Тільки правда нам корисна

Тільки правда нам корисна. Про збірник документів «Рідня. Поліція і партизани. 1941—1944. На прикладі України». Автори: Олександр Гогун, Іван Дерейко, Анатолій Кентій. Видання 2011 р. Мова видання – російська.

У цьому виданні мовою документів, оповідань учасників і свідків подій розповідається про війну в межах війни, яку вели між собою поліція, що служила німецькій окупаційній владі, та радянські партизани, що діяли під керівництвом військового командування СРСР та її спецслужб. Ця війна охоплювала величезні території і втягувала у свій вир величезну кількість людей. Серед них було багато тих, що перебували між собою в родинних зв’язках.
Інформація, що міститься в книзі, спростовує багато усталених стереотипів, що характерні для тих поколінь, які отримували інформацію з джерел, що носили досить заангажований характер. Чорно-білий колір був характерний для обох ворогуючих сторін, а не однією з них. Часто-густо представники ворогуючих сторін опинялись то по один, то по другій бік війни. Як приклад в книзі розповідається про долю Івана Хитриченка, який побував начальником райуправління НКВС(районний орган радянської репресивно-поліційної системи), агентом СД(служба безпеки рейхсфюрера СС, яка окупованій території діяла як об’єднаний орган «поліція безпеки та СД»), офіцером поліції(органи підтримки порядку, створені німецькою окупаційною адміністрацією на окупованих територіях в роки Другої світової війни з військовополонених і місцевих жителів) і радянським партизанським командиром. Погодитесь, це нагадує певні паралелі з деякими явищами із сучасної української політики, коли деякі особи часто-густо опиняються в різних протилежних таборах.
Характерно, що злочини і співчуття щодо мирного населення, яке опинялось між ворожими сторонами, були притаманні представникам обох ворогуючих сторін. Одночасно попит на негідників, що були готові до будь-яких злочинних дій на виконання наказів або з власної ініціативи, був також однаково притаманний для обох ворогуючих країн. Саме вони і робили всю брудну роботу, а потім їх позбувались як використаний матеріал. Це теж гарна пересторога, урок історії для бажаючих сьогодні піти таким шляхом.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що всі зацікавлені знати реальну історію про події Другої світової війни, отримали дуже корисне і документально насичене видання.
Отже, шукайте і читайте: Родня. Полиция и партизаны, 1941–1944. На примере Украины / Авт.-сост.: А.Гогун, И.Дерейко, А.Кентий. – Киев: Украинский издательский союз, 2011. – 576 с.



P.S. ДОВІДКА про авторів книги «Рідня. Поліція і партизани. 1941—1944. На прикладі України»:

Олександр Гогун – кандидат історичних наук, молодий відомий російський історик із Санкт-Петербурга Російської Федерації, який через вороже відношення відповідних кіл у Росії до його дослідницької діяльності та загрози здоров’ю і життю, змушений жити у Берліні в Німеччині.

Іван Дерейко – кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України Національної академії наук України, молодий відомий історик.

Анатолій Кентій – (*12 квітня 1937, м. Київ. – †23 лютого 2010, м. Київ) – авторитетний і шанований у вітчизняних наукових колах український історик, методист архівної справи. Один із провідних дослідників українського національно-визвольного руху ХХ ст. та радянського партизанського руху. Член робочої групи при Урядовій комісії з вивчення діяльності Організації Українських Націоналістів. Кандидат історичних наук. Був неофіційним наставником О.Гогуна та І.Дерейка.