Тероборона — давня українська традиція
До цього звання і цієї посади — старшого сержанта і командира взводу контрдиверсійної боротьби 119-ї бригади територіальної оборони — Валерій Рябченко йшов довго.
Можливо, навіть з того часу, коли через фізичні дані його не взяли до армії, на строкову службу, а він захопився зброєю і взагалі військовою справою. Та найбільшим поштовхом була його власна «спецоперація» з виявлення ниточок антиукраїнського козацтва, що мостилося і в Чернігові.
Це було ще за президентства Ющенка. Тоді СБУ не відреагувала належним чином на появу в обласному центрі «донського козацтва», та й на довготривале блокування Катерининської церкви проросійськими силами теж. Саме під час блокування церкви вперше з’явився там прапор «Новоросії», а на екрані демонструвалися фільми проти НАТО й української церкви. Правоохоронці поводилися дивно: хлопців, які хотіли звільнити доступ до храму, міліція поклала обличчям на асфальт.
Ось тоді Валерій Рябченко провів у «Просвіті» прес-конференцію, на якій фактично виконав роботу СБУ. Він простежив за відкритими даними ниточки, які тяглися до спецслужб Росії. Так, двоє юних прихильників РФ облили кетчупом та майонезом двері «Просвіти» і єпархіального управління української церкви — їх вирахували, один був білорусом, другий — росіянином. Забігаючи наперед, скажу, що просвітяни так поговорили з цими юнаками, що під час російсько-української війни один пішов воювати у полк «Азов», другий — у Національну гвардію. Зрозуміло, що з патріотичних міркувань.
Тоді ж Валерій Рябченко встановив куратора цих антиукраїнських груп — ним виявився громадянин Росії. А ще в Чернігові невипадково розташовувалося почесне консульство Російської Федерації. Юнаки з проросійських груп тренувалися в таборах під Москвою, мали дозволи на травматичну зброю, їх прикривали місцеві депутати з ПСПУ. До слова, саме під проводом депутата від цієї партії було блокування Катерининської церкви, а місцевий архієпископ УПЦ Московського патріархату ходив у колоні не під хоругвами, а під червоними прапорами «прогресивних соціалістів»...
Уже за часів російсько-української війни Валерій Рябченко очолив роту охорони військкомату. А навесні 2014-го захисні українські дії зіткнулися з відкритою протидією з боку проросійських сил навіть у самому військкоматі! Тодішній військовий комісар особисто їздив ліквідовувати блокпости на під’їздах до Чернігова, що їх встановили добровольці...
У той час територіальна оборона формувалася здебільшого з тих, хто з якихось причин не міг піти служити до війська. «З 18 осіб, що прийшли зі мною, в армії служили тільки троє», — каже Валерій Рябченко. Підйом тоді був такий, що навіть 70-річні чоловіки просилися хоч кудись їх взяти. І Валерій Рябченко поставив їх охороняти мости через Десну.
Нещодавно старший сержант Рябченко повернувся з навчань сержантів, що відбулися під Одесою. І тепер у нього є чітке уявлення, як будується територіальна оборона в Україні: «Якщо у Чехії та Польщі вона базується на відповідних громадських організаціях, то в нас є частиною державної машини», — каже він. Навесні в області було проведено навчання з пунктами дислокації в Седневі, Ніжині, Ріпках та Прилуках. Адже завданням територіальної оборони є не захист кордону, а захист життєво важливих комунікацій, по яких у першу чергу і можуть вдарити ворожі диверсійні групи.
«У разі повномасштабного ворожого наступу першу хвилю мобілізації становитимуть ті, хто вже воював, а ми — у другій хвилі. У нас буде належне озброєння. Маємо діяти на засадах паритетності: якщо в Білорусі росіяни розгортають навчання, то, відповідно, й ми в Житомирській області свої проведемо. При цьому уважно спостерігаємо: якщо противник розгортає госпіталі, авіацію, пункти забезпечення пально-мастильними матеріалами, то наша тероборона бере під охорону мости тощо», — пояснює співрозмовник.
Говоримо про способи організації тероборони у Швейцарії, де кожен чоловік зобов’язаний мати вдома зброю і регулярно проходити навчання — і це в країні, яка ніколи фактично не воювала! Про Литву, де традиції територіальної оборони також давні. Чому б українцям не зробити такий принцип оборони, щоб у кожному селі був свій, хай невеликий загін — з числа воїнів, які мають бойовий досвід, єгерів, охорони заповідників, лісників, рибінспекторів?
За словами Валерія Рябченка, нині прогресом є поєднання двох законопроектів в один та створення зрозумілої бригадної системи територіальної оборони. Далі час покаже, що саме треба вдосконалити. Головне — розуміти потреби територіальної оборони і підтримувати її. Адже ми просто повертаємося до своєї давньої національної традиції, коли кожен козак мав зброю і був готовий кинути плуга та йти воювати за рідну землю.
