За словом нашим...

Поки світло та інтернет, перебігла очима новини - і на мить підвисла на вже-звичному російському відео (вибух, вогонь, матірний вереск за кадром...) із позначкою - "Волгоград, 8.12.2025".

Волгоград... Волгоград... де я його недавно чула?
Повітряна тривога,
Лети до Таганрога,
Дістань до Волгограда,
Саратов потруси...

Таганрог уже горів, яскраво й святково, і Саратов теж наче недавно несогірше потрусило... Чи ж це можливо, що автори цієї, здавалось би, нехитрої пісеньки не випадково нанизували в ритм рядка назви рашистських міст - а, свідомо чи ні, "задали маршрут" нашим стратегічним бомбардуванням?
(Не далі як у п'ятницю я якраз розповідала на одному заході про те. як "світом править слово", - як ми всі досі залежим від сто літ тому написаних одкровень "наших мальчіков по-німецьки" та американського найманця-дезертира, тобто як Ремарк, Гемінґвей і ще кілька душ із "втраченого покоління" в кінці 1920-х на сто літ наперед "запрограмували" Захід, "як сприймати війну", а нам тепер викашлюй, - але ж як знати, які саме із нині озвучуваних слів і сенсів уже починають "переписувати програми" майбутньому, слово - це така збіса тонка матерія, що, як в інтересах техніки безпеки мовляли наші предки, "дай Боже в добру пору балакать"...)

А пісенька ця - явно "в добру пору" зайшла: я десь із літа помітила, що на кожен черговий звук сирени мені в голові само собою починає грати у відповідь: "Повітряна тривога, лети до Таганрога..." - і з часом тексту потроху приростало... А тепер от, виявляється, - ми вже на середині приспіву: Ростов уже "ввійшов у чат", ще лишаються Рязань і Тамбов - ну а там уже й до останніх рядків, дасть Бог, недалеко...))
Це була хвилинка спонтанної, неприкритої реклами: раптом хто ще не слухав і не знає слів (є такі між вами, я знаю!)) - лінк на це "прєкрасноє (не)дальоко" по-українському див. у першому коменті.

Ясного вечора й тихої ночі нам усім!

Оксана ЗАБУЖКО