...В цій грі страшній, без милості і глянцю
Останнім часом так часто не буває світла, що коли воно ненадовго з'являється, хочеться швиденько "пробігтися" по сторінках своїх друзів та знайомих в соцмережах, переконатися, що всі живі-здорові, поставити вподобайку чи залишити смайлика, як звістку про те, що і я жива і пам,ятаю про них.
І ось вчора у мене було аж 2 години і я стала гортати сторінки тих друзів, які недавно оновили інформацію на своїх сторінках. Але ж якою сумною була моя подорож.
Ось декілька цитат зі свіжих дописів різних людей, але єдиних в своїх вкрай депресивних настроях.
1.Темрява, яка оселилася в моїй душі, мабуть не закінчиться ніколи. 2.Чи розуміють люди стан, коли від крику всередині закладає вуха? 3. Відчуття безнадії і непотрібності перерізає останню ниточку, яка тримала тебе на цьому світі. 4.Іноді мені здається, що я вже на краю - один крок і прірва. Ніколи не думала, що якраз у цих людей може бути такий тяжкий психологічний стан. І що тут скажеш і як допоможеш? Всі слова здаються якимись банальними і безпомічними. Розповісти, що і ти переживала щось подібне? Але, як стверджував класик, тільки щасливі схожі один на одного, а нещасні - кожен по-своєму. Може у когось є дієвий рецепт, підкажіть - і я їм передам. А у мене просто написалися віршовані рядки, які, в порівнянні з людськими трагедіями, так само слабі і безпомічні.
Повикидай все зайве, що пече,
Звільни від нього серце, руки, плечі
І зрозумієш - це не прірва ще,
А перспективи є і в порожнечі.
Є місце там, щоб крила розвернуть
І крик подвоїть вільною луною.
Та головне, що можеш ти збагнуть -
Є порожнеча й ти - і вас вже двоє!
Не повертайся в спогадах туди,
Де безпорадно й гірко плачуть роси.
Стає прозорим, з часом, навіть дим
І Ангел твій добра тобі попросить.
Тримайся так, як можеш тільки ти
В цій грі страшній - без милості і глянцю.
І сонечко над дзеркалом біди,
Закружить промінь у несмілім танці.
Те дзеркало завісить не спіши,
Віддихай в горі крихітне віконце.
Не на краю твій день, а на межі,
На тій межі , де зранку зійде сонце!
Всім доброї, тихої ночі і світлого ранку. Тримаймося!!!!!
Олександра САМАРЦЕВА
І ось вчора у мене було аж 2 години і я стала гортати сторінки тих друзів, які недавно оновили інформацію на своїх сторінках. Але ж якою сумною була моя подорож.
Ось декілька цитат зі свіжих дописів різних людей, але єдиних в своїх вкрай депресивних настроях.
1.Темрява, яка оселилася в моїй душі, мабуть не закінчиться ніколи. 2.Чи розуміють люди стан, коли від крику всередині закладає вуха? 3. Відчуття безнадії і непотрібності перерізає останню ниточку, яка тримала тебе на цьому світі. 4.Іноді мені здається, що я вже на краю - один крок і прірва. Ніколи не думала, що якраз у цих людей може бути такий тяжкий психологічний стан. І що тут скажеш і як допоможеш? Всі слова здаються якимись банальними і безпомічними. Розповісти, що і ти переживала щось подібне? Але, як стверджував класик, тільки щасливі схожі один на одного, а нещасні - кожен по-своєму. Може у когось є дієвий рецепт, підкажіть - і я їм передам. А у мене просто написалися віршовані рядки, які, в порівнянні з людськими трагедіями, так само слабі і безпомічні.
Повикидай все зайве, що пече,
Звільни від нього серце, руки, плечі
І зрозумієш - це не прірва ще,
А перспективи є і в порожнечі.
Є місце там, щоб крила розвернуть
І крик подвоїть вільною луною.
Та головне, що можеш ти збагнуть -
Є порожнеча й ти - і вас вже двоє!
Не повертайся в спогадах туди,
Де безпорадно й гірко плачуть роси.
Стає прозорим, з часом, навіть дим
І Ангел твій добра тобі попросить.
Тримайся так, як можеш тільки ти
В цій грі страшній - без милості і глянцю.
І сонечко над дзеркалом біди,
Закружить промінь у несмілім танці.
Те дзеркало завісить не спіши,
Віддихай в горі крихітне віконце.
Не на краю твій день, а на межі,
На тій межі , де зранку зійде сонце!
Всім доброї, тихої ночі і світлого ранку. Тримаймося!!!!!
Олександра САМАРЦЕВА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |