У Седневі відкриють знак перемоги чернігівців над зайдами

Цьгоріч на "Седнівській осені" планується відкриття пам'ятника на честь перемоги чернігівського князя Святослава Ярославича над половцями. Історію цього пам'ятника розповідає наша дописувачка.

У Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури в червні 2015 року відбувся захист дипломних робіт її випускників.

Випускник Іван Підгайний (27 років, народився в с. Сатиїв, Рівненська обл.) захищав дипломну роботу: “Пам’ятний знак на честь перемоги 3-тисячного війська Чернігівського князя Святослава Ярославича над 12-тисячною половецькою раттю в 1068 році”. Керівник – голова Національної спілки художників України, керівник навчально-творчої майстерні Володимир Чепелик.

Тема випускником академії обрана не випадково. Адже його керівник надає багато уваги Будинку творчості художників у Седневі, є активним організатором проведення культурно-мистецького свята “Седнівська осінь”. Отже, восени 2013 року приїздив до чернігівських істориків, щоб зі своїми студентами визначитися з реалізацією проекту увічнення першої писемної згадки про Седнів. Згодом поміж студентів відбувся конкурс їх проектів на втілення в пам’ятнику цієї історичної події. Більш вдалим виявився проект Івана Піддубного.

Але перша літописна згадка про Сновськ-Седнів пов’язана з відзначною подією того часу – перемогою князівського війська над половецьким. У збірнику “Містечко над Сновом” відомий чернігівський історик Володимир Петрович Коваленко про це пише наступне: “Дії ж половців уявити не важко: вони, як пише літописець, безборонно “росулися по земли”, грабуючи невеликі міста і села й обходячи стороною укріплені фортеці. Судячи з усього, зайди почувалися безкарними і мали намір грунтовно “похазяйнувати” у Південній Русі, адже наступна значна сутичка з ними сталася через два місяці (1 листопада 1068 р.) вже аж під Сновськом, віддаленим від південного кордону Переяславщини на кількасот кілометрів…

…Святослав мав лише 3000 тисячі кінної дружини, і літописець відверто відзначає, що князь чернігівський не очікував зустріти такого численного ворога. Враховуючи, що сили сторін стали відомими супротивникам лише безпосередньо перед боєм, логічно припустити, що війська Святослава, які прийшли з Чернігова і, безперечно, тилом своїм спиралися на вали Сновська, за стінами якого сподівалися сховатися в разі поразки, стояли на седнівських кручах, з висоти яких і побачили ворога, що за чисельністю вчетверо переважав їх. Затьмарені ейфорією легкої перемоги над набагато слабкішим супротивником, половці, вірогідно, легковажно поставилися до битви, і внаслідок рішучої блискавичної кінної атаки (“удариша копьи”) Святославової дружини були скинуті до берега річки. Скупчившись на вузькій прибережній смузі, обмеженій з одного боку річкою, а з іншого – високою терасою, вони в тісняві (12 000 кінноти!) не могли чинити серйозного опору менш численним, але більш організованим загонам чернігівців, і не мали іншого шляху для втечі, як через Снов. Враховуючи, що на той час (1 листопада) річка вже мала бути вкрита кригою 82, але занадто тонкою для такої сили людей і коней, неважко уявити собі картину подальшого тотального винищення загонів Шарукана, які “потопоша въ Снъви”, а самого його “яша рукама”.

“Половцы же, бывшие в разъездах, усмотря Святослава, дали тотчас протчим знать, по котрому половцы, собрався во множестве, выступили противо Святослава. Он же, хотя видел их несравненное множество, нимало не смутясь, устроил войско, увещевая их к храброму сопротивлению, глаголя: “Лучше нам здесь свою храбрость, не счадя живота, изъявить, нежели, убоявшись множества, уйтить, а жен, детей, сродников и все имение на пленение сим поганым отдать”. И слыша от всего войска к бою охоту, абие жестоко на половцы с копиами наступя, вскоре оных сломил и погнал их, имея войска только 3000, а половец 12000, где, конечно, не человеческая, но божеская сила спомосчествовала. Половцы же, бежаще через реку Сновь, многие потонули, многих побили и пленили, в которых един знатный князь их пленён”.

Ось чому композиція пам’ятного знака виконана у вигляді шолома воїнів князівської дружи, який поклали на поле битви після перемоги. Шолом ще нагадує про давньоруських богатирів, які боронили рідну землю від ворожих військ. А місце встановлення пам’ятного знаку в Седневі на одній з круч над річкою Снов підкреслить пам'ять про велику перемогу наших богатирів.

На захисті дипломної роботи, яка була оцінена на відмінно, були присутні заступник голови Чернігівської районної державної адміністрації Андрій Курданов та представники товариства “Чернігівське земляцтва в місті Києві” Олексндр Бандурко та Валерій Демченко.

Тетяна СІРЕНКО