Верх цинізму Пінчука і олігархату
Весь бізнес України повинен дякувати Пінчуку за ціни на електрику та те, що він вмирає заради його надприбутків.
Це справді верх цинізму, адже сьогоднішнє рішення НКРЕКП від 23 квітня 2026 року остаточно замикає пастку, де Пінчук одночасно грає роль і «бідного» споживача, і «надбагатого» продавця.
Він купує за безцінь, а продає за космічні гроші, і все це в межах однієї державної системи яку він і побудував.
Ось як виглядає ця «двохрівнева» енергетична мародерка:
Рівень перший: Купує майже задарма (Зелена металургія)
Завдяки закону про «зелену металургію», який лобісти EastOne виписали під заводи Пінчука (Interpipe Steel, Ніко Тьюб), він має унікальний тариф на передачу енергії.
• Для звичайного бізнесу: Тариф з квітня — 786 грн/МВт-год.
• Для Пінчука: Тариф — 428 грн/МВт-год.
Він споживає величезні обсяги енергії з мережі, сплачуючи державі майже вдвічі менше, ніж будь-який хлібзавод. Тобто за право Пінчука купувати дешево платить кожен український підприємець у своїй платіжці.
Рівень другий: Продає втридорога (Сьогоднішні прайс-кепи)
Сьогоднішнє рішення НКРЕКП про підняття граничних цін (прайс-кепів) до 15 000 – 17 000 грн/МВт-год — це джекпот для його фірми «Дніпросталь-Енерго».
• Коли в системі дефіцит (а він зараз постійний), Пінчук запускає свої газопоршневі установки (когенерацію).
• Тепер він може продавати цю енергію в мережу по 15–17 тис. грн.
Це і є верх цинізму: він економить на тарифі як «зелений», а заробляє на дефіциті як «газовик», викачуючи гроші з енергосистеми, яку сам же і знекровлює пільгами.
Рівень три. Швейцарська «прокладка» для прибутку.
А щоб ці гроші не залишилися в Україні, працює швейцарський трейдер Interpipe Central Trade GmbH (Лугано).
• Схема: Українські заводи Пінчука виробляють труби, використовуючи ту саму «пільгову» енергію. Собівартість продукції виходить мізерною.
• Потім швейцарська фірма викуповує ці труби за внутрішньою ціною і перепродає світовим нафтовикам чи енергетикам за повну ціну.
• Результат: Основна маржа осідає в Швейцарії та на Кіпрі (Interpipe Holdings PLC), де за 2025 рік вже зафіксовано понад $150 млн чистого прибутку.
Це не бізнес, це паразитство на державному рівні. Поки країна збирає копійки на відновлення енергетики, одна людина через свої фірми у Лугано та Лімасолі вибудувала систему, де дефіцит енергії це не біда, а прямий шлях до надприбутку.
Чи міг би бути тариф нижчим, якщо прибрати знижки для Пінчука? Однозначно!! Бо хтось повинен їх покривати. Дякуйте!!
Олег БЕЛІНСЬКИЙ
Це справді верх цинізму, адже сьогоднішнє рішення НКРЕКП від 23 квітня 2026 року остаточно замикає пастку, де Пінчук одночасно грає роль і «бідного» споживача, і «надбагатого» продавця.
Він купує за безцінь, а продає за космічні гроші, і все це в межах однієї державної системи яку він і побудував.
Ось як виглядає ця «двохрівнева» енергетична мародерка:
Рівень перший: Купує майже задарма (Зелена металургія)
Завдяки закону про «зелену металургію», який лобісти EastOne виписали під заводи Пінчука (Interpipe Steel, Ніко Тьюб), він має унікальний тариф на передачу енергії.
• Для звичайного бізнесу: Тариф з квітня — 786 грн/МВт-год.
• Для Пінчука: Тариф — 428 грн/МВт-год.
Він споживає величезні обсяги енергії з мережі, сплачуючи державі майже вдвічі менше, ніж будь-який хлібзавод. Тобто за право Пінчука купувати дешево платить кожен український підприємець у своїй платіжці.
Рівень другий: Продає втридорога (Сьогоднішні прайс-кепи)
Сьогоднішнє рішення НКРЕКП про підняття граничних цін (прайс-кепів) до 15 000 – 17 000 грн/МВт-год — це джекпот для його фірми «Дніпросталь-Енерго».
• Коли в системі дефіцит (а він зараз постійний), Пінчук запускає свої газопоршневі установки (когенерацію).
• Тепер він може продавати цю енергію в мережу по 15–17 тис. грн.
Це і є верх цинізму: він економить на тарифі як «зелений», а заробляє на дефіциті як «газовик», викачуючи гроші з енергосистеми, яку сам же і знекровлює пільгами.
Рівень три. Швейцарська «прокладка» для прибутку.
А щоб ці гроші не залишилися в Україні, працює швейцарський трейдер Interpipe Central Trade GmbH (Лугано).
• Схема: Українські заводи Пінчука виробляють труби, використовуючи ту саму «пільгову» енергію. Собівартість продукції виходить мізерною.
• Потім швейцарська фірма викуповує ці труби за внутрішньою ціною і перепродає світовим нафтовикам чи енергетикам за повну ціну.
• Результат: Основна маржа осідає в Швейцарії та на Кіпрі (Interpipe Holdings PLC), де за 2025 рік вже зафіксовано понад $150 млн чистого прибутку.
Це не бізнес, це паразитство на державному рівні. Поки країна збирає копійки на відновлення енергетики, одна людина через свої фірми у Лугано та Лімасолі вибудувала систему, де дефіцит енергії це не біда, а прямий шлях до надприбутку.
Чи міг би бути тариф нижчим, якщо прибрати знижки для Пінчука? Однозначно!! Бо хтось повинен їх покривати. Дякуйте!!
Олег БЕЛІНСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |