Температура божевільного часу

Нині пишуть багато про нові форми дипломатії.

Наприклад, українські єпископи США найвідвертіші, але й найбільш метафоричні -- закликають підтримувати Україну в боротьбі з новим Іродом. А от білоруська президентка в екзилі Тихановська навпаки звертається до Путіна: "Ви же такой харошій чєловєк. Зачєм же вам поддєржівать такого плохого чєловєка, как Лукашенко?". А що білоруси тепер є солдатами Путіна, котрі воюватимуть проти України -- про це ні слова.

Витончений інтелектуал Макрон, звісно, бачить в очах Путіна російський балет і всю російську літературу, а німці, мабуть, таки відчувають власну причетність до русскага міра через царів, останній з яких розмовляв таки німецькою, і таємно пишаються цим: усі нездійснені німецькі мрії втілила їхня периферія, що зветься РФ.

Австралія демонструє повний пофігізм, Канада -- дещо менший пофігізм з гуманітарним флером у формі кредиту Україні, тому не треба писати оди англійській королеві. Варто подякувати Джонсону, котрий і недипломатичний, і неметафоричний, але виявився найрішучішим і нам найближчим. Чехи й іспанці поряд з литовцями, латишами й естонцями теж реагують адекватно.

Я, звичайно, не бачу усіх підтекстів, але навіть невтаємниченому ясно, що система безпеки, яку будували-будували, зовсім підупала. Думаю, її взагалі нині нема. Світ безсилий перед Путіним. Проти Ірану санкції спрацювали, але в російському випадку вони щось не працюють. Такий ось підсумок. Але, як сказав наш позитивний президент: хай у вас буде температура 36 і 6. В який божевільний час ми живемо!.

Роксана ХАРЧУК