань. Не прийняв більшовизм, але і не боровся з ним, як молодший брат Микола – міністр Директорії. Щоб вижити, каявся в тому, в чому не був винен. Утікав від репресій, а ті наздоганяли його. Любив свій край, але помер на чужині. Його найповніше видання творів побачило світ у новій серії «In crudo» («Без прикрас») видавничого центру «Академія».

Якби постать Михайла Могилянського дотепер не була «білою плямою» в українській літературі, його беззаперечно можна було б наректи одним із засновників модерністської інтелектуальної прози, майстром урбаністичного й еротичного наративу. Можна було б. Однак, за незначними винятками, його твори не видавали, а надрукований у «Вітчизні» роман «Честь» (1990 р.) так і не з’явився книгою. Багато із малої прози «загубилося» в часописах, досі десь чекають свого часу рукописи російськомовних романів. А ще – драми, спогади, есеї, літературознавчі і біографічні статті.

Присвячений «народові без честі», роман справді є вершинним твором Михайла Могилянського. Написаний він тоді, коли в українській літературі поширився інтелектуальний роман. Головне в ньому – дилема між особистим життям творчої людини та її відданістю своєму покликанню.

Відомий хірург Дмитро Калін понад усім поставив роботу, взявши дороговказом слова: «Сучасна романтика – романтика праці, романтика невпинного вдосконалення в своєму фаху, романтика головного керівника людини – честі». Проживаючи передбачуване, але не позбавлене сенсу життя, завжди керуючись ratio, він поклоняється своїй «релігії» – науці.

Механістичний плин буднів порушує випадкова зустріч із давно забутою пацієнткою. Спілкування з нею, що переросло в несподіване кохання, починає підточувати непорушну систему його переконань. Шукає інші сенси й обраниця – Інна Сергіївна, для якої заміжжя було тягарем, а дочка і спілкування із Каліним дарували жадану відраду. Та чи судилося щастя людям, для які прирекли себе жити у випробуваннях, можна дізнатися, лише подолавши фінальний сюжетний віраж.

Тетяна СИНЬООК, Буквоїд