Так і не розповіли про імперію страху...

"О, Росіє! Якими вітрами
Ти обмита із заходу й сходу!
Скільки зброї чужинців зотліло
В товщі волзьких запінених круч!"
(Микола Руденко. Росії).

"Почалося з Михайла Грушевського, по професії історика, по духу - ворога історії. В його руках благородна муза Кліо звелась нінащо і була змушена служити брудним богам з-над Шпрее і Дунаю";
"Грушевський сходить з арени, але послідовники його лишаються. В Харкові щиросердно шапкує перед Заходом Микола Хвильовий, у Львові - Дмитро Донцов. Обидва вони роблять це з розмахом, якому міг би позаздрити Михайло Грушевський";
" Історія, особливо історія останніх 30 років, навчила нас зокрема, що любов до Москви - любов до України, що ненавидіти Москву - значить ненавидіти Україну"
(Ярослав Галан. Про що не можна забувати).

"Нас партія рідна
Шляхами ясними
Веде до майбутніх висот,
Ми йдем за Москвою,
Ми йдем за тобою,
Великий російський народ!"
(Грицько Бойко. Навіки з Москвою).

Унікальна антологія "Літопис великої дружби" (Київ: Рад.письменник, 1954. 604 с.). Відповідальні за випуск Олександр Копиленко, Борислав Степанюк. Портрети Леніна і Сталіна намалював художник Михайло Божій.

Серед авторів Микола Бажан, Павло Тичина, Максим Рильський, Андрій Малишко, Микола Нагнибіда, Олесь Гончар, Леонід Смілянський, Петро Карманський, Василь Козаченко, Петро Панч, Олександр Корнійчук, Володимир Сосюра, Юрій Яновський, Любомир Дмитерко, Іван Вирган, Ростислав Братунь, Микола Руденко, Юрій Смолич, Михайло Стельмах, Ігор Муратов, Павло Усенко, Остап Вишня... Жахливий перелік і не остаточний.

Мене вже не цікавить: чому? як могли? навіщо погодилися?
Імперія страху робить з людьми неймовірні речі. Мені цікаво, що багато з написаних агіток естетично вправні. Мені сумно, що ті, кому вдалося дожити до 1991 року, не спробували розповісти про природу свого страху і залежність від нього. Не спробували розповісти, коли їхній естетичний і світоглядний компроміс перетворився у майже добровільне "служіння дияволу". Ніхто не вимагав від них покаяння, але багато чекали правди людської сповіди. Її не дочекалися. Можливо, там вже людського залишилося мало?..

Ми підійшли до межі і замість катарсису опинилися перед черговою катастрофою людської душі. Тому що страх, маніпуляція страхом нікуди не поділися. Вони сьогодні визначають світові тенденції. Визначають і керують ними...

Євген БАРАН