З історії питання
Нещодавно ухвалена Стратегія воєнної безпеки України визначає національний спротив як частину концепту «всеохоплюючої оборони України». Йдеться про рух опору, схожий на партизанський рух.
Перша його частина — війська територіальної оборони. Фактично це легка піхота, яка може допомагати основним силам ЗСУ охороняти важливі об’єкти або кордон, чергувати на блокпостах або ж протидіяти диверсантам чи іншим незаконним групам на своїй території. Інша функція тероборони — допомога при надзвичайних ситуаціях. Тероборона має підпорядковуватися командуванню ЗСУ через командувача військ територіальної оборони.
Другий елемент національного спротиву — рух опору. Його завданнями є створення осередків опору та «перешкоджання діям військ агресора». Окрім того, рух опору може долучатися до спеціальних операцій, зокрема розвідувальних чи інформаційно-психологічних. Тому рух опору планують підпорядкувати Силам спецоперацій та формувати з добровольців.
І третій елемент — підготовка громадян до національного спротиву. Вона передбачає створення відповідної системи підготовки, військово-патріотичне виховання та «підготовку населення до умов життєдіяльності в районах ведення (воєнних) бойових дій».
Оцінка експерта
Олег Жданов, військовий експерт, переконаний, що було б краще не включати тероборону у структуру Збройних Сил: «На жаль, цей закон просто створює територіальну оборону як елемент ЗСУ, передбачає суворе підпорядкування ЗСУ і вертикаль управління теж у складі ЗСУ, що знижує мотивацію людей бути залученими до територіальної оборони. Тому що територіальна оборона має опиратися на місцеві ради, саме вони мають формувати підрозділи територіальної оборони, від Міністерства оборони вони мають отримувати завдання, озброєння, амуніцію і техніку, все інше покладається на місцеві ради. Через місцеві ради фінансуються загони територіальної оборони — і тоді в людини є гарантія, що вона захищатиме свою територію».
До речі
Після ухвалення Верховною Радою Закону «Про територіальну оборону» структура територіальної оборони формуватиметься з бригад територіальної оборони, які створюватимуться в областях, а також із добровольчих бригад, які працюватимуть у територіальних громадах, заявив перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал-полковник Михайло Коваль. За його словами, вони проходитимуть збори й отримуватимуть завдання у своїй територіальній громаді з охорони тих об’єктів територіальної оборони, де, відповідно, розташовані ці громади. Генерал-полковник заявляв про це на всеукраїнському форумі «Україна 30. Безпека країни», наголошуючи, що добровольчі бригади входитимуть до системи єдиного військового управління та підготовки.
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
Чернігів.
Можливо, навіть з того часу, коли через фізичні дані його не взяли до армії, на строкову службу, а він захопився зброєю і взагалі військовою справою. Та найбільшим поштовхом була його власна «спецоперація» з виявлення ниточок антиукраїнського козацтва, що мостилося і в Чернігові.
Це було ще за президентства Ющенка. Тоді СБУ не відреагувала належним чином на появу в обласному центрі «донського козацтва», та й на довготривале блокування Катерининської церкви проросійськими силами теж. Саме під час блокування церкви вперше з’явився там прапор «Новоросії», а на екрані демонструвалися фільми проти НАТО й української церкви. Правоохоронці поводилися дивно: хлопців, які хотіли звільнити доступ до храму, міліція поклала обличчям на асфальт.
Ось тоді Валерій Рябченко провів у «Просвіті» прес-конференцію, на якій фактично виконав роботу СБУ. Він простежив за відкритими даними ниточки, які тяглися до спецслужб Росії. Так, двоє юних прихильників РФ облили кетчупом та майонезом двері «Просвіти» і єпархіального управління української церкви — їх вирахували, один був білорусом, другий — росіянином. Забігаючи наперед, скажу, що просвітяни так поговорили з цими юнаками, що під час російсько-української війни один пішов воювати у полк «Азов», другий — у Національну гвардію. Зрозуміло, що з патріотичних міркувань.
Тоді ж Валерій Рябченко встановив куратора цих антиукраїнських груп — ним виявився громадянин Росії. А ще в Чернігові невипадково розташовувалося почесне консульство Російської Федерації. Юнаки з проросійських груп тренувалися в таборах під Москвою, мали дозволи на травматичну зброю, їх прикривали місцеві депутати з ПСПУ. До слова, саме під проводом депутата від цієї партії було блокування Катерининської церкви, а місцевий архієпископ УПЦ Московського патріархату ходив у колоні не під хоругвами, а під червоними прапорами «прогресивних соціалістів»...
Уже за часів російсько-української війни Валерій Рябченко очолив роту охорони військкомату. А навесні 2014-го захисні українські дії зіткнулися з відкритою протидією з боку проросійських сил навіть у самому військкоматі! Тодішній військовий комісар особисто їздив ліквідовувати блокпости на під’їздах до Чернігова, що їх встановили добровольці...
У той час територіальна оборона формувалася здебільшого з тих, хто з якихось причин не міг піти служити до війська. «З 18 осіб, що прийшли зі мною, в армії служили тільки троє», — каже Валерій Рябченко. Підйом тоді був такий, що навіть 70-річні чоловіки просилися хоч кудись їх взяти. І Валерій Рябченко поставив їх охороняти мости через Десну.
Нещодавно старший сержант Рябченко повернувся з навчань сержантів, що відбулися під Одесою. І тепер у нього є чітке уявлення, як будується територіальна оборона в Україні: «Якщо у Чехії та Польщі вона базується на відповідних громадських організаціях, то в нас є частиною державної машини», — каже він. Навесні в області було проведено навчання з пунктами дислокації в Седневі, Ніжині, Ріпках та Прилуках. Адже завданням територіальної оборони є не захист кордону, а захист життєво важливих комунікацій, по яких у першу чергу і можуть вдарити ворожі диверсійні групи.
«У разі повномасштабного ворожого наступу першу хвилю мобілізації становитимуть ті, хто вже воював, а ми — у другій хвилі. У нас буде належне озброєння. Маємо діяти на засадах паритетності: якщо в Білорусі росіяни розгортають навчання, то, відповідно, й ми в Житомирській області свої проведемо. При цьому уважно спостерігаємо: якщо противник розгортає госпіталі, авіацію, пункти забезпечення пально-мастильними матеріалами, то наша тероборона бере під охорону мости тощо», — пояснює співрозмовник.
Говоримо про способи організації тероборони у Швейцарії, де кожен чоловік зобов’язаний мати вдома зброю і регулярно проходити навчання — і це в країні, яка ніколи фактично не воювала! Про Литву, де традиції територіальної оборони також давні. Чому б українцям не зробити такий принцип оборони, щоб у кожному селі був свій, хай невеликий загін — з числа воїнів, які мають бойовий досвід, єгерів, охорони заповідників, лісників, рибінспекторів?
За словами Валерія Рябченка, нині прогресом є поєднання двох законопроектів в один та створення зрозумілої бригадної системи територіальної оборони. Далі час покаже, що саме треба вдосконалити. Головне — розуміти потреби територіальної оборони і підтримувати її. Адже ми просто повертаємося до своєї давньої національної традиції, коли кожен козак мав зброю і був готовий кинути плуга та йти воювати за рідну землю.
З історії питання
Нещодавно ухвалена Стратегія воєнної безпеки України визначає національний спротив як частину концепту «всеохоплюючої оборони України». Йдеться про рух опору, схожий на партизанський рух.
Перша його частина — війська територіальної оборони. Фактично це легка піхота, яка може допомагати основним силам ЗСУ охороняти важливі об’єкти або кордон, чергувати на блокпостах або ж протидіяти диверсантам чи іншим незаконним групам на своїй території. Інша функція тероборони — допомога при надзвичайних ситуаціях. Тероборона має підпорядковуватися командуванню ЗСУ через командувача військ територіальної оборони.
Другий елемент національного спротиву — рух опору. Його завданнями є створення осередків опору та «перешкоджання діям військ агресора». Окрім того, рух опору може долучатися до спеціальних операцій, зокрема розвідувальних чи інформаційно-психологічних. Тому рух опору планують підпорядкувати Силам спецоперацій та формувати з добровольців.
І третій елемент — підготовка громадян до національного спротиву. Вона передбачає створення відповідної системи підготовки, військово-патріотичне виховання та «підготовку населення до умов життєдіяльності в районах ведення (воєнних) бойових дій».
Оцінка експерта
Олег Жданов, військовий експерт, переконаний, що було б краще не включати тероборону у структуру Збройних Сил: «На жаль, цей закон просто створює територіальну оборону як елемент ЗСУ, передбачає суворе підпорядкування ЗСУ і вертикаль управління теж у складі ЗСУ, що знижує мотивацію людей бути залученими до територіальної оборони. Тому що територіальна оборона має опиратися на місцеві ради, саме вони мають формувати підрозділи територіальної оборони, від Міністерства оборони вони мають отримувати завдання, озброєння, амуніцію і техніку, все інше покладається на місцеві ради. Через місцеві ради фінансуються загони територіальної оборони — і тоді в людини є гарантія, що вона захищатиме свою територію».
До речі
Після ухвалення Верховною Радою Закону «Про територіальну оборону» структура територіальної оборони формуватиметься з бригад територіальної оборони, які створюватимуться в областях, а також із добровольчих бригад, які працюватимуть у територіальних громадах, заявив перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал-полковник Михайло Коваль. За його словами, вони проходитимуть збори й отримуватимуть завдання у своїй територіальній громаді з охорони тих об’єктів територіальної оборони, де, відповідно, розташовані ці громади. Генерал-полковник заявляв про це на всеукраїнському форумі «Україна 30. Безпека країни», наголошуючи, що добровольчі бригади входитимуть до системи єдиного військового управління та підготовки.
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
Чернігів.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |