Тютюн з горища через 25 років

90- ті були геть важкими роками для бюджетників Новгород- Сіверщини.

Вчителі, лікарі, працівники культосвітніх установ виживали. І коли йдеться про так звані "ліхіє 90 -ті," то така назва підходить хіба що для узагальнення.

" Малинові піджаки", рекет та іншого штибу "навороти". Натомість, за великим рахунком, людям, які "сиділи на зарплаті" -жити було зовсім не просто.

Пам'ятаю, як вчительство Новгород-Сіверщини не знало зарплатні майже рік!? І як окремим педагогам набридло відчувати дебильне знущання. І як працівники школи #2 та #1 подали до суду!?
Уявляєте - рік без зарплатні?

Новгород-Сіверський суд тоді чітко став на позицію десятка вчителів, що ініціювали в такий спосіб протест системі, яку дарував українцям президент - земляк Леонід Кучма!

Славний чайкинець довів життя поважних людей до вбсурду. А коли по правді, то українці самі виявилися винними в такій халепі. Нафіга було продовжувати життя біля корита "комуністичним" менеджерам? Хіба не можна було спробувати на президентському містку можливости В. М.Чорновола? Отож. Впісялися .
А по справді- захотіли продовження комунізму! Так і вийшло.

Зарплату видавали гвіздками, дошками, трунами, шифером...В крайньому випадку, як у школах Новгород-Сіверщини- продуктами місцевих фірм... Сирзаводу, м'ясокомбінату, лісгоспу...

Але, був і цікавий момент. Се коли чоловікам, які мали тяжіння до тютюнопаління, не було за що купити цигарки. Хоча й цигарок на прилавках крамниць не вельми було представлено.
Грошей нема, цигарки відсутні...

Ось тоді мій батько й почав вирощувати тютюн, хоча й сам вже не палив років 15!

І продукт наддеснянського огороду виходив смачний.Такий, що вельми круто складав, як за смаком, конкуренцію пахощам цигарок в красивих упаковках. Які, до речі, в наші краї найчастіше залітали контрабандними шляхами з Московії.

Близько 2 соток батько кілька років відводив під поважну рослину, що мала задовольнити наші з братом потреби.
Тоді ми активно палили.

Та важкий час кучмизму пережили. Що й казати, безглуздий, незрозумілий для адекватних людей та паскудний. Коли в систему життя країни ,неначе " кровопивці", в'їдалися олігархі, які, в підсумку, поставили Україну на кон своїх інтересів і від ярма яких ми навряд чи відмовимося найближчими роками!?
А що ж з батьковим тютюном?
Сей продукт після Кучми так і залишився на горищі.

А нещодавно про тютюн запитав мене односелець Петро Шевкун. Пан Петро, найчастіше не дуже зрозумілий для публіки, яка не здатна зрозуміти життя без електрики та опалення в лісовому краю села Горбова, часто навідується до моєї мами. Вона гуманітарною допомогою прагне підтримати родину Петра в цім світі. Тим паче, що лишень Господь має право давати остаточну оцінку всьому, що відбувається в цім світі .

Ось і кілька днів тому Петро відвідав наш закуток на найкрасивішій вулиці Горбова.
Окрім певних продуктів харчування, ми ще й порадували 60 річного Петра Михайловича, на його прохання, кількома гілочками розкішного за смаком тютюну з.... 25 (!) річною "витримкою" під дахом батьківського будинку! Уявляєте?

Так, цікаву історію " закрутив" тютюн,який чверть століття тому заготовив для чинів наш батько!
А сьогодні, коли вже й батька нашого нема на цім світі майже 14 років, плід його праці додав щасливої миті нашому односельцю Петру Шевкуну.
Такий час минув,що й повірити важко, але смак рослини, яка вміє дарувати задоволення, не щезла й за чверть століття!
Що не кажіть, а Земля Українська справді неймовірно родюча!

Борис ДОМОЦЬКИЙ