Відповідальний - Зеленський!

В Україні неприпустимий сам факт будь-яких збройних конфліктів між СБУ, ГУР, іншими спецслужбами та підрозділами Збройних сил України.
Публічних чи кулуарних.
На вулиці чи за зачиненими дверима.
За будь-яких обставин.

Українські військові та спецслужби мають єдиного ворога. І це Росія.
І коли замість боротьби з ворогом державні силові структури починають конфліктувати між собою, це вже червона лінія, за якою починається руйнування самої державної вертикалі, а точніше і в нашому випадку те, що від неї залишилося після 2019-22 років і наступних років правління Династії.

Вирішувати і припинити цей грйобаний і в край не смішний цирк треба тут і негайно. І тут не вже допоможуть написані на колінах пресрелізи, традиційне мовчання, спроби все списати на «непорозуміння» чи призначити крайніми кількох виконавців.

Тут потрібні негайні кадрові рішення. Бажано, за участі...або, без участі політично вмотивованих сил і президента в тому числі, але це лише мої фантазії, розумію.
В будь-якому випадку за державу відповідає її керівництво.

Так сталося, що саме Зеленський - президент України та Верховний Головнокомандувач. Саме тому політична відповідальність за стан силової системи держави в кінцевому рахунку лежить на ньому. Це його кадрові рішення. Це його позиції страуса. Це його мовчання та нестримне бажання до політики персональної відданості, а не професійного бекграунду призвели до вуличних міжінституційних війн.

Мій політичний вирок Зеленському простий: якщо за його президентства силові структури держави доходять до протистояння між собою, влада зобов’язана не виправдовувати це, а негайно встановити причини, винних і замовників та винести проблему на рівень суспільної відповідальності.

Президент не може бути арбітром лише тоді, коли це зручно і не б'є по вже знищеному рейтингу.
Верховний Головнокомандувач не може залишатися осторонь, коли всередині державної системи виникає силове протистояння.

І держава не може вимагати від військових дисципліни на фронті, одночасно допускаючи безкарність за хаос у власному силовому апараті.
Досить.

Україна не приватна вотчина Офісу президента.
ЗСУ не політичний інструмент.
Спецслужби не приватні армії.
А українська зброя не аргумент у внутрішніх розбірках.

Тому вимога проста, і я думаю, ви аналогічних позицій:
1.Встановити всю вертикаль відповідальності.
2.Назвати суспільству винних.
3.Покарати винних.

І головне, припинити будувати державу, в якій українці змушені боятися не лише російської ракети, а й того, що одного дня українська силова структура відкриє вогонь по іншій українській силовій структурі.
Бо держава, яка дозволяє власним силовим органам воювати між собою, поступово перестає бути державою.
А президент, який не здатний це зупинити, не може перекладати відповідальність на підлеглих.
Це вже не питання рейтингу.
Це питання спроможності влади.

І саме тут Зеленський має дати суспільству відповідь, а не вимагати ці відповіді у підлеглих.
Вимагати, це наша прерогатива. Нації, Армії та народу. Це ми вимагаємо від Зеленського пояснень та рішучості для припинення руйнування системи державного управління.

Павло НУСС