Свастика на Чернігівщині
Коловорот у церкві
Праобраз свастики ми знаходимо у Мезині на місці стоянки мисливців на мамонтів (датується близько 20 000 років тому). Під час археологічних розкопок, окрім житлових і господарських споруд, на цій території знайдено чимало оригінальних високохудожніх виробів з бивня мамонта: скульптури-ідоли, стилізовані жіночі статуетки, фігурки тварин, пташок, браслети, прикрашені орнаментами. Один із браслетів вкритий першим відомим зображенням меандра. Геометричні орнаменти виконані червоною вохрою і глибоким різьбленням на кістках мамонта. Вважається, що браслети були виготовлені із прямих пластин ікла мамонта, що були зігнуті у невідомий спосіб. Орнаменти, що залишилися на виробах з кістки мамонта, мають меандр (слово походить із Греції від назви дуже звивистої річки Меандр), який повторюється. За дослідженнями культурологів це прасвастика аріїв.
Найяскравіша свастика, або, як називають її слов’яни, — сварга, точніше свастичний орнамент, викладена плінфою на стінах найстародавнішого собору Чернігова — Спасо-Преображенського, ровесника Софії Київської. Крім центральної шиї-барабана, меандр зі свастик опоясує башню зі сходинок, куди у часи Київської Русі заходив князь з почтом, підіймаючись на призначені для них хори.
«У Київській Русі, — пише Н.Кокшаров, кандидат философських наук, — хрест із зігнутими кінцями мав свою назву — коловорот. "Коло" — давньоруська назва сонця, "ворот" — давньоруське "повертати" чи "ворота".
Сучасною українською мовою "коловорот" буде означати "повертає сонце" чи "ворота сонця". Коловорот символізує перемогу сонця, світла над темрявою, життя (вічного) над смертю. Права свастика (посолонь) у православній традиції символізує перше пришестя сина Божого Ісуса Христа для спасіння людей, прямий хрест символізує його земний шлях, а ліва свастика символізує воскресіння Ісуса Христа і його друге пришестя в силі і славі. Православна церква вживає дану форму хреста вже дві тисячі років. У розписах, на іконах, на начинні, на древніх натільних хрестах часто зустрічається свастика, що означає у православ'ї і дію Духа Святого. Вже перші християни в римських катакомбах зображували гамматичний хрест, який у багатьох індоєвропейських народів відповідав поняттю вічності або щастя й іменувався "свастикою". Важко визнати нацистськими символами сотні зображень гамматичного хреста (свастики) у християн, наприклад, відлитих і гравірованих на церковномуо начинні домонгольського періоду, мозаїчні під куполом Святої Софії Київської, іконописних — на вбраннях візантійських святителів, рельєфному орнаменті навколо дверей Нижегородського кафедрального собору, свастичний орнамент на Спасо-Преображенському соборі Чернігова (XI століття)».
Свастика нині вважається буддистським символом.
Від Аратти до Бгарати
Нещодавно до Чернігова на запрошення лірника Василя Нечепи та громадської організації «Аратта» приїздив відомий історик та археолог Юрій Шилов. Він погодився дати відповіді на питання, що нас цікавили.
— Пане Юрію, Ви відомий археолог, дослідник. Розкажіть, будь ласка, що означає «свастика» на кераміці трипільців?
— Свастика — символ сонця і його бога Сварога – для нас своя, рідна. Я переконаний, що «свастика», «весілля», «свастьє», тобто «щастя», — однокореневі слова. А нацисти осквернили цей прекрасний символ, за що, зрештою, і поплатилися.
— Чи належить трипільська культура до індоєвропейської?
— Аратта (самоназва трипільської цивілізації) – держава на теренах сучасної України, це країна осілих землеробів і скотарів, в основі якої був общинний устрій, заснований на принципах рівності, свободи, братерства. Керівництво цією державою здійснювали жерці, які пильно стежили за дотриманням законів. Аратта була започаткована 6200 року до н. е. і стала ядром первинної спільноти індоєвропейських народів. Пізніше від Аратти відділилася група племен, які, переселившись до Індії, утворили там державу Бгарату — "Божественну Аратту". Безумовно, археологічні дослідження та зібраний матеріал доводять, що трипільська археологічна культура належала до індоєвропейської, навіть більше того — до протослов’янської. Це культура наших предків.
— Нині точиться дискусія, хто такі росіяни – фіни, татари чи слов’яни? Ваша думка як спеціаліста.
— Етнічно чиста група могла деякий час проіснувати десь у горах чи у річковій долині. Безперечно, російський етнос має у своїй основі фінський субстрат, проте, взявши за основу слов’янську культуру, ми можемо назвати його слов’янським народом. Хоч попервах там і мало було слов’янскої крові порівняно з місцевим населенням, але це найбільш пасіонарна частина слов’янського світу. Із Прибалтики їх центр переміщується до Москви, потім їхні загони (хоч там були і українські козаки) доходять аж до Аляски. Цей пасіонарний народ зробив багато для єдності слов’ян, бо українці героїчно боролися за волю, проти монголів, турок, татар. Але хто упокорив Кримське ханство, Річ Посполиту? Після того як Російська імперія впоралася із цими завданнями, кількість українців різко збільшується, головний показник добра нації – демографія. У Російський імперії для українців був сприятливий клімат, енергія.
Олександр ЯСЕНЧУК
Повністю стаття вміщена в газеті "Сіверщина" за 1 квітня. Читайте!
Читайте також |
Коментарі (0) |