Вони не бояться наших зим

Зима - цікавий час для спостереження за птахами.

У "прозорих" зимових лісах помітним стає найменший рух. А птахи, зайняті добуванням корму, підпускають спостерігача зовсім близько.

Їх різноманіття зараз невелике, порівняно із теплою порою. Але тим приємніше зустріти нечисленних пернатих, що не бояться зимувати у наших суворих краях.

А це - кілька видів синиць і дятлів, повзики, підкоришники, зеленяки, кропивники, щиглики, чижики, галасливі сойки і дрозди-чикотні... А ще - зграйки куріпок, прямо на безлюдних нині сільських городах і вулицях.
Лише взимку можна побачити у нас гостей із півночі - снігура, омелюха, чечітку, канюка-зимняка.
Окреме задоволення - зустрічі із рідкісними видами. Такими як орлан-білохвіст, тетерук, сичик-горобець.

Так склалося, що сучасні бьордвочери здебільшого змінили біноклі на фотоапарати. Але традиційне спостереження "для себе", без мети отримання якісної світлини птаха, без фотодоказу для колег, дарує більше задоволення.
Неспішна прогулянка лісом, споглядання зимової природи - це те, що відновлює сили, відволікає від складної реальності і заспокоює.

Отож вдягайтеся тепліше, беріть термос із чаєм, визначник птахів та бінокль і вирушайте до найближчого безпечного лісу чи парку.
Ну і... Ні пуху, ні пера!


Цьогоріч, попри війну, наша місцева рідкісна орнітофауна отримала поповнення! На території відмічено вид, що вже кілька десятиліть не фіксувався тут. Рябчик, або за оновленою систематикою - Орябок. Родич тетерука і глухаря. Мешканець густих ялинників і вологих вільшняків. Любель сережок ліщини і вільхи та поціновувач чорниці і брусниці))

Андрій САГАЙДАК