Вже перший роман став бестселером...
«Щораз як я починаю писати книгу – відчуваю себе засудженим до дворічного терміну, тому що книга на кшталт дитини. Спочатку ти повинен дати їй життя, потім дбати про неї, і тільки потім вона починає ходити і, нарешті, говорити»
90 років тому, 5 січня 1932 року, народився Умберто Еко — італійський письменник, публіцист, вчений, філософ, автор книг «Ім'я троянди», «Маятник Фуко», «Острів напередодні», «Бавдоліно», «Таємниче полум'я цариці Лоани», «Празький цвинтар», «Справа Бонда». Він був найвідомішим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи, почесним доктором 38 університетів світу, його твори перекладені практично усіма європейськими мовами. Кожен з його романів містить знання, здобуті у наукових дослідженнях.
Діда Умберто Еко підкинули під двері сиротинця, тож за традицією того часу йому дали прізвище-абревіатуру від Ех Caelis Oblatus, тобто «подарований небесами». Батько письменника був одним з тринадцяти дітей і дуже хотів, аби його син став юристом. Натомість У. Еко вступив до Туринського університету вивчати середньовічну філософію й літературу.
Перший його детективний роман "Ім'я троянди" 1980 року відразу став бестселером: видавництво збиралось продати лише 30 тисяч примірників, але згодом розповсюдило десятки мільйонів.
Перший художній твір Умберто Еко тримався на першому місці в «гарячій двадцятці тижня» протягом дев’яти років, отримав низку літературних премій, перекладений багатьма мовами світу і вважається класикою світової літератури. Також його вихід спричинив лавину історичних детективів, які почали писати Артуро Перес-Реверте, Ден Браун, Борис Акунін та інші.
У січні 2015 року була перекладена українською книга-діалог «Не сподівайтеся позбутися книжок» – розмова двох бібліофілів – Умберто Еко та Жана-Клода Кар’єра, відомого режисера-сценариста. Це інтерв'ю, записане Ж.Ф. де Тоннаком, призначене для любителів читання та тих, хто хвилюється про долю паперової книги. З моменту виходу книги у 2009 році пройшло багато часу, але питання, які обговорювали відомі інтелектуали, залишаються актуальними.
Яким був Умберто Еко? Себе він описував як багатобарвну особистість, яка «розпочинає багато речей водночас, а потім об’єднує їх, творячи між ними безперервні пов’язання. Коли я не займаюсь декількома речами водночас, я розгублююсь».
Він палив по декілька пачок сигарет на день. Працював допізна. Бурхливо жестикулював під час дискусій. Досліджував околиці, де б не опинявся. Аби довести свою не-забобонність, навмисне призначав студентам іспити на тринадцяте та біг назустріч чорним котам.
Еко був надзвичайно ерудованим і вважав, що сучасна людина втрачає навички розвитку пам'яті.
«Книга - як ложка, молоток, колесо чи ножиці. Після того, як вони були винайдені, нічого кращого вже не придумаєш»
Олена РАХНО
90 років тому, 5 січня 1932 року, народився Умберто Еко — італійський письменник, публіцист, вчений, філософ, автор книг «Ім'я троянди», «Маятник Фуко», «Острів напередодні», «Бавдоліно», «Таємниче полум'я цариці Лоани», «Празький цвинтар», «Справа Бонда». Він був найвідомішим спеціалістом нашого часу з історії середньовічної Європи, почесним доктором 38 університетів світу, його твори перекладені практично усіма європейськими мовами. Кожен з його романів містить знання, здобуті у наукових дослідженнях.
Діда Умберто Еко підкинули під двері сиротинця, тож за традицією того часу йому дали прізвище-абревіатуру від Ех Caelis Oblatus, тобто «подарований небесами». Батько письменника був одним з тринадцяти дітей і дуже хотів, аби його син став юристом. Натомість У. Еко вступив до Туринського університету вивчати середньовічну філософію й літературу.
Перший його детективний роман "Ім'я троянди" 1980 року відразу став бестселером: видавництво збиралось продати лише 30 тисяч примірників, але згодом розповсюдило десятки мільйонів.
Перший художній твір Умберто Еко тримався на першому місці в «гарячій двадцятці тижня» протягом дев’яти років, отримав низку літературних премій, перекладений багатьма мовами світу і вважається класикою світової літератури. Також його вихід спричинив лавину історичних детективів, які почали писати Артуро Перес-Реверте, Ден Браун, Борис Акунін та інші.
У січні 2015 року була перекладена українською книга-діалог «Не сподівайтеся позбутися книжок» – розмова двох бібліофілів – Умберто Еко та Жана-Клода Кар’єра, відомого режисера-сценариста. Це інтерв'ю, записане Ж.Ф. де Тоннаком, призначене для любителів читання та тих, хто хвилюється про долю паперової книги. З моменту виходу книги у 2009 році пройшло багато часу, але питання, які обговорювали відомі інтелектуали, залишаються актуальними.
Яким був Умберто Еко? Себе він описував як багатобарвну особистість, яка «розпочинає багато речей водночас, а потім об’єднує їх, творячи між ними безперервні пов’язання. Коли я не займаюсь декількома речами водночас, я розгублююсь».
Він палив по декілька пачок сигарет на день. Працював допізна. Бурхливо жестикулював під час дискусій. Досліджував околиці, де б не опинявся. Аби довести свою не-забобонність, навмисне призначав студентам іспити на тринадцяте та біг назустріч чорним котам.
Еко був надзвичайно ерудованим і вважав, що сучасна людина втрачає навички розвитку пам'яті.
«Книга - як ложка, молоток, колесо чи ножиці. Після того, як вони були винайдені, нічого кращого вже не придумаєш»
Олена РАХНО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |