СРСР—Фінляндія: війна «незнаменита»…

КОР: Пронизливий вірш Олександра Твардовського про загиблого на страшному морозі хлопчину обумовив крилате визначення тієї війни – „незнаменита”. Доводиться заперечити класику. Як і завжди в радянсько-російській історичній міфотворчості — все навпаки. Війна була насправді знаменитою. Весь світ, затамувавши подих, стежив, як маленька держава з населенням три з половиною мільйони чоловік дає нищівну відсіч непереможній і легендарній армії Сталіна. До речі, кумиром останнього був людожер з людожерів Іван Грозний. А відтак — питання до історика Олександра Добриці. Олександре, а чому на червоному тлі державного герба Фінляндії, затвердженого після набуття незалежності в 1917 році, геральдичний білий фінський лев топче лапами саме російську шаблю?

ДОБРИЦЯ: Це згадка про події 1581 року, коли фінські воїни у складі шведської армії розгромили війська Івана Грозного. Іван Грозний почав вимагати від шведського короля, щоб йому дали в дружину фінську герцогиню, яка мала і чоловіка, і дітей. Шведський король Ерік начебто погодився, але це не сподобалося шведам. Вони скинули його з престолу. І почалася шведсько-російська війна. І під час цієї війни, саме 1581 року, шведські війська взяли Іван-город, Копор’є, тобто узбережжя Фінської затоки.

КОР: Цікавий штрих. А тепер – до головного. Почнімо з того міфу, який тривалий час втовкмачувався радянською пропагандою, буцімто фінська війна — це спроба Радянського Союзу захистити Ленінград від вторгнення чи обстрілу з боку Фінляндії. І фінам пропонувалися дуже вигідні умови...
ДОБРИЦЯ: Ну, вигідними умовами це дуже важко назвати. Тому що пропонувалися дійсно великі території — але це тундра, болота. А від фінів вимагали, щоб віддали свої найкращі землі, по яких проходила лінія оборони – оця лінія Маннергейма, а також вимагали в оренду півострів Ханко. Тобто фіни залишалися без міста Виборг, флоту і практично без зброї.

КОР: І беззахисні перед неминучою наступною агресією з боку товариша Сталіна.
І ви згадали про лінію Маннергейма. Мабуть, зупинимося на особистості цієї дуже непересічної людини.
ДОБРИЦЯ: Барон Карл Густав Маннергейм народився у 1867 році. Генерал-лейтенант російської армії, закінчив свого часу Миколаївське кавалерійське училище, кавалергард. Був асистентом Миколи ІІ під час його коронації. Один із найкращих вершників Росії. Якщо серед офіцерів він був найкращим вершником, то серед унтер-офіцерів був найкращим Будьонний. Вони один одного знали і поважали. І разом воювали під час російсько-японської війни. Після цієї війни він був розвідником. Більше трьох років провів у Китаї як мандрівник. Привіз до Росії велику кількість експонатів, описів, фотографій, старовинних манускриптів. Його наукові дослідження і зараз цінують географи та етнографи. Але головне, що він там зробив, — це опис тисяч фортифікаційних споруд на китайському кордоні. Що й дозволило йому побудувати за східними зразками свою майбутню лінію Маннергейма.

КОР: Чому Маннергейм, хоча фінансова ситуація у Фінляндії була не надто блискуча, взявся будувати оцю знамениту лінію? Адже був пакт про ненапад 1932 року між Радянським Союзом і Фінляндією.
ДОБРИЦЯ: Справа в тому, що після зречення Миколи ІІ і проголошення у 1917 році незалежності Фінляндії Маннергейм через тиждень повернувся на батьківщину. Очолив білий рух і знищив радянську владу у Фінляндії. Він вважав, що головна небезпека для його держави — саме від радянської Росії. Він звернувся до Колчака з пропозицією — у нього стотисячна армія, він може взяти Петербург. Але попросив, щоб гарантували незалежність Фінляндії. Колчак на це не пішов. І програв громадянську війну.

КОР: І, власне, життя втратив. До речі, аналогічна ситуація була в Денікіна і Пілсудського. Пілсудський теж пропонував свою допомогу — натомість гарантії незалежності. І знов — Денікін відмовився і програв.

ДОБРИЦЯ: Маннергейм, як розумна людина, не довіряв усім угодам, які були з радянською Росією. І він вимагав будувати ці оборонні споруди. Хоча, звичайно, було дуже обмаль фінансів у Фінської республіки. Але за рахунок того, що він застосував оці східні підходи до спорудження фортифікаційних укріплень, йому вдалося створити величезну, 135-кілометрову лінію укріплень, яка спиралася на флангах на Фінську затоку і Ладозьке озеро.
КОР: Згадаємо також, що прелюдією віроломного нападу Сталіна на Фінляндію став знаменитий пакт Молотова–Ріббентропа. Адже саме згідно з цим пактом і секретними протоколами до нього Фінляндія віддавалася під так звану зону впливу Радянського Союзу, чи зону інтересів. А в перекладі на людську мову це означало, що Гітлер погодився на окупацію Фінляндії Сталіним.

ДОБРИЦЯ: І тому так нахабно поводився Радянський Союз. І ці вимоги були практично ультимативні. Вони були настільки несправедливі, що, звичайно, жодна держава, яка поважає себе, на них не могла погодитись. Тому спочатку СРСР зробив провокацію на кордоні — власна артилерія обстріляла власних прикордонників, це вже доведено.
КОР: Напрошується паралель – провокація німців із радіостанцією у Гляйвіце...

ДОБРИЦЯ: Те ж саме Гітлер і Сталін один в одного вчилися. А після того без оголошення війни напали на Фінляндію. І почали бомбити Гельсінкі, інші міста. На протест світової громадськості Молотов у своєму радіозверненні заявив, що радянська авіація не бомбить Фінляндію, а скидає голодуючим фінам продовольство. У відповідь фіни стали називати радянські бомби корзинами для хліба Молотова, а свої запалювальні пляшки, по аналогії, стали називати коктейлем для Молотова. І перші танки, які запалали від цієї нової народної зброї, були саме радянські.

КОР: Так, дивовижна етимологія поняття «коктейль Молотова», чи не так? Тут, мабуть, треба підкреслити, що практично вже була розпочата Друга світова війна. Розпочата, передусім, Сталіним і Гітлером, які виступали як спільники. Хоча Сталін зі своєю азійською хитрістю зумів, в основному, підставити свого партайгеноссе Гітлера, а сам намагався деякий час виглядати отаким мало не миротворцем. Він і в Польщу вліз, ударив у спину полякам, мало не захищаючи інтереси братнього по крові населення... Але світова громадськість, мабуть, таки розуміла, про що йдеться.

ДОБРИЦЯ: Світова спільнота відреагувала належно. 14 грудня 1939 року СРСР виключили з Ліги націй — тогочасної ООН. Як агресора. Радянський Союз опинився в компанії з Німеччиною, Італією і Японією.

КОР: Добірне товариство, що й казати... І тепер — до подій війни, до початку бойових дій, які були абсолютно шокуючими для товариша Сталіна і викликали величезний інтерес, причому єхидний інтерес, в офіцерів німецького Генштабу, зокрема.

ДОБРИЦЯ: Війна була для Радянського Союзу дуже невдала. По-перше, лінію Маннергейма взяти в лоб просто не могли. А спроби обійти її, наприклад, північніше Ладозького озера, призвели до загибелі радянських дивізій. Треба сказати, що світова спільнота реагувала не лише дипломатичним чином. До Фінляндії поїхала велика кількість добровольців — зі скандинавських країн, насамперед, норвежці, шведи. Були англійці, американці, французи. Колишні білогвардійці. Але що цікаво – Маннергейм полоненим радянським воїнам вирішив надати зброю. Але не встиг, хоча кілька батальйонів почали воювати на боці Фінляндії.
Війна була дивовижна для Західної Європи. Усі бачили, що тисяча радянських танків воює проти 60 фінських.Тисяча літаків воює проти 270 фінських. І майже півмільйона вояків радянських — проти 140 тисяч фінських. І при такому співвідношенні Фінляндія почала просто вигравати війну.
Маленький народ відчайдушно бився за свою незалежність. Коли фіни запропонували мир, Сталін просто зрадів. Адже йшло до того, що Англія, Франція і Америка могли оголосити війну Радянському Союзу.

Ростислав МУСІЄНКО.
Повністю матеріал надруковано в газеті "Біла хата". Передплата -- по Чернігівщині.