Таксі - 2
І знову таксі )))))
Находилася. Втомлена-а-а. Викликаю машину.
- Добрий день! – кажу наперед, щоб дати зрозуміти: я розмовляю українською і хочу чути її у відповідь.
- Здравствуйтє, - каже молодий хлопчина.
Відвертаюся до вікна. Я не можу бути постійно в стані війни. Немає вже сили розмовляти. Дістали. Ну скільки можна говорити їм, що я клієнт україномовний і вони повинні мені догоджати, надавати мені в моїй країні послуги мовою моєї країни, а не тарабарською. Ну скільки можна їм казати, щоб не брехали, що не знають мови, бо українська обов’язкова до вивчення в школах, тому будьте так ласкаві… Ну скільки можна їм казати, що мова - це безпека країни… Ну скільки можна казати, якби Україна була україномовна, то путін би не напав, він би тупо не мав підтримки, йому б не було кого рятувати. Ну скільки можна казати, що я хочу елементарного комфорту. Елементарного. Я плачу за послугу - тож забезпечте мені будь ласка, мій комфорт, мовний у тому числі. Як же ж вони всі набридли…
- Приєхалі.
- Уточніть, скільки з мене?
- У мєня завісла програмка, - хлопець намагається перезавантажити мертвий навігатор. - Какой-то сбой. Навєрноє накрился.
- Це тому, що ви розмовляєте російською, - кажу йому.
Хлопець, вкотре безрезультатно перезавантажуючи приборчик, дивиться на мене здивовано, а тоді сміється:
- Ви хочете сказати, якби я розмовляв українською, він би не завис?
- Так, я хочу сказати саме це. Якби ви розмовляли українською, він би не виснув. Ви чули мабуть, що мова – це вібрація? Земля теж вібрує. В унісон з землею вібрують дерева, вібрують будинки, в унісон вібрують слова, які творяться на цій землі. Коли людина розмовляє цією мовою, людина вібрує в унісон із землею. Ви ж розмовляєте російською – виникає дисонанс. Звідси збій приборчиків, збій здоров’я, багато чого.
- Цікава інформація, - каже хлопець, - треба спробувати.
Прибор на його слова – блик, загорівся, завантажився. Хлопець дивиться то на нього, то на мене.
- От бачите, - кажу йому, - ви тільки що стали учасником мовного експерименту. Якби це вам хтось розказав, ви б не повірили, а так це з вами сталося. Тому в Україні краще розмовляти українською.
- Я спробую.
- Бажаю удачі.
Лариса НІЦОЙ
Находилася. Втомлена-а-а. Викликаю машину.
- Добрий день! – кажу наперед, щоб дати зрозуміти: я розмовляю українською і хочу чути її у відповідь.
- Здравствуйтє, - каже молодий хлопчина.
Відвертаюся до вікна. Я не можу бути постійно в стані війни. Немає вже сили розмовляти. Дістали. Ну скільки можна говорити їм, що я клієнт україномовний і вони повинні мені догоджати, надавати мені в моїй країні послуги мовою моєї країни, а не тарабарською. Ну скільки можна їм казати, щоб не брехали, що не знають мови, бо українська обов’язкова до вивчення в школах, тому будьте так ласкаві… Ну скільки можна їм казати, що мова - це безпека країни… Ну скільки можна казати, якби Україна була україномовна, то путін би не напав, він би тупо не мав підтримки, йому б не було кого рятувати. Ну скільки можна казати, що я хочу елементарного комфорту. Елементарного. Я плачу за послугу - тож забезпечте мені будь ласка, мій комфорт, мовний у тому числі. Як же ж вони всі набридли…
- Приєхалі.
- Уточніть, скільки з мене?
- У мєня завісла програмка, - хлопець намагається перезавантажити мертвий навігатор. - Какой-то сбой. Навєрноє накрился.
- Це тому, що ви розмовляєте російською, - кажу йому.
Хлопець, вкотре безрезультатно перезавантажуючи приборчик, дивиться на мене здивовано, а тоді сміється:
- Ви хочете сказати, якби я розмовляв українською, він би не завис?
- Так, я хочу сказати саме це. Якби ви розмовляли українською, він би не виснув. Ви чули мабуть, що мова – це вібрація? Земля теж вібрує. В унісон з землею вібрують дерева, вібрують будинки, в унісон вібрують слова, які творяться на цій землі. Коли людина розмовляє цією мовою, людина вібрує в унісон із землею. Ви ж розмовляєте російською – виникає дисонанс. Звідси збій приборчиків, збій здоров’я, багато чого.
- Цікава інформація, - каже хлопець, - треба спробувати.
Прибор на його слова – блик, загорівся, завантажився. Хлопець дивиться то на нього, то на мене.
- От бачите, - кажу йому, - ви тільки що стали учасником мовного експерименту. Якби це вам хтось розказав, ви б не повірили, а так це з вами сталося. Тому в Україні краще розмовляти українською.
- Я спробую.
- Бажаю удачі.
Лариса НІЦОЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |