16 жовтня 2009 року о 12.00 у с.Дніпровському Чернігівського району у рамках відзначення Дня села відбулося відкриття пам’ятника преподобному Миколі Святоші.
Микола Святоша – син Чернігівського князя Давида Святославовича, правнук Ярослава Мудрого. До 1087 року княжив у Луцьку. Після Любецького з’їзду одержав у володіння придніпровські землі і оселився там. Як свідчать історичні джерела середини ХІХ століття, для побудови князівського будинку стали «навозити» землю на місце поблизу Дніпра. Саме звідси виникла назва літописного міста Навози (до 1962 року – с.Навози, сучасне с. Дніпровське).
В 1106 році Микола Святоша зрікається князівства і стає ченцем Києво-Печерського монастиря. Коштом Миколи Святоші у Печерській обителі будували Троїцьку надбрамну церкву, велику монастирську лікарню. Він дарує монастирській бібліотеці книги, сприяє розвитку книгописання.
Микола Святоша помер 1143 року, перед смертю заповівши свої придніпровські володіння Києво-Печерському монастирю. Ці землі (сучасні села Мньов, Пакуль, Ведильці, Дніпровське) перебували у власності Києво-Печерської лаври до 1786 року, коли відбулась секуляризація церковних маєтків.
Відомо, що день власної смерті князь-ченець повідомив братам за три місяці. Після того, як це пророцтво справдилося, Микола Святоша був причислений до Лику Святих. Завдяки лаврським ченцям досі зберігаються мощі чудотворця у святих печерах.
Микола Святоша – перший серед святих Київської Русі, який прийняв чернецтво, змінивши княжу порфіру на чернечу мантію.
Про життя праведника нам відомо зі свідчень "Повісті минулих літ" (Іпатіївський та Лаврентіївський списки), "Тератургіуму" Афанасія Кальнофойського. У "Києво-Печерському патерику" йому присвячений розділ "Житіє Миколи Святоші".
Також життя Миколи Святоші досліджував краєзнавець Андрій Курданов, який присвятив йому розділ своєї книги «Голос пам’яті».
16 жовтня 2009 року о 12.00 у с.Дніпровському Чернігівського району у рамках відзначення Дня села відбулося відкриття пам’ятника преподобному Миколі Святоші. 
