Вибори в Любецькій громаді: «Свої проти чужих»

Сьогодні ми спілкуємося з кандидатом на посаду голови Любецької об'єднаної громади Олександром Олександровичем Циро.

- Нам хотілося б розуміти, чому на виборах у Любецьку ОТГ «засівають дільницю гречкою» на рівні з виборами народних депутатів у ВР та витрачають на них колосальні кошти? Та взагалі, які сили тут зіткнулися?

- Розпочну, мабуть, з ситуації, яка склалася на даний момент, і бажань наших жителів. На мою думку, вже давно є протистояння в нашому районі між Ріпками та іншими населеними пунктами. Воно й вилилося в бажання від'єднатися від Ріпок в окрему територію і вирішувати свої питання самим без втручання з теперішнього центру. Адже наші жителі багато в чому пов'язують свої нагальні проблеми з управлінням районом.

- Наскільки, на вашу думку, ця позиція людей відповідає дійсності?

- Скажу тільки, що наша громада зараз знаходиться в жалюгідному стані. В нас більше не працює жодне промислове підприємство. У людей в Любечі і багатьох прилеглих селах немає не просто добре оплачуваної роботи, а взагалі будь-якої роботи. І це наша величезна біда.

А колись, всі пам'ятають, як працювали заводи, лісове господарство відносилося до Любеча, і туди брали на роботу наших людей, а жителі були досить заможніми та відчували себе на рівні з усією країною за якістю життя. Наразі ж становище в цілому просто жахливе, і люди більше не хочуть терпіти це. На центр надії взагалі немає. Чи бачили ми звідти щось хороше за всі ці роки?

- Як, на ваш погляд, чи готові Ріпки «розлучитися» з Любецькою територією?

- Я цілком очікував, що вони виставлять свого кандидата і включать в хід всі свої можливості, щоб «протягнути» його - використовиватимуть адміністративний ресурс, блокуватимуть підтримку інших кандидатів, почнуть роздачу продуктів до виборів з метою, щоб пройшов їх власний кандидат.
Думаю, ніхто не захоче розлучатися з тим, що вважає своїм і думає, що може його використовувати на свій розсуд. Але люди не дурні, і все бачать.

Адже всі повинні розуміти, що це може закінчитися катастрофою для цієї території.
Це не вибори до Верховної Ради, коли роздають «гречку» або за допомогою адміністративного ресурсу тиснуть на голів і бюджетників, і людям практично все одно (бо на їх думку, вони нічого не вирішують). Все одно кожен з кандидатів потім поїде і забуде про тебе. Тут є дуже суттєва відмінність з виборами до ВР — люди самі вибирають своє майбутнє, бо мова йдеться про їх власну громаду.
В громаду з центру передають як частину коштів так і права. І в залежності від того, кого оберуть головою громади, багато в чому і буде вирішена її подальша доля та доля людей, які тут живуть.

Прийде захисник - зможе захистити те, що є. Прийде до влади людина - «нападник» з «загарбницькою позицією», мета якої вирішувати свої власні фінансові питання - бути біді. Тому потрібно вибирати «захисника, а не нападника». Чи потрібна громаді на посаді голови людина, метою якої не є захист інтересів і розвиток громади?

- Яке Ваше ставлення до того, що не місцеві жителі можуть брати участь у виборах на посаду голови громади?

- Якщо Ви питаєте мою особисту думку, то я категорично проти цього. На мій погляд - це повинні бути тільки місцеві жителі. Жителі громади. Людина на посаді голови громади повинна в ній жити. Кожен день дивитися в очі сусідам та людям на вулиці. Тут повинна бути його сім'я. Голова повинен розуміти, що він теж є частиною громади. Йому й надалі тут жити з цими людьми.

- А що в такому випадку з приїжджими?

- Ну, у мене цілком підходящий опис проноситься в голові «Нацарював та й поїхав». Якщо ми говоримо про мою думку, то люди, які не проживають в громаді, взагалі не повинні мати можливості обиратися в ній. Та й просто голосувати за них, на мою думку, небезпечно для громади. Яка їм взагалі до нас справа?
Про яку небезпеку в розрізі Любеча йдеться?

У нас залишилася одна небезпека - земля. Адже, це по суті все, що у нас залишилося. Всього іншого взагалі нема. Його ще потрібно відновлювати і боротися, щоб нам повернули право розпоряджатися тим, що є на нашій території. І просто так цього нам ніхто не подарує. І питання в тому, чи захоче голова цим займатися. Чи потрібно воно йому?

Чи є у нього такі цілі? Тут виборцям добре потрібно придивитися до кожного з кандидатів і запитати у нього, що він збирається робити, чому не зробив раніше, якщо була така можливість. Посада голови ОТГ - це велика відповідальність, перш за все, і вибір людей повинен бути вірним. Від цього залежить їхнє майбутнє, і тут потрібно не помилитися. Це вже питання майбутнього кожного члена громади від людини поважного віку до немовляти. Як їм надалі бути. Жити або намагатися виживати?

- Ви казали про землю. Які в цьому питанні існують ризики для людей?

- Найголовніший ризик - просто втратити все, як це було в 90-х з підприємствами, які будувалися народом, а дісталися одиницям. Варто врахувати, що, по-перше, в питаннях землі цілковитий хаос, ніхто достеменно не розуміє, скільки в громаді землі і кому вона належить.

По-друге, що найнебезпечніше - хаос також в питаннях документального оформлення прав на землю. А те, що для нас є ризиком, для конкуруючих сил - можливість. Можливість, використовуючи плутанину в обліку і в оформленні, насамперед, забрати те, що «погано лежить», а потім ще і використати неспроможність людей самих себе захистити.

Сучасне законодавство надає досить широкі можливості для подібних дій, взяти хоча б останні зміни в частині розширення повноважень органів місцевої влади щодо визнання в судовому порядку за собою права власності на несвоєчасно оформлений або неоформлений спадок.

Тепер місцеві ради мають право вимагати вилучення з приватної власності спадкових земель, які не були оформлені протягом року від дня смерті власника.
Чому я й наголошую на тому, що на посаді голови ОТГ потрібен не нападник, а захисник!
Своїм першим завданням я бачу проведення інвентаризації всіх земель і оприлюднення всіх даних, бо тут не повинно бути секретів. Наступний крок - допомога людям з оформленням їх землі. Думаю, що при правильному ставленні до цього питання з боку місцевої влади, здешевити процедуру оформлення можна буде в рази, а спростити і прискорити - в десятки разів.

Скорочено. Повністю опубліковано в газеті "Сіверщина" за 19 жовтня