"Усе переходить у спомини" - Олександр Олійник

Книжки з автографами.
Давно не було в мене цієї рубрики, а статистика продажів книжок свідчить, на подив, про зростання читання. В час війни! Думаю, цьому є дві причини: 1) намагання абстрагуватися від болючості війни, 2) припинення валу російської літератури.

Олександр Олійник - чернігівський журналіст, який не відзначився багатотомними зібраннями своїх поезій; вони у нього всі, я б сказав, ощадливі. І тому він практично уникнув буйства поетичного багатослів'я і поезій про "красу- росу" і "кров- любов".

В той же час він завжди стояв осібно від чернігівської літературної тусовки, бо пригадую, як на одному якомусь літературному зібранні він сказав у раптово загуслій тиші: "Найкращим чернігівським поетом ХХ століття є ...Дмитро Куровський". Тиша гусла, бо її наповнював присутній Станіслав Реп'ях...

З Олександром Олійником я працював у редакції газети "Сіверщина", де він певний час редагував "Білу хату". І це було чітке, творче, ділове співробітництво, від якого лишились гарні спогади.

А ще я часто цитував його талановитий образ "...Цілують в щоку- тобто майже в лоб".

На книзі автограф: "Шановному шанувальнику окремих поетичних спроб, зібраних під талановитою обкладинкою цієї книжки, Василеві Чепурному, який оцінив дорогий і авторові вірш "Перед вечерею". Спасибі і хай буде все краще, ніж є. 29.10. 2009 р. у Чернігові".

І згаданий вірш "Перед вечерею".

Квасолю чистить мати коло печі,
А батько воду в чайник налива.
Рудий, неначе лис, жовтневий вечір
Ковтає їхні стомлені слова.
Телеекраном плавають піроги -
Іде якесь пригодницьке кіно.
І смирний місяць золотистим рогом
У причілкове стукає вікно.
Не треба раю, вередлива доле, -
Лише прошу, молю тебе: нехай
Ніколи не кінчається квасоля,
Не зайде місяць, не забулька чай..."

Василь ЧЕПУРНИЙ