Скільки б мотузочці не витись…

Для того, щоб порушити Закон, достатньо зробити лише один хибний крок. А далі… ще один, і ще, і ще. І незчуєшся, як вже оступившись на кривій стежці злочину починаєш линути у прірву під назвою КРИМІНАЛ. Вона затягує, паралізує волю та розум. І, насамкінець, позбавляє свободи. Тому на сьогоднішній день досить багато хто з тих, що вже одного разу переступили закон та побувавши по той бік колючого дроту, повертається до злочинної діяльності знову й знову. Це як снігова брила, яка одного разу зірвавшись з вершини невпинно мчить вниз, змітаючи все на своєму шляху, обростає все новими і новими сніговими кучугурами перетворюючись на лавину.

31-річний Руслан тільки навесні цього року повернувся з місць позбавлення волі, відсидівши за раніше скоєні крадіжки. Прийшов додому, де його чекали люблячі батьки. Трохи «від’ївся» на батьківських харчах, розважився вдихаючи таки жаданий на зоні дух свободи і вирішив взятися за роботу. Але працювати, як всі добропорядні люди, йому не хотілося. Як сказав герой одного відомого кінофільму: «Мои ручки не казёные». Тому Руслан вибрав для себе інший шлях заробітку на хліб насущний. Довго роздумуючи вирішив повернутися до старого ремесла – крадіжок. А щоб батьки не заважали займатися улюбленою справою, пішов жити на квартиру. І почалось.

Спочатку Руслан «примірявся». Виламував двері загальних коридорів багатоповерхівок або балконів перших поверхів і крав залишені там господарями речі. Не розминався ні з чим. Брав вимірювальні прилади, інструменти, дитячу ванночку, побутову техніку, дитячі велосипеди, навіть косметику. Швидко все збував поблизу ринків міста, а гроші витрачав на «себя любимого».

Але через деякий час такий «дрібний бізнес» його вже не влаштовував. Руслан вирішує змінити кваліфікацію. Все частіше до правоохоронців міста стали надходити заяви про крадіжки з будинків у приватному секторі. Молодик запримітив, що на сьогоднішній день господарі таких будинків відгороджуються один від одного височенними парканами. Тому, побачити, що відбувається у сусіда на подвір’ї, буває досить важко. І Руслан цим користувався сповна. Підмічав, коли в будинку нікого не залишалося, виламував вхідні двері та проникав у середину. Але тепер наш «герой» став вже більш перебірливим. Тепер «домушник» брав лише коштовності, гроші, мобільні телефони. Іноді – аудіо чи відеотехніку. Міг забрати і якусь «шмотку», якщо вона йому дуже сподобалась. А далі знову йшов на ринки. Продавав, здавав речі і знову витрачав отримані гроші.

Та через деякий час Руслан і до приватного сектору втратив інтерес. І вирішив знову перекваліфікуватися. Обрав квартири багатоповерхівок. Одразу ж у голові молодика визрів нехитрий план: прийшов у під’їзд, вирахував підряд кілька квартир, де немає господарів, одразу повиламував фомкою двері, забрав цінні речі і тікай. Все повинно було б пройти швидко і уміло. Та Руслан все ж таки проколовся.

В перший же день 25 вересня все з самого початку пішло якось не так. Для першої крадіжки він обрав будинок по вулиці П’ятницькій. Серед білого для, коли зазвичай всі люди на роботі, Руслан прийшов до під’їзду, в якому виявив три порожні квартири і приступив до справи. Але коли виламав за допомогою фомки вхідні двері першої з них, то радість почала вщухати: квартира була така бідна, що знайти там щось цінне було просто неможливо. Невдача чекала злодія і в другій квартирі: там взагалі було порожньо. Руслан зовсім занепав духом. Але в третій квартирі йому пощастило більше. Він знайшов гроші 1600 гривень та два мобільних телефони. Взявши їх, зловмисник вже збирався зникнути, радіючи сякій-такій здобичі, аж тут якраз додому повернувся господар квартири.

66-річний пенсіонер Михайло, вийшов з дому лише на кілька хвилин у справах, а коли повертався, то побачив, що двері в його оселі виламані, а в кімнаті хтось є. Чоловік виявися не з боязких і рушив у квартиру та хотів впіймати злодія. Чоловіки почали боротися, але сили були не рівними і звісно ж перевага була на боці Руслана, який був і молодшим, і сильнішим. Він відштовхнув господаря і чимдуж кинувся тікати. Але Михайло не хотів здаватися і побіг вслід за своїм кривдником. А дорогою почав кричати: «Тримайте злодія!».

За будинком дорогу втікачеві перегородив яр, в якому були розташовані гаражі місцевих мешканців. Руслан перекидом кинувся в низ, сподіваючись, що Михайло його там не дістане, а між гаражами можна заховатися. Але цього дня фортуна остаточно відвернулася від молодика. В одному з гаражів якраз ремонтував машину 35-річний Володимир, як був активним членом громадського формування - громадським помічником міліції. Звернувши увагу на гамір, він побачив, що по схилу прямо на нього наче «колобок» котиться людина, а зверху метушаться люди, які голосно кричать: «Тримай злодія!». Володимир роздумував лише якісь долі секунди, а потім «прийняв» утікача та заламав йому руки. Сам же і викликав правоохоронців.

Прибулі на місце співробітники міліції вилучили у Руслана і викрадені у Михайла гроші, і обидва мобільні телефони. Наразі зловмисник затриманий, та перебуває в ізоляторі тимчасового тримання. За фактами крадіжок (а їх у нього на сьогоднішній день налічується більше двох десятків) порушено кримінальні справи за ч. 3 статті 185 Кримінального кодексу Країни («Крадіжка»), а в останньому випадку його дії потягнули ще й на ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України («Грабіж»).

І наостанок хочу додати, що 80 відсотків всіх скоєних злочинів розкривається співробітниками міліції за сприяння та безпосередньої допомоги пересічних громадян. Саме тому головними пріоритетами роботи ОВС є встановлення та зміцнення взаєморозуміння та взаємодопомоги між міліцією і населенням. А головним критерієм оцінки роботи правоохоронців є громадська думка. Тому ефективність боротьби зі злочинністю тим більша чим тісніша співпраця міліції з населенням. Подолати її можна лише спільними зусиллями.

Наталія Човпило
помічник начальника ЧМВ УМВС
по роботі з громадськістю та ЗМІ