Вчора – жовтенята, сьогодні – ПУТІНЯТА

Сучасна Російська Федерація все більше і більше стає подібною до своєї попередниці – імперії під назвою СРСР, особливо, якщо брати до уваги культ особистості вождів цих двох держав. [b]

В теперішній Росії, як колись і в СРСР, любити своїх лідерів вчать змалечку. Суть залишилася незмінною, єдине – змінилася назва.

Так, нещодавно в російському місті Саратов вийшла накладом у 200 примірників збірка дитячих віршів Ірини Коннової «Путінята». Книга складається з 21 віршика, присвячених російському прем’єр-міністру та молодій парості його послідовників – «путінят».

Тексти віршів на диво схожі на ті, що колись прославляли вождів всіх часів і народів – В. Леніна та Й. Сталіна; тільки тепер їх місце заступає В. Путін, якого горе-поетеса іменує у своїх віршах «дядей». Ось текст одного з цих «шедеврів»:

"Путинята"

Нашей Родиной Россией
Дядя Путин управлял.
"Быть стране великой, сильной", -
Он однажды помечтал.

Только, как без ребятишек?
Маловато их у нас!
Прочитал он много книжек
И издал стране приказ:

"Каждой маме по ребенку?!
Это мало!.. Надо двух!"
И теперь в родной сторонке
Появились детки вдруг.

Много их: они красивы.
Как цветочки, там и тут.
Малышей теперь в России
ПУТИНЯТАМИ зовут!

Взагалі, цьогоріч наш північний сусід «порадував» небаченою до цього кількістю низькопробних поетичних творів із натяком на великодержавні амбіції РФ. Так, влітку було презентовано поему Юрія Лужкова «Нова Полтавська битва», що була просякнутою антиукраїнською істерією, але водночас зовсім не вражала своєю мистецькою цінністю. А рядки:

Я на Плющихе каждий тополь
Вам воспою, как древний бард.
Не продается Севастополь,
Как минимум – за милиард!

стали приводом для насмішок та глузувань з мера Москви не лише в Україні, але й у самій Росії.

http://www.ukrpohliad.org/news.php/news/1113