Виняткові шляхи, випадкові міста...

Цей зазимлений світ
Від снігів
Посивів,
Виняткові шляхи,
Випадкові
Міста,
Ти засіла, мов куля,
В моїй
Голові -
Несподіваний сон,
Що мене
Не застав.

Неозначений стан
Недосказаних
Слів,
Мов сполоханий звір,
Що ішов
До води.
Нас невтішно любив
Майже так,
Як болів
Непомічений тромб
Голослівних
Судин.

Як уламок тепла,
Наконечник
Стріли
Спершу довго кровив,
А тоді
Перестав.
Чи ти бачиш, куди
Нас тепер
Завели
Виняткові шляхи,
Випадкові
Міста?

Літургія зими
Серед білих
Ночей -
Як оголений нерв
І метафора
Нас,
Хто вполює тебе -
Той тебе
Нарече
Неминучим вузлом
Із вини
І вина.

Снігові вітражі,
Круговерть
Кольорів
Легко знайдуть тебе,
Долічивши
До ста,
Від моєї зорі
До твоєї
Зорі -
Випадкові шляхи,
Виняткові
Міста.

Здатність бути твоїм
І лишитись
В живих -
Важливіша за все,
Що я знав
І умів.
Дві самотні зорі
Ніби очі
Сови,
Що полює мене
У досвітній
Зимі.

Це мої кораблі,
Що вмерзають
В льоди,
Це твої береги,
До яких
Не пристав.
...Ти пульсуєш в моїй
Павутині
Судин,
Мов єдині
Шляхи
У далекі
Міста.
23.02.2026

Олексій БИК