Україна -- вдалий проект!
Медіа-портал української діаспори Vidiaрозмістив цікаве інтерв'ю з греко-католицьким єпископом Борисом Ґудзяком, що призначений для українців Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу. Мова йшла після придбання українцями старовинної церкви під Парижем -- храму доньки князя Ярослава Мудрого, що була королевою Франції.
Увазі читачів "Сіверщини" -- уривок з розмови.
— Наразі, на вашу думку, проект Україна вдалий?
— Думаю, що є дуже багато вдач. Про невдачі не буду говорити, бо про них говорять усі. В Україні за двадцять два роки незалежності не було громадянських воєн чи кривавих революцій. У нас складне різнобарвне суспільство, яке часто є в напрузі, але яке остаточно живе у мирі. Ми маємо цілий комплекс позитивних тенденцій, пов’язаних з новими свободами. Покоління людей, які виросли у незалежній Україні, не уявляє, як це жити у тоталітарній системі. Я запитав студенток, чи вони знають, хто такий Володимир Щербицький, — владика дивиться мені в очі як і раніше, але мені видається, що тепер він поглядом ніби запитує і мене. Хто такий Щербицький пам’ятаю в загальних рисах. — Людина, яка двадцять років трясла Україну, сьогодні не існує для молодого покоління.
— Що Ви думаєте про це?
— Це свідчить про досить швидкий відхід реалій тоталітарного минулого. Це добре як свідчення того, що цей досвід уже в минулому. Але це і погано, бо ми не цінуємо того, що маємо нині, і не розуміємо, наскільки минуле досі впливає на нас. Ми стаємо дуже нетерпеливими — хочемо все і відразу. Кажемо, що немає того добробуту, який є в західній Європі, але забуваємо, що в наших містах сьогодні вдвадцятеро більше автомобілів, ніж 20 років тому. Не звертаємо увагу на те, що кожен українець має в середньому набагато більше житлової площі, ніж в радянський час, що люди більше не стоять у чергах, і що у наших магазинах є до вибору харчів і медикаментів. Наші розчарування є настільки сильними, наскільки астрономічно великими є наші очікування
— Владико, як би Ви порадили думати, і що робити пересічному українцеві, аби долучитися до розбудови проекту України зі знаком плюс?
— Не дивуйтеся, якщо я як священик скажу наступне: починаймо самі від себе. В святий день святкуймо, ходімо до церкви у неділю, починаймо і завершуймо кожен день молитвою, хоч би короткою. Хто цього не практикує, спробуйте жити так принаймні шість місяців, а тоді напишіть мені на Facebook, чи це мало вплив. Плекайте своє здоров’я. Ходіть спати на одну годину скоріше, менше сидіть перед блимаючим екраном. Проект Україна може бути успішним тільки тоді, коли будуть здорові, щасливі, духовно збагачені українці. У наступному інтерв’ю я запропоную наступні кроки, але мені буде цікаво, якою буде реакція на ці поради.
З інтерв'ю Марічки Паплаускайте
Увазі читачів "Сіверщини" -- уривок з розмови.
— Наразі, на вашу думку, проект Україна вдалий?
— Думаю, що є дуже багато вдач. Про невдачі не буду говорити, бо про них говорять усі. В Україні за двадцять два роки незалежності не було громадянських воєн чи кривавих революцій. У нас складне різнобарвне суспільство, яке часто є в напрузі, але яке остаточно живе у мирі. Ми маємо цілий комплекс позитивних тенденцій, пов’язаних з новими свободами. Покоління людей, які виросли у незалежній Україні, не уявляє, як це жити у тоталітарній системі. Я запитав студенток, чи вони знають, хто такий Володимир Щербицький, — владика дивиться мені в очі як і раніше, але мені видається, що тепер він поглядом ніби запитує і мене. Хто такий Щербицький пам’ятаю в загальних рисах. — Людина, яка двадцять років трясла Україну, сьогодні не існує для молодого покоління.
— Що Ви думаєте про це?
— Це свідчить про досить швидкий відхід реалій тоталітарного минулого. Це добре як свідчення того, що цей досвід уже в минулому. Але це і погано, бо ми не цінуємо того, що маємо нині, і не розуміємо, наскільки минуле досі впливає на нас. Ми стаємо дуже нетерпеливими — хочемо все і відразу. Кажемо, що немає того добробуту, який є в західній Європі, але забуваємо, що в наших містах сьогодні вдвадцятеро більше автомобілів, ніж 20 років тому. Не звертаємо увагу на те, що кожен українець має в середньому набагато більше житлової площі, ніж в радянський час, що люди більше не стоять у чергах, і що у наших магазинах є до вибору харчів і медикаментів. Наші розчарування є настільки сильними, наскільки астрономічно великими є наші очікування
— Владико, як би Ви порадили думати, і що робити пересічному українцеві, аби долучитися до розбудови проекту України зі знаком плюс?
— Не дивуйтеся, якщо я як священик скажу наступне: починаймо самі від себе. В святий день святкуймо, ходімо до церкви у неділю, починаймо і завершуймо кожен день молитвою, хоч би короткою. Хто цього не практикує, спробуйте жити так принаймні шість місяців, а тоді напишіть мені на Facebook, чи це мало вплив. Плекайте своє здоров’я. Ходіть спати на одну годину скоріше, менше сидіть перед блимаючим екраном. Проект Україна може бути успішним тільки тоді, коли будуть здорові, щасливі, духовно збагачені українці. У наступному інтерв’ю я запропоную наступні кроки, але мені буде цікаво, якою буде реакція на ці поради.
З інтерв'ю Марічки Паплаускайте
Читайте також |
Коментарі (1) |
| |