Вересень

Іще дзвенить достигла мідь садів,
Очима слив трава стрічає вечір,
Який несе росинок повний глечик,
А з ним – охапок стомлених вітрів.
Хоч осінь вже, та ще у споришах
Зеленоквітно стежка молодиться
І бджілками веселими іскриться
Там, на захатті, вулика душа.
Ще поки небо дихає теплом
І пахне верес медом на узліссі.
Та вже лелеча клекотлива пісня
Махнула нам на обрії крилом.
Ще буде літо. Бабине, та все ж…
І буде день ще у каблучці сонця,
І бджілка на малій своїй долоньці
Із вересу нам меду принесе.
Перетече в коріння сила трав,
І вересень, ще той юнак надійний,
Зімліє ніч в його палких обіймах…
Так ще її ніхто не цілував.
01.0902021р.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