Табачник хоче знищити сільські школи

Мне тоже не нравится Д.Табачник. Да мне вообще, за 20 лет, никто из власти не понравился. Все они только о себе думали, о своём имидже и о своих родственниках.

Но, давайте рассуждать здраво. Разумно ли использовать малокомплектные школы при нехватке денег? Не лучше ли вместо нескольких бедных школ создать одну, но оборудованную всем необходимым для эффективной учёбы. В большинстве капиталистических странах так и делают (даже несмотря, что у них есть деньги!).
Неужели родители хотят, чтобы их детей учили на «пальцах», а не в оборудованных кабинетах химии, физики, биологии, в компьютерных классах, в мастерских? Чтобы их дети могли составить достойную конкуренцию городским школьникам.
Или все родители могут обеспечить своих чад компьютером? Так не во всех сёлах проведён Интернет!
Вот потребовать необходимое количество школьных автобусов – тут я согласен, это надо.

А вот зачем надо было давать данной статье такое название «Табачник хоче знищити сільські школи» - я не понимаю.

Справа не економії коштів, а якраз навпаки - їх потрібно буде навіть більше - на ті ж шкільні автобуси. Щодо кількості україномовних шкіл, то тут у нас дута статистика, саме завдяки таким сільським школам. Що пропонує УНП? Аж нічого.

Справа ще й у тому, що при автобусному навчанні менші діти, у яких нема уроків, сидять у школі допізна, доки закінчаться уроки у страших їх односельців. Що в цьому хорошого? Справа й у тому, що без школи село гине прямо на очах -- молоді сім'ї негайно виїжджають. Зрештою, сільські діти ніколи не відставали в освіті перед міськими. Я вже не кажу про те, що при сьогоднішньому розвитку зв'язку цілком можна організувати дистанційне навчання дітей у маленькій, тепленькій сільській школі. Такій затишній, як рукавичка.

«…при автобусному навчанні менші діти, у яких нема уроків, сидять у школі допізна, доки закінчаться уроки у страших їх односельців».

Вы не правы. Младшие школьники остаются на продлёнку, где под руководством учителей продолжают учиться: делают домашние уроки, участвуют во всевозможных кружках, развиваются физически, а также их всегда накормят горячим обедом, а самых маленьких уложат спать. Дети постоянно находятся под контролем взрослых.
А теперь второй вариант – ребёнок остался учиться в старой школе и уже в 13-00 он уже дома. Папа с мамой на работе. Кто его накормит, кто поможет сделать уроки (кстати, не каждый взрослый их сможет сделать), кто за ним присмотрит?

И с чего Вы взяли, что сельские дети никогда не отставали в образовании перед городскими школьниками. Да всегда это было и есть! И не потому, что городские дети умнее сельских, а из-за того, что возможности для учёбы у городских лучше.
Ещё им родители больше помогают в учёбе, так как у них (у родителей) забот меньше. Им не надо до света вставать и бежать на ферму или в поле и т.д. Некоторые дети своих родителей только перед сном и видят (ну, по крайней мере, раньше так было при Советах).
А село гибнет, прежде всего, не от того, что нет школы, а от того, что у родителей нет работы – колхозы развалили, всё продали, землю обрабатывать нечем. Чтобы выжить – люди бегут из села. А своим детям стараются дать специальное образование в городе, или в райцентрах, так как сельская школа на это не способна.
А про дистанционное обучение пока можно только мечтать, и притом, ещё очень долго.

Шановне панство! Ви навіть не повинні, якщо хоча б трішечки у душі маєте відчуттів українського патріота, обговорювати пропозицію "міністра", яка геть позбавлена здорового глузду . Про що мова? Про які автобуси ви розмірковуєте? Спочатку згадайте у яких умовах ми живемо? Ви можливо міркуєте, як мінімум з третього чи четвертого поверху багатоповерхівки Чернігова, Ніжина тощо!? Сьогодні, якщо вже і хочете майбутнє сільської освіти виміряти кількістю примітивних "Еталонів", то знайте, що навіть дорослі люди не можуть добратися за потреби до райцентру!
Можливо міністр розмірковував про заміну сільських шкіл на автобуси, знаходячись на відпочинку на землі Ізраїлю, де дороги відповідають потребам сьогодення, але Новгород-Сіверський район, Семенівський, Сосницький , інші- далеко від Середземномор'я.
Та навіть слухати останнім часом ревнителів майбутнього сільської освіти, особливо з боку умільців все промірюючих, навіть мати рідну- через копійчину, невміючи тільки розібратися з гречкою чи борошном для хліба, стає особисто мені бридко!
Ще раз повторюю, що сидячі у теплих квартирах на №=ному поверсі, можна міркувати категоріями, які нічим не поступаються найкращим проектам уславлених фантастів. Але насправді-все стає по іншому. Продовжую про свій район: тут за умови закриття шкіл без 40-ка учнів-треба ліквідувати 80% навчальних закладів(!!!) А ще я хочу подивитися у вічи тому розумнику, який в умовах міської школи підготує по предмету краще учня, ніж я -у сільській школі?! А за зайві витрати- ви не переймайтеся, просто треба діяти за чесним і справедливим принципом: розрахунок необхідно вести , виходячі з вартості витрат на одного учня!!! І коли на 1000 учнів у Новгород-Сіверській гімназії припадає- стільки то комп-рів, то у моєму селі Горбові, яке нищать по всім параметрам-віддайте кожен 15-й!!! Отакої. І не треба вішати локшину на...!!!
Людям із бізнесу хочу порадити спочатку вправитися з виробництвом на рівні європейських чи американських стандартів, навчитися виробляти черевики як у Італії чи хоча б Чехії, добряче розібратися з історією України, головними віхами культури, науки, мистецтва, а потім міркувати - що, мовляв, треба орієнтуватися на когось у капіталістичному світі щодо напрямків розвитку сільської освіти!!!
У всякому разі - будь якій людині, з клепкою , зрозумілою стає тактика і стратегія бажаючих покінчити зі школами на селі, а там - і з Україною. І праві ті, хто докладає чимало зусиль, ломаючи плани новітніх Пол Потів , щоб утримати сільські школи. Слава Україні!

Время нас рассудит.

Тарас, у Вас якесь хибне уявлення про життя в малих населенних пунктах. Я для Вас відкрию маленьку таємницю. Люди, звідти виїзджають не тому що відсутня робота, а саме через питання інфраструктури. Відсутність школи, дитячого садочку, бібліотеки, клубу, театру, кіно, лікарні, поштового відділення для людей набагато важливіші, аніж тимчасова відсутність роботи. Також важливо, нормальне функціонування транспортної розв`язки.
В даний час, обробляючи землю навіть мотигою, ти зможеш заробити нормальні гроші. Так, важко! Але хто в цьому житті досягає успіху легким шляхом.
"Ещё им родители больше помогают в учёбе, так как у них (у родителей) забот меньше." - Ви важаєте це нормальним, коли вже з малечку дітей привчають до думки, що хтось за них вирішить їхні питання?

Возможно, Вы и правы, в какой-то степени.
А всё же, что первично - наличие работы, а значит и заработка, или наличие инфраструктуры?
С чего начинается зарождение любого населённого пункта - посёлка, города, села?
Чтобы создать и поддерживать инфраструктуру любого населённого пункта. необходимы немалые деньги, которые должны заработать местные жители, а это возможно при наличии производства, т.е. работы у людей.
Вы думаете легко людям ездить каждый день, а то и на неделю в Киев на работу? Да многие бы с удовольствием оставались в родных местах и не мотались бы туда-сюда, так нет же - работы нет.
У нас есть богатые сёла, в которых есть хозяин, а не вор. И который создаёт все условия для хорошего заработка своим работникам и кроме этого ещё и строит и поддерживает инфраструктуру посёлка.
По-моему, работа первична. Я так думаю.

І ще хочу додати, що найголовніша біда наша - пущена на поталу Україна, яка повністю перейшла до рук таких міністрів. Дивлячись на їхні методи виконання програми Президента, стає боляче. Своїм українофобством вони тягнуть нас тупо на узбіччя європейської цивілізації, перекреслюючи славне минуле.
А ще на думку приходить питання про те, чи було колись дитятко, котре стає за іронією долі міністром, бодай раз у ролі батька сільської дитини, сільського вчителя, сільського лікаря, сільського голови тощо? То чому то й же Табачник( а вперше я його побачив 1994 року) не розпитав колишнього патрона - Президента України Леоніда Кучму про те, як він - простий селянський хлопець , закінчивший звичайнісеньку школу у с.Чайкині на Новгород-Сіверщині, "заткнув за пояс" тих, хто навіть у скудні часи не перебивався, як мій земляк, кусенем хліба?
Як на мене, то цю роль-головних менеджерів у освіті, культурі, науці, мистецтві, та інших закутках гуманітарної царини мають відігравати справжні українці - по духу, а не ті особи, які граючи у забавки вченими ступенями, вдалим просуванням по бюрократичній драбині, відпочиваючі за кордоном, там же навчаючи своїх розумних чад, так ніколи і не наблизилися з Печерських пагорбів до реалій справжнього життя?
Я пройшов все те, про що веду полеміку з вами, намагаючись змінити режим розмови"сліпого з глухим". Побачив я за 26 років знання учнів різних шкіл, різних типів, у різних населених пунктах кількох республік бувшого Союзу, маючи десятилітній досвід керівництва школою у селі з 23-річного віку. Впродовж моєї роботи директором школа роками посідала перші-треті місця у різних змаганнях колективів, залишаючи позаду міських "гігантів".
Натомість тепер, після вдалої, нелегкої практики я добре розумію, що питання то все впирається у такі речі, як:1.підготовленість вчителя до роботи; 2. інтелектуальний рівень учня, прийшовшого до школи; 3. ФІНАНСУВАННЯ школи державою. Все інше - то пустопорожні розмови ворогів української нації. А процес поїздок дітей у школу і додому - ви можете вивчити на конкретних прикладах. Є можливість побачити, як взимку, коли дороги не чистяться тижнями, діти сидять на печі, бо лижи у сучасній програмі з фізкультури прибрані!
Коротше кажучи, забирайте з собою Табачника разом з віртуальними прогматиками, з усіма хто розрахував, що автобус нормально може ослуговувати учнів на 3-4 селах і їдьте на Північ Чернігівщини...
А ще дивно, коли навязуєте розмову про витрати на школу, не знаючи чи забуваючи невеличку деталь, що останні двадцять років окрім заробітньої платні, видатки на освіту( я сам депутат райради) місцевої влади були смішними, анекдотичними чи....! Отож, дорогі друзі, працюйте над собою стосовно пізнання України , якщо не за принципами народників 60-х років ХІХ ст., то хоча б за логікою здорового глузду, а не за розповідями тещиних родичів з Козюлькіного Хутора(!!!).

Спасибо. Убедили.

Я маю землю, руки, мізки і час. Що в цій задачці головне? Який порядок цих складників? А головне, що ми отримаємо склавши все це до купи?

Мережа сільських шкіл знаходиться в прямій залежності від мережі і якості доріг в сільській місцевості.
Без якісних доріг і забезпечення їх функцінування взимку про якісь підвіз дітей не може бути й мови.
Нехай табачники і його однодумці спочатку побудують дороги і забезпечать їх безпечну цілорічну експлуатацію, а вже потім піднімають питання про ліквідацію некомплектних сільських шкіл.
Але в такому разі, таке питання може взагалі відпасти.