У Чернігові перепоховані жертви сталінських репресій під виглядом жертв нацизму? Оновлено

Третя неділя травня (у 2016 році - 15 травня) в Україні відзначається як день вшанування пам'яті жертв політичних репресій. У Чернігові традиційно в цей день або напередодні цього дня біля поховань розстріляних репресованих біля села Халявин Чернігівського району (20-й кілометр Гомельського шосе) проводяться жалобні заходи за участю керівництва облдержадміністрації.
Скільки ще подібних поховань на території області — невідомо.
Однак деякі факти свідчать, що це, мабуть, не єдине масове поховання жертв політичних репресій на Чернігівщині.

Судіть самі.

У 1959 році в Чернігові у братських могилах на старому Руському кладовищі по вулиці Старобілоуській, 6 було урочисто перепоховано решки біля 3000 людей, знайдених при будівництві по вулиці Тихий, що розташована між Єлецьким Успенським монастирем та тюрмою (зараз Чернігівський слідчий ізолятор, вул. Комсомольська, 4). Офіційно органи влади оголосили, що це жертви гітлерівського терору.
Проте, у цій тюрмі утримували і катували людей не тільки нацистські загарбники під час окупації у 1941-1943 роках, але й більшовицькі чекісти в 20-40-ті роки XX століття. Це твердження ґрунтується на спогадах і розповідях місцевих старожилів, що пережили окупацію. Автор дізнався від них про цікаву подробицю у відмінності розстрільної практики нацистів і більшовиків.
Якщо чекісти (працівники ГПУ-НКВД) розстрілювали людей у тюрмі і потім кудись вивозили для поховання трупи страчених, то гітлерівські каральні органи навпаки вивозили людей з цієї тюрми живими і розстрілювали їх на місці поховання.
Крім того, відомий випадок масової втечі приречених на страту гітлерівськими окупантами біля школи №10 на вул. Попудренка під час їх перевезення до місця розстрілу. У 1975 році на місті цих поховань споруджено Меморіальний комплекс з братськими могилами 15 тисяч полонених красно армійців, цивільного населення, розстріляного в 1941-1943 роках (вул. Ціолковського).

Нагадаю, що вшанування пам’яті загиблих в роки війни регламентується і керується місцевими органами влади. Так, на території Новозаводського району м. Чернігова розпорядженням голови цієї райради № 46-р від 29 травня 2009 року для вшанування пам’яті визначено «Перелік братських могил та місць поховання загиблих воїнів і мирних жителів часів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» (14 об’єктів) та закріплено керівників конкретних підприємств, установ, організацій та закладів для «організації покладання вінків та квітів, сприяння утриманню їх в належному санітарному та естетичному стані».
Однак у вище вказаному Переліку, до речі, саме на вимогу депутатів-комуністів цієї райради не було включено саме групу братських могил з рештками близько 3000 підпільників, партизан та мирних жителів на старому Руському кладовищі. Серед них – П.Т. Кулик – герой СРСР, учасник Остерського підпілля. При цьому прізвище цього героя совєтсько-фінської війни вказано першим на пам’ятнику, встановленому на честь красноармійців, що загинули при обороні на халявинському напрямку визволеного Чернігова (поховано 280 бійців). Ці поховання розташовані майже поруч із «забутим» похованням.

Крім того, привертає увагу той факт що до кожного 9 травня від колективу Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на цьому цвинтарі покладається вінок до могили командира диверсійного взводу у з'єднанні М. Попудренка Героя СРСР І.Є. Цимбаліста (28.10.1911 - 01.10.1960).
Як вказано поданні на присвоєння йому звання Героя СРСР до його бойових заслуг віднесено те, що у місті Корюківка «мінери під керівництвом Цимбаліста розгромили залізничну станцію, підірвали станційне устаткування, прилади зв'язку і сигнали, підірвали склади, а в самому місті спалили базу Главлеснічества, гараж та інше майно». За наслідками цієї «успішної» партизанської диверсії було спалено карателями 1, 2 і 9 березня 1943 року місто Корюківку та знищено біля 6700 її жителів. При цьому партизани О. Федорова, які в цей час були поряд з Корюківкою і навіть не намагалися якось захистити корюківчан, а лише спостерігали за діями озвірілих карателів.

Чому влада вперто не помічає цього поховання, незважаючи на критичні публікації у ЗМІ та вшанування 22 червня 2012 року активістами націонал-демокритичних партій пам’яті трьох тисяч загиблих?

Можливо тому, що в цих братських могилах можуть бути і жертви сталінського терору ?

Чи може їй соромно покладати квіти до вкрай убогого пам’ятника на якому навіть у напису зроблено щонайменше три помилки ?

І це при тому, що кожного 9 травня на тому ж старому Руському (Петропавлівському) цвинтарі традиційно покладаються вінки з синьо-жовтими стрічками від «закріплених» підприємств вінки і живі квіти до монументу з написом «Вічна слава борцям за владу рад» братських могил, в якій поховані бійці Красной армії, що загинули в боях з денікінцями у листопаді 1919 року.

Що це: звичайний прорахунок влади чи ідеологічна позиція ділити жертви на тих кого треба шанувати, а кого ігнорувати або приховувати ?



Вулиця Тиха біля Єлецького Успенського монастиря та тюрми (зараз Чернігівський слідчий ізолятор, вул. Реміснича, 2)



Могила Героя СРСР Івана Цимбаліста (рос. Цымбалист)





Монумент на честь красноармійців, що загинули при визволенні Чернігова (поховано 280 бійців)




Група братських могил з рештками близько 3000 підпільників, партизан та мирних жителів на старому Руському кладовищі. Серед них – П.Т. Кулик – герой СРСР, учасник Остерського підпілля.







Поховання бійців Красной Армії, що загинули в боях з денікінцями у листопаді 1919 року