З історії Пустинно- Рихлівського монастиря

Відомо, що Пустинно-Рихлівський Миколаївський монастир, був заснований у 1666 році поблизу містечка Понорниця чернігівським полковником В. Многогрішним. До речі, його коштом були спорудженні перші дерев’яні будівлі обителі.

Після великої пожежі 1754 року монастир було відбудовано завдяки пожертвам Ф. Каченовського та П.Чижевського. У 1757 р. на подвір’ї було споруджено невелику Миколаївську церкву, а впродовж 1754-1760 років – величний п’ятибанний Миколаївський собор.
Пізніше було зведено й дзвіницю з надбрамною церквою Іоанна Предтечі та міцний мур. На території монастиря існували також печери з каплицею над входом. Монастирські землі з нивами, садами й лісовими угіддями простиралися більш ніж на 30 десятин. Тут перебували понад 300 ченців і послушників. Існував окремий гостинний двір для богомольців й паломників з трапезною й підсобними будівлями.

В 1786 році обитель хотіли скасувати, під час секуляризаційних заходів впроваджених Катериною ІІ передбачалась ліквідація монастиря, але Пустинно-Рихлівський Миколаївський монастир був збережений. Сталось це завдяки втручанню графа Румянцева-Задунайського, тому що він бажав зберегти обитель. Монастир був збережений, але після секуляризації кількість ченців була обмежена, віднині вона складала 15 осіб.

Монастир існував до встановлення в Україні більшовицької влади, коли почалися гоніння, а трохи згодом репресії проти церковнослужителів. У 1922 році монастир було закрито, братію монастиря на чолі з архімандритом Євгенієм вигнали з обителі. На початку 30-х років 20 століття Пустинно-Рихлівський монастир було зруйновано, стіни храму, за вказівкою місцевої влади, були розібрані на будівництво дороги. Вже в наш час почалось відродження монастиря. Зараз він перебуває у складі Ніжинської єпархії Української Православної Церкви, але штат монастиря невеликий.

На даний час збереглися лише келії, залишки муру та деякі інші споруди. Відновлення старовинного монастиря важлива справа вже нашого сучасного часу.

Данило РИГА,
науковий співробітник Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Від "Сіверщини".
Монастир, на жаль, не захистив свого засновника -- полковника Василя Многорішного від московських репресій, коли його брата -- гетьмана Дем'яна Многогрішного та його самого з родинами було заслано до Сибіру.