Спогад про російсько - грузинську війну
Я приїхав до Грузії 12 серпня. Бо домовитися з редакціями - на це пішов час. Мене в складчину послали Радіо "Свобода" і "Газета по-українськи". Я поселився в готель і пішов зразу на проспект Шота Руставелі. Коли я підходив, то там якраз виступав Віктор Ющенко. Він зібрав президентів кількох країн і запросив до Тбілісі. Крім того, він передав грузинам наше ППО. Серед українських політиків найвищого рангу він єдиний повівся гідно. Всі інші обісралися.
Я про це багато писав. Навіть не знаю, що додати. Тоді це був перший практичний крок, коли росія наважился порушити світовий порядок, який встановився після ДСВ. Я на власні очі бачив, що дорога на Тбілісі була відкрита. Там вже не було грузинської армії. Навіть грузинських блок-постів не було. Але росіяни зупинилися.
Чому? Бо президент США Джордж Буш послав до Чорного моря флагман якогось із американських флотів. Він показав росіянам кулак і вони злякалися. Але на виборах переміг псевдомиротворець Барак Обама, який, замість покарати злочинця, зайняв навіть не пасивну позицію, а активну проросійську позицію - влаштував з москвою перезавантаження. А лицемірна Європа теж заплющила очі. Комісія Тельявіні дійшла висновку, що обидві сторони винні у цьому конфлікті. Саме так: вовк і заєць мають однакову вину, коли вовк зайцем обідає.
Тоді це був найперший сигнал уйлу. Ти можеш робити все, що заманеться, і тобі де факто нічого не буде, лише посварять трохи про людське око.
Потім був Крим. І Захід знову зайняв позицію умиротворення агресора. Санкції, звісно, наклали. Але з висоти сьогоднішнього дня зрозуміло, що то були комарині укуси. рашка негайно поширила своб агресію на Донбас.
Навіть після цього Захід продовжував убалажати агресора. Найбільш кричущою демонстрацієї цієї політики було будівництво Північного Потоку-2, який будувався з суто політичною метою - позбавити Україну прибутків від транзиту і спонукати Європу заплющити очі на уйловські витівки в Україні, адже газ їй постачався б безперешкодно.
Навіть сьогодні на Заході є купа політиків-лицемірів, які готові ублажити уйла за рахунок України. Ну головинй партнер - Байден однією рукою збирає Рамштайни, а іншою гальмує допомогу. Вони все ще бояться.
Юрій ЛУКАНОВ
Я про це багато писав. Навіть не знаю, що додати. Тоді це був перший практичний крок, коли росія наважился порушити світовий порядок, який встановився після ДСВ. Я на власні очі бачив, що дорога на Тбілісі була відкрита. Там вже не було грузинської армії. Навіть грузинських блок-постів не було. Але росіяни зупинилися.
Чому? Бо президент США Джордж Буш послав до Чорного моря флагман якогось із американських флотів. Він показав росіянам кулак і вони злякалися. Але на виборах переміг псевдомиротворець Барак Обама, який, замість покарати злочинця, зайняв навіть не пасивну позицію, а активну проросійську позицію - влаштував з москвою перезавантаження. А лицемірна Європа теж заплющила очі. Комісія Тельявіні дійшла висновку, що обидві сторони винні у цьому конфлікті. Саме так: вовк і заєць мають однакову вину, коли вовк зайцем обідає.
Тоді це був найперший сигнал уйлу. Ти можеш робити все, що заманеться, і тобі де факто нічого не буде, лише посварять трохи про людське око.
Потім був Крим. І Захід знову зайняв позицію умиротворення агресора. Санкції, звісно, наклали. Але з висоти сьогоднішнього дня зрозуміло, що то були комарині укуси. рашка негайно поширила своб агресію на Донбас.
Навіть після цього Захід продовжував убалажати агресора. Найбільш кричущою демонстрацієї цієї політики було будівництво Північного Потоку-2, який будувався з суто політичною метою - позбавити Україну прибутків від транзиту і спонукати Європу заплющити очі на уйловські витівки в Україні, адже газ їй постачався б безперешкодно.
Навіть сьогодні на Заході є купа політиків-лицемірів, які готові ублажити уйла за рахунок України. Ну головинй партнер - Байден однією рукою збирає Рамштайни, а іншою гальмує допомогу. Вони все ще бояться.
Юрій ЛУКАНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |