Таких воїнів багато на передовій...
Таких, як 22-річний лейтенант Владислав, випускників вищих військових закладів часів російсько-української війни, на передовій нині досить багато. Їх військове навчання та командирське становлення відбувається вже не за пострадянськими підручниками та настановами, а реальним бойовим досвідом, який здобула Україна за майже вісім років протистояння з російськими агресорами.
– Коли почалася війна, мені було 15 років, − згадує Влад. – І хоча в моїй родині ніколи не було професійних військових, чітко вирішив для себе: у такий загрозливий для країни час головною справою мого життя стане захист Батьківщини. У 2017 році після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Національної військової академії імені Петра Сагайдачного на факультет бойового застосування військ. Більшість викладачів та командирів, які навчали нас в академії, пройшли справжні випробування на війні й мали бойовий досвід, тому ми багато часу приділяли опануванню саме практичним навичкам управління підрозділами, які стали нам у нагоді на фронті. Майже через місяць після випуску в липні 2020 року я вже потрапив на передову і прийняв командування механізованим взводом. А вже за декілька днів прийняв свій перший бій. Пам’ятаю, з боку окупантів ввечері почався щільний обстріл із кулеметів, гранатометів і стрілецької зброї. Тоді не було часу хвилюватися або довго роздумувати, підлеглі чекали від мене відповідних команд і наказів.
Швидко оцінив ситуацію і почав управляти боєм. У бою головне − діяти впевнено і спокійно, тоді твій настрій передається особовому складу. Ми діяли чітко і жорстко. Уже за пів години примусили ворога припинити вогонь. У бойовій обстановці краще впізнаєш людей, їхні навички, морально-вольові якості, вміння впоратися з тим чи іншим завданням. Тому наступного разу, коли виникає нештатна ситуація, вже чітко знаєш можливості своїх підлеглих і віддаєш накази, враховуючи їх здібності та вміння.
У підрозділі, яким командує лейтенант Владислав, люди різного віку та освіти, але всі вони дуже впевнені в своєму командирі s в будь-якій ситуації довіряють йому, тому що на власні очі бачили, чого він вартий у бою.
Олександр КІНДСФАТЕР, кореспондент Інформагентство АрміяInform
– Коли почалася війна, мені було 15 років, − згадує Влад. – І хоча в моїй родині ніколи не було професійних військових, чітко вирішив для себе: у такий загрозливий для країни час головною справою мого життя стане захист Батьківщини. У 2017 році після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Національної військової академії імені Петра Сагайдачного на факультет бойового застосування військ. Більшість викладачів та командирів, які навчали нас в академії, пройшли справжні випробування на війні й мали бойовий досвід, тому ми багато часу приділяли опануванню саме практичним навичкам управління підрозділами, які стали нам у нагоді на фронті. Майже через місяць після випуску в липні 2020 року я вже потрапив на передову і прийняв командування механізованим взводом. А вже за декілька днів прийняв свій перший бій. Пам’ятаю, з боку окупантів ввечері почався щільний обстріл із кулеметів, гранатометів і стрілецької зброї. Тоді не було часу хвилюватися або довго роздумувати, підлеглі чекали від мене відповідних команд і наказів.
Швидко оцінив ситуацію і почав управляти боєм. У бою головне − діяти впевнено і спокійно, тоді твій настрій передається особовому складу. Ми діяли чітко і жорстко. Уже за пів години примусили ворога припинити вогонь. У бойовій обстановці краще впізнаєш людей, їхні навички, морально-вольові якості, вміння впоратися з тим чи іншим завданням. Тому наступного разу, коли виникає нештатна ситуація, вже чітко знаєш можливості своїх підлеглих і віддаєш накази, враховуючи їх здібності та вміння.
У підрозділі, яким командує лейтенант Владислав, люди різного віку та освіти, але всі вони дуже впевнені в своєму командирі s в будь-якій ситуації довіряють йому, тому що на власні очі бачили, чого він вартий у бою.
Олександр КІНДСФАТЕР, кореспондент Інформагентство АрміяInform
| Читайте також |
| Коментарі (0) |