Війна з Росією - це надовго!
28 листопада мав задоволення бути присутнім на Першій Міжнародній конференції з морської безпеки, організованій в Києві ГО "Міжнародний центр стратегій, безпеки та оборони".
Мої головні враження/висновки такі:
1. Воєнно-політичне протистояння з РФ - це не "пожежа", яку ось-ось ми потушимо, це все надовго. Тобто, Україну, де факто, перетворено на ще одну "воєнну державу" Евразійської демократично-деспотичної геополітичної межі, на додачу до Ізраїля, Лівану, Сирії, Туреччини, Кіпра, Грузії. А це означає, що все суспільство, від Уряду й до дитини має усвідомити цей факт і відповідним чином перебудувати своє буття зі звичних "мирних рейок" на традиційні для українського фронтиру "воєнні рейки". Потрібно знову пильно вивчати власну історію й досвід предків з організації життя на межі з Диким Полем і Ордою.
2.Відкриті й приховані (гібридні) дії РФ прямо, чи опосередковано зачіпають не менше, ніж 20% ВВП України, що ґенерується царинами економіки, пов'язаними з морем. Це має значний вплив, як на економічну стійкість і спроможності Держави, так і на добробут кожного окремо взятого громадянина і особливо тих із них, хто проживає в районах, наближених до окупованих територій, і особливо тих, чия діяльність пов'язана з морем (Одеса, Миколаїв, Херсон, Бердянськ, Маріупіль).
Цей вплив можна розділити на три складові:
і. Втрати основних фондів, що відбулися (крадіжка економічних об'єктів та потенціялу: газо-нафтовидобувні об'єкти, поклади, потенційні видобувні райони (в т.ч. поблизу Слов'янська), левова частка виключної економічної зони в Чорному морі, Крим...);
іі. Операційні (постійні) втрати, що або відбуваються, або можуть відбутися, пов'язані, головним чином, з обмеженням свободи судноплавства в Азовському та Чорному морях через реалізацію незаконних "інфраструктурних проектів" РФ; скороченням виробництва на підприємствах поблизу окупованих територій; зниженням транзитного потенціялу України; зменшенням надходжень від портових та аеропортових зборів через вимушене обмеження трафіку; тощо;
ііі. Потенційні втрати, що можуть відбутися через подальшу ескалацію Московією конфлікту: повне припинення вантажних перевезень через порти України (особливо в контексті розбудови Евросоюзом альтернативного транзитного автошляху Чорне море - Балтика); значне подорожчання логістики експорту і потенційна втрата конкурентоздатності українських експортних продуктів, включно з продукцією сільського господарства; виключення України, як учасника, з проекту розбудови "Нового шовкового шляху"; припинення газового транзиту територією України; припинення доступу України до ресурсів виключної морської економічної зони, яка ще знаходиться під її контролем; тощо..
Що я не вловив/не помітив, і що, певно, має стати об'єктом подальших дискусій і обговорень на чергових Конференціях: це можливі стратегії України в питанні упередження та повернення/компенсації означених втрат; роль і місце Військово-Морських Сил України в цих стратегіях і, відповідне до цих ролі і місця, бачення концепції розвитку й нарощування необхідних спроможностей ВМС.
Тобто:
- Ми маємо упередити РФ від дій, що призведуть до втрат третьої складової? Нам потрібні для цього ВМС, чи обійдемося лем дипломатичними, економічними, союзницькими важелями впливу? Якими мають бути ВМС, щоб ґарантовано реалізувати цю стратегію?
- Ми хочемо мінімізувати втрати другої складової? Нам потрібні для цього ВМС, чи обійдемося господарськими, дипломатичними, союзницькими механізмами і важелями впливу? Якими мають бути ВМС, щоб максимально реалізувати цю стратегію?
- Ми хочемо повернути/компенсувати втрати першої складової? Як? Нам потрібні для цього ВМС, чи обійдемося міжнародно-судовими, дипломатичними, економічними, союзницькими важелями впливу? Яке місце і якими мають бути ВМС, щоб з достатньою часткою імовірності повернути втрачене?
Звичайно, на цьому першому етапі експертного і громадського обговорення необхідно "широко посіяти зерна" ускладнень/загроз, поставити перш за все, навіть не перед вузьким колом фахівців і державних службовців, а перед широким загалом, проблематику загроз з морського напрямку. Мета має бути: зробити так, щоб кожна домогосподарка зрозуміла те, що відбувається, чи може відбутися через дії РФ на морі і на морському напрямку з її особистим гаманцем. А відбуваються зовсім погані речі - гаманець худне і значно! Але, що важливіше: в потенціялі гаманець може схуднути ще більше! Це дасть можливість створити необхідний "тиск громадської думки" на ухвалення відповідних рішень та дії Уряду. А вже якими мають бути ці рішення і дії - це, звичайно, питання до наступних форумів.
Можливо, навіть, на цьому етапі варто задуматися не про щорічні події подібного формату, а значно частіші, може, навіть, з утворенням постійного виконавчо-дослідницького органу...
Сергій ШУМСЬКИЙ, голова Сновської "Просвіти" імені Т.Шевченка
Мої головні враження/висновки такі:
1. Воєнно-політичне протистояння з РФ - це не "пожежа", яку ось-ось ми потушимо, це все надовго. Тобто, Україну, де факто, перетворено на ще одну "воєнну державу" Евразійської демократично-деспотичної геополітичної межі, на додачу до Ізраїля, Лівану, Сирії, Туреччини, Кіпра, Грузії. А це означає, що все суспільство, від Уряду й до дитини має усвідомити цей факт і відповідним чином перебудувати своє буття зі звичних "мирних рейок" на традиційні для українського фронтиру "воєнні рейки". Потрібно знову пильно вивчати власну історію й досвід предків з організації життя на межі з Диким Полем і Ордою.
2.Відкриті й приховані (гібридні) дії РФ прямо, чи опосередковано зачіпають не менше, ніж 20% ВВП України, що ґенерується царинами економіки, пов'язаними з морем. Це має значний вплив, як на економічну стійкість і спроможності Держави, так і на добробут кожного окремо взятого громадянина і особливо тих із них, хто проживає в районах, наближених до окупованих територій, і особливо тих, чия діяльність пов'язана з морем (Одеса, Миколаїв, Херсон, Бердянськ, Маріупіль).
Цей вплив можна розділити на три складові:
і. Втрати основних фондів, що відбулися (крадіжка економічних об'єктів та потенціялу: газо-нафтовидобувні об'єкти, поклади, потенційні видобувні райони (в т.ч. поблизу Слов'янська), левова частка виключної економічної зони в Чорному морі, Крим...);
іі. Операційні (постійні) втрати, що або відбуваються, або можуть відбутися, пов'язані, головним чином, з обмеженням свободи судноплавства в Азовському та Чорному морях через реалізацію незаконних "інфраструктурних проектів" РФ; скороченням виробництва на підприємствах поблизу окупованих територій; зниженням транзитного потенціялу України; зменшенням надходжень від портових та аеропортових зборів через вимушене обмеження трафіку; тощо;
ііі. Потенційні втрати, що можуть відбутися через подальшу ескалацію Московією конфлікту: повне припинення вантажних перевезень через порти України (особливо в контексті розбудови Евросоюзом альтернативного транзитного автошляху Чорне море - Балтика); значне подорожчання логістики експорту і потенційна втрата конкурентоздатності українських експортних продуктів, включно з продукцією сільського господарства; виключення України, як учасника, з проекту розбудови "Нового шовкового шляху"; припинення газового транзиту територією України; припинення доступу України до ресурсів виключної морської економічної зони, яка ще знаходиться під її контролем; тощо..
Що я не вловив/не помітив, і що, певно, має стати об'єктом подальших дискусій і обговорень на чергових Конференціях: це можливі стратегії України в питанні упередження та повернення/компенсації означених втрат; роль і місце Військово-Морських Сил України в цих стратегіях і, відповідне до цих ролі і місця, бачення концепції розвитку й нарощування необхідних спроможностей ВМС.
Тобто:
- Ми маємо упередити РФ від дій, що призведуть до втрат третьої складової? Нам потрібні для цього ВМС, чи обійдемося лем дипломатичними, економічними, союзницькими важелями впливу? Якими мають бути ВМС, щоб ґарантовано реалізувати цю стратегію?
- Ми хочемо мінімізувати втрати другої складової? Нам потрібні для цього ВМС, чи обійдемося господарськими, дипломатичними, союзницькими механізмами і важелями впливу? Якими мають бути ВМС, щоб максимально реалізувати цю стратегію?
- Ми хочемо повернути/компенсувати втрати першої складової? Як? Нам потрібні для цього ВМС, чи обійдемося міжнародно-судовими, дипломатичними, економічними, союзницькими важелями впливу? Яке місце і якими мають бути ВМС, щоб з достатньою часткою імовірності повернути втрачене?
Звичайно, на цьому першому етапі експертного і громадського обговорення необхідно "широко посіяти зерна" ускладнень/загроз, поставити перш за все, навіть не перед вузьким колом фахівців і державних службовців, а перед широким загалом, проблематику загроз з морського напрямку. Мета має бути: зробити так, щоб кожна домогосподарка зрозуміла те, що відбувається, чи може відбутися через дії РФ на морі і на морському напрямку з її особистим гаманцем. А відбуваються зовсім погані речі - гаманець худне і значно! Але, що важливіше: в потенціялі гаманець може схуднути ще більше! Це дасть можливість створити необхідний "тиск громадської думки" на ухвалення відповідних рішень та дії Уряду. А вже якими мають бути ці рішення і дії - це, звичайно, питання до наступних форумів.
Можливо, навіть, на цьому етапі варто задуматися не про щорічні події подібного формату, а значно частіші, може, навіть, з утворенням постійного виконавчо-дослідницького органу...
Сергій ШУМСЬКИЙ, голова Сновської "Просвіти" імені Т.Шевченка
Читайте також |
Коментарі (0) |